Чому ми вирішили об’єднатися? Ми переконані, що війна, розпочата Росією проти України, яка привела до окупації частини наших територій, повинна переконати кожного українця в тому, що лише сильна держава може протистояти цій окупації.
А сильною може бути держава, позбавлена імперських метастазів, якими заражений весь молодий український організм. Його можна врятувати лише через ліквідацію імперських пухлин всередині організму, що припинить поширення цих метастазів.
Корупція – лише одна з таких пухлин. Вона ріднить нас з країною-агресором, вона виникла після того, як росіяни почали підкуповувати вище українське керівництво “газовими грошима”. І Кучма, і Ющенко, і Янукович, які не могли встояти перед цим підкупом, легітимізували корупцію. А якщо можна царю, то можна і кожному підданому. Якщо можна отримувати хабарі від газових оборудок, то чому не можна від хімічних добрив, алкоголю і тютюну, електроенергетики, від усього, що пов’язує нас з країною-окупантом.
Зміцнити цю прив’язаність мали олігархи, які робили і продовжують робити нас частиною “русского мира” через власні медіа. Адже російський культурний простір – те благодатне середовище, в якому можуть жити пухлини та метастази корупції, грабунку та насилля.
Українцям, які після численних геноцидів були вирощені та виховані спільним радянським минулим, навіть тим з них, хто вихований патріотично, зрозуміти та усвідомити це не просто. Як не парадоксально, війна повинна посприяти такому усвідомленню.
Не маємо ми сьогодні іншого виходу, окрім повного припинення економічної та культурної співпраці з країною-агресором. Якщо у нас вистачить сили і мудрості на такий крок, то українська цивілізація зможе нарешті виникнути та стати частиною цивілізації європейської. Російському бізнесу потрібно закрити шлях в Україну. Так само, як і російській масовій культурі.
Нічого дивного в припиненні контактів з окупантом немає, як і нічого антидемократичного. Ми маємо припинити стидатися себе і власного бажання побудувати українську державу для українців. Звичайно, мова йде не про етнічну країну, а про країну людей, які вважають українську мову, українську традицію, українську історію рідними для себе. А також для людей, які, знаходячись в українській традиції, втратили знання мови, але розуміють необхідність це знання повернути собі або хоча б власним дітям.
Нас переконали, що скасування антиукраїнського закону Ківалова-Колесніченка, за яке проголосував парламент, але не було підписано Президентом, спровокували російську агресію. Це абсурд. Агресію спровокувало бажання Росії не дозволити Україні влитися у європейську сім’ю і припинити нарешті не де-юре, але де-факто залишатися колонією Росії.
Україна ніколи не обмежувала російську мову та культуру на своїй території. Навпаки, обмежувала і продовжує обмежувати культуру українську. Ми закриваємо на це очі, хоча без спільних культурних і національних цінностей втратимо і ті території, які контролюємо зараз. Тому, наше об’єднання робитиме все для деокупації та деколонізації України і в економічному, і в культурному просторі.
Російська мова не повинна зазнавати жодних утисків в Україні. В державних установах російськомовні люди повинні мати повне право звертатися рідною мовою. Але кожен державний чиновник відповідати повинен українською.
Більшість телевізійного та радіомовлення, очевидно, має бути україномовною. Українські заклади культури, митці повинні отримувати достатню державну підтримку. За 25 років незалежності українська маріонеткова влада за сценаріями, написаними в ФСБ, успішно маргіналізувала будь-які українські національні рухи та партії. Займатися українською справою було привілеєм ультрарадикалів та провокаторів, будь-яка інша українська сила знищувалася або корумпувалася.
Ми хочемо покласти край таким тенденціям. І це буде найкращим пам’ятником кожному загиблому на Майдані і на фронті. Їхні смерті не були даремними.
