Українська мова має досить розгалужений синонімічний ряд на позначення бойових дій між противниками.
Найзагальніше слово – БІЙ. Ним називають бойові дії ворожих військ або їхніх окремих підрозділів і техніки: «Раптом зброя заблищала, і гукнуло військо хором: “Ми готові йти до бою!”» (Леся Українка).
БИТВА – це складний, тривалий і жорстокий бій між військовими з’єднаннями ворожих країн. Також битвою називають вирішальний, генеральний, повномасштабний бій між супротивними арміями: «Зібрав [Еней] і кінних, і піхотних / І всіх для битви шикував» (І. Котляревський).
Коли йдеться про організовану збройну боротьбу між країнами, народами, уживають іменник ВІЙНА. Якщо воюють збройні угруповання однієї країни, додають прикметник ГРОМАДЯНСЬКА.
Суто військовим терміном ОПЕРАЦІЯ позначають сукупність одночасних або послідовних бойових дій, підпорядкованих спільній меті, єдиному стратегічному завданню: «Це, здається, 1915 рік, і кожна розроблена у верхах бойова операція має відчутний присмак авантюризму» (Ю. Андрухович).
Для короткочасного, нетривалого й часто непередбаченого бою між малими загонами (групами) противників застосовують терміни ЗІТКНЕННЯ, СУТИЧКА. Зіткнення із застосуванням вогнепальної зброї ми називаємо ПЕРЕСТРІЛКА. Натомість бій із застосуванням холодної зброї, а також рукопашний поєдинок має назву СІЧА: «Січа та довго тривала, аж поки усіх не посікли. / Шаблі попадали з рук. – Може, годі? – спинився отаман» (П. Тичина).
Сумні, трагічні реалії війни нагадують слова БІЙНЯ, РІЗНЯ, РІЗАНИНА, КРОВОПРОЛИТТЯ, М’ЯСОРУБКА. Усі вони вживаються на позначення масових убивств, жорстокого знищення людей в умовах війни: «Один тільки хлопчина майже чудом переховався за комином і розповів потім про різню» (І. Франко); «Згодом вдарили три чи чотири гранати. Уявляєте, добродiю мiй Василю, яка це була м’ясорубка» (Р. Федорів).
Урочисто-поетичне, високе забарвлення несуть у собі синоніми БОРНЯ, БОРІННЯ, БРАНЬ, ГЕРЦЬ: «Та не в казці жити нам, а в борні» (М. Хвильовий); «Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць» (В. Сосюра).
Іменники ПОБОЇЩЕ, БОЙОВИЩЕ, БОЙОВИСЬКО мають два значення. По-перше, це воєнна битва, бій з великою кількістю жертв: «Я почував себе зовсім розбитим, ніби я теж брав участь у тому запеклому бойовищі (Олесь Досвітній)». По-друге, поле бою, місце битви: «Рясні трави встеляють учорашні бойовища (В. Дрозд)». На жаль, в обох значеннях вони вживаються рідко й натепер уважаються застарілими.
Так само рідко в сучасних текстах можна натрапити на назви РАТЬ, РАТОБОРСТВО, СВАРИ, ПОБІЙ, ПОТРЕБА, ПРЯ, БУЧА. Слова ці більше стосуються історичних боїв або битв: «Бували войни й військовії свари… Минуло все» (Т. Шевченко); «Бодай тебе у первій потребі військовій перша куля спіткала» (словник Б. Грінченка)»; «Коли на Дніпрі чи в степу з’являвся ворог, водили [старійшини] людей на рать» (С. Скляренко).
Іменник БАТАЛІЯ так само вживаємо, коли йдеться про минулі битви, особливо морські: «Розвідка донесла, що днями відбулась баталія на броду» (В. Близнець).
Маловідоме в наші дні слово РОЗМИР означає стан війни як наслідок розриву мирних відносин, порушення миру: «Мій мир перетворився на розмир, моє здоров’я – на недугу, а моє життя – на загибель» (П. Загребельний).
