ЗВЕРНЕННЯ
делегатів ХVII звітно-виборної конференції Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України
до журналістської спільноти України, Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення, Державного комітету телебачення
і радіомовлення України, керівництва Національної спілки журналістів України, Міністерства інформаційної політики України
Інформаційно-психологічна і військова агресія Російської Федерації проти України – це найсерйозніший виклик для українського суспільства в новітній історії. Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, загарбання частини Донецької і Луганської областей – це також наслідок російської маніпулятивної пропаганди та промосковської позиції деяких засобів масової інформації в Україні.
Першого удару зазнавала і зазнає українська мова, яка є найчистішим і єдиним живильним джерелом розвитку й утвердження нації.
Кількість українськомовних періодичних видань зменшується. Частка української мови на телебаченні незначна. Більшість FM-радіостанцій – російсько-радянські. Окремі телевізійні канали, наприклад, «Інтер», відверто й цинічно нав’язують антиукраїнську ідеологію і підтримують російську імперську політику. Дійства «95 кварталу», «Ліги сміху» на «1+1» доносять своїм глядачам ідеї, що Українська держава – це несерйозно, українська мова недолуга (хіба що для сміху!), а української культури, українського питомого гумору взагалі немає. У програмах «Голос країни», «Голос. Діти» українськомовна пісня – надто рідкісне явище (до 5%). «Зіркові» судді також повинні показувати приклад – спілкуватися з учасниками конкурсу з України лише українською мовою.
В Україні інформаційно-гуманітарний простір має бути за мовою і духом українським. Якщо українців в Україні 78% від загальної кількості населення, то стільки ж відсотків має бути українськомовних теле- і радіопрограм, видаватися газет, журналів, книжок тощо.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повинна принципово вимагати від керівників теле- і радіоканалів дотримуватися виконання ліцензій на мовлення українською мовою. Російську мову, як будь-яку іноземну, дублювати українським перекладом.
Засоби масової інформації покликані допомогти людності мислити категоріями політичної нації, яку складають усі мешканці різноманітних етносів, що населяють одвічно українську землю. Але політичну націю можна творити лише на засадах україноцентризму, який стоїть на «трьох китах»: соборній літературній українській мові, правдивій українській історії, українській культурній традиції. Це твердження не ображає, не принижує жодний етнос, народ, націю, бо зовсім не заперечує знань і пошанування інших мов і культур. Навпаки, українську націю лише збагачуватимуть ті культури, носії яких психологічно переборять у собі байдужість, лінь, ненависть, імперське упередження й органічно впишуться в український мовно-культурний світ.
Патріотом України робить не кров, а усвідомлення того, що ти – частка своєї Батьківщини і від твоєї честі залежить її честь. Той, хто губить на життєвій дорозі українські національні, загальнолюдські почуття рано чи пізно починає служити злу. Втрата української національної сутності – величезне збіднення і примітивізація життєвого середовища. На жаль, чимало журналістів не усвідомлює, що права і свобода людини не повинні нівелювати, зневажати права і свободу української нації на її історичній Богом даній землі. Нема Батьківщини без свободи і свободи людини нема без вільної соборної Батьківщини. Тим паче, неможливо без свободи титульної української нації, функціонування її мови в усіх клітинах суспільного і державного організму забезпечити права національних меншин. Адже українська мова – основа безпеки нації і держави. Цю істину має усвідомити кожний працівник засобів масової інформації.
Ми підтримуємо звернення учасників круглого столу в редакції газети «День», які об’єдналися в ініціативу «Українська журналістська платформа». Її уже підписали понад 150 відомих медійників, авторитетних журналістів, громадських діячів, експертів. Повністю підтримуємо резолюцію Європарламенту від 23 листопада 2016 р. «Про протидію пропаганді, спрямованій проти ЄС», а також схвалюємо висловлені критичні думки щодо позиції керівництва Національної спілки журналістів України, яке вважає за можливе брати участь разом із працівниками російських ЗМІ у спільних проектах під егідою ОБСЄ.
На жаль, більшість західних ЗМІ не прагнуть назвати Російську Федерацію агресором, окупантом, ворогом європейської цивілізації. Нині нав’язують фальшиве гасло «Дві країни одна професія», мета якого позбавити українську журналістику національної сутності, зіштовхнути її у багно космополітизму, меншовартості, прислужництва російській маніпулятивній пропаганді.
Українські засоби масової інформації покликані називати українських героїв героями, подвиг захисників України подвигом, сепаратистську зраду зрадою, російську брехню брехнею, московський злочин злочином, російську агресію агресією, кремлівських блюдолизів блюдолизами, російських найманців аморальними запроданцями. Такий професіональний підхід забезпечується високим рівнем історичних, філософських, політологічних, журналістських знань, авторитетом аргументів, доказів, патріотизмом, громадянською позицією, націєтворною енергією медіасистеми. Гібридна війна Російської Федерації проти України спонукає по-новому сповідувати стандарти журналістської праці. Дуже важливо розуміти, що крім кількісних стандартів (дали одну точку зору, то зобов’язані дати й другу), мають бути ще якісні стандарти, зокрема щодо вибору авторитетного представника певної думки. На жаль, про це часто забувають.
Російсько-українська війна це війна цінностей, світоглядних орієнтирів. Українці завжди були будівничими і в матеріальному, і в духовному сенсі. Для журналістів, як для всіх українців, російська агресія визначальний момент історичної Істини. Адже історична Правда головна гуманітарна зброя національно свідомого українського журналіста.
17 лютого 2017 року,
м.Львів
