Ми звично відповідаємо «Воскресне Україна!» на великодні привітання, але цього Великодня, після річного опору агресору, можна з певністю сказати – «Воскресла Україна!» Завдяки новому «місцю праці» часто буваю на різних ділянках фронту та дуже різних прифронтових територіях.
Образ Воскреслої України можна побачити скрізь, особливо там, де триває бій. Адже ця війна пробудила націю до життя. Так, це страшна плата, але «Воскресають лише там, де є могили», – каже нам Ніцше.
Світло того воскресіння і повернення українців до власного «Я» можна побачити скрізь: це червоно-чорні прапорці в авто таксистів Одеси, гілочки верби у готелях прикордонної Харківщини, це наші прапори на хатах нашого нескореного Донбасу. Вся Україна – синьо-жовте море. Навіть під окупацією з нашими барвами в серці діє наш опір.
Образ цієї «оновленої землі» скрізь – в рекламі, культурі, пісні, телерадіопросторі… Ми нарешті позбулися домінування окупаційної культури і церкви на нашій землі.
Так, роботи ще багато: чистити ще нам і чистити економіку, політику і держапарат від московського бур’яну. Але все ж ми нарешті пишаємося своєю країною. «Українець» звучить гонорово по всьому світу. Це навіть модно.
Традиція відповідати «Воскресне Україна!» народилася в підпіллі 40-50-х років. Українські повстанці, націоналісти в схронах і криївках робили листівки з такими написами. В цих словах велика жертовність, адже, здавалось би, що їх горстка і що Москва вже поневолила Україну, «вбила» її. Здавалося би, що дія тих бійців українського опору безсенсова. Їх горстка проти орди. Але саме їхня боротьба, їхня кров посіяли ці зерна воскресіння.
Зміни в суспільній свідомості, а це найважливіше поле битви, є історичними і незворотними. Українці вже ніколи не повернуться в ярмо. А цей московський «диявол» буде кинутий «у вогонь пекельний на віки вічні». І вогонь цей ще заграє багрянцем на стінах Кремля.
Андрій Левус
