Тридцять років тому, 1 серпня 1991 року, колишній Президент США Джордж Г.В. Буш заявив у своїй промові у Києві, яку пізніше ознаменували як Промову «Котлета по‑київськи», що:
«Деякі люди закликали США вибирати між підтримкою Президента Горбачова та підтримкою самостійно налаштованих лідерів по всій території СРСР. Я вважаю це неправильним вибором. Заради справедливості треба відзначити, що Президент Горбачов досягнув дивовижних речей, і його політика гласності, перебудови та демократизації вказує на цілі свободи, демократії та економічної волі. […] Проте свобода – це не те саме, що незалежність. Американці не підтримають тих, хто прагне незалежності, щоб замінити далеку тиранію місцевою деспотією. Вони не допоможуть тим, хто пропагує суїцидальний націоналізм, заснований на етнічній ненависті».
Через двадцять три дні, а саме 24 серпня 1991 року, Україна проголосила свою відновлену незалежність.
Відновлення незалежності України фактично призвело до розпаду Радянського Союзу на 15 незалежних держав. Прямий результат оновленої незалежності України явно відповідав найкращим інтересам НАТО та його держав-членів.
Зрештою, незважаючи на Промову «Котлета по-київськи» Президента Буша, всі держави-члени НАТО визнали незалежність України.
Пізніше радник Президента США Джиммі Картера з питань національної безпеки Збігнєв Бжезінський писав: «Не можна переоцінити, що без України Росія перестає бути імперією, але з Україною, підпорядкованою, а тоді підкореною, Росія автоматично стає імперією».
На жаль, НАТО ще не повністю зрозумів цю політичну реальність та його унікальну можливість змінити хід історії та забезпечити мир, безпеку та стабільність у цьому ключовому регіоні світу.
Ось чому під час Бухарестського саміту у 2008 році НАТО стримався під тиском Росії і не запропонував Україні та Грузії План дій щодо членства в НАТО. Цей момент нерішучості НАТО спонукав Росію вторгнутися до Грузії через чотири місяці, а потім до України – через шість років.
Незважаючи на це гірке євроатлантичне розчарування, українці продовжували будувати свою державу та активно брати участь у процесі інтеграції України до Європейського Союзу, що врешті призвело до підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
З іншого боку, Путін публічно заявив, що «розпад Радянського Союзу був найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття» і намагався відтворити його будь-якими способами за будь-яку ціну до 2015 року під виглядом Митного союзу, пізніше Євразійського економічного союзу, який для своєї значимості обов’язково повинен був охоплювати Україну.
Україна скасувала цю велику справу російського Президента феноменальним Євромайданом, який не лише вигнав четвертого Президента України в Росію, але й засвідчував волю України розлучитися з радянським минулим і рішуче рухатися вперед у напрямку до Європи.
Цей надзвичайно важливий поворот подій також відповідав найважливішим інтересам НАТО та його держав-членів.
Однак Україні довелося заплатити дуже високу ціну за своє визначальне геополітичне рішення.
Дійсно, у відповідь на свою сором’язливу неспроможність відтворити Радянський Союз, російський деспот з його величезним імперіалістичним апетитом вторгся в Крим та частину східної України в 2014 році.
З тих пір, внаслідок військової агресії Росії, лише в окупованій Донецькій та Луганській областях було вбито понад 14 000 осіб та понад 30 000 поранено, та в даний час в Україні перебуває понад 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб.
Незважаючи на цю критичну пожертву, Україна мужньо зробила крок далі і 7 лютого 2019 року Верховна Рада України внесла зміни до Конституції України та встановила стратегічний курс України на повноправне членство в Європейському Союзі та НАТО.
Україна також реалізовувала цей стратегічний курс, співпрацюючи з НАТО щодо безпеки в Чорноморському регіоні та роблячи свій суттєвий внесок в операції Альянсу, Сили реагування НАТО та навчання НАТО.
Це все безперечно відповідає найкращим інтересам НАТО та його держав-членів.
Однак цього виявилося все ще недостатньо для НАТО щоб запропонувати Україні довгоочікуваний План дій щодо членства в НАТО під час Брюссельського саміту НАТО 14 червня 2021 року.
Натомість історія повторилася, коли Путін попередив, що членство України в НАТО буде «червоною лінією» і НАТО несміливо заявив у своєму Комюніке Брюссельського саміту, що:
«69. Ми повторюємо рішення, прийняте на Бухарестському саміті 2008 року про те, що Україна стане членом Альянсу з Планом дій щодо членства (ПДЧ) як невід’ємною частиною процесу; ми підтверджуємо всі складові цього рішення, а також наступні рішення, включаючи те, що кожен партнер буде оцінюватися по суті. […]»
Для українців, які захищають незалежність України і тим самим зупиняють подальші військові просування Путіна на Захід, Kомюніке Брюссельського саміту НАТО 2021 року не дає Україні нічого більш конкретного відносно Плану дій щодо членства в НАТО. Тому, згадуючи Промову «Котлета по-київськи», українці це комюніке можуть сприймати як Комюніке бельгійського «Курячого Ватерзою».
Як і в той час, коли Україна сміливо проголосила свою відновлену незалежність через 23 дні після Промови «Котлета по-київськи», потрібно тепер щоб Україна та її діаспора неухильно продовжували євроатлантичний курс України, доки Україна не досягне своїх конституційних цілей щодо повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО.
Евген Чолій
Президент Громадської організації «Україна-2050»
Президент Світового Конґресу Українців (2008-2018 рр.)
