Дух лідера Організації Українських Націоналістів Степана Бандери живе в Україні та серед українців на міжнародному рівні.
Це вже стало буденною справою російської аґентури. Група боягузів у вихідні знову спаскудила могилу Бандери в Мюнхені, думаючи, що це якимось чином зменшить або викорінить дух Бандери в народі.
Ці дії лише підкреслюють велич ідей Бандери і зміцнюють їх вплив нагадуванням про те, наскільки сильним є дух Бандери. Якби цього не було, навіщо тим негідникам, які вчинили цей вандалізм, ризикувати, підло крастися по кладовищу вночі, щоб підступно знівечити місце останнього спочинку Провідника? Це лише викликає огиду і презирство!
Розумний давно би зрозумів – такі ниці вчинки нічого не змінять, лише привернуть увагу та скріплять дух українського націоналізму. Бо справа не тільки в надмогильному пам’ятнику, але й у дусі Бандери. Забризкування пам’ятника фарбою або засмічування могили лише скріплює наш дух і демонструє тупість виконавців та замовників.
Бандера і ОУН тоді і зараз пропагують прагнення формувати і скріплювати націю й бути позитивним активним елементом у розбудові її державності. Український націоналізм як світогляд, концепція і суспільний рух стимулює націю та захищає її інтереси, протистоячи тим, хто намагається не дозволити нації визначити свою власну долю і власну перспективу. Ці прагнення живі і здорові.
Такі елементи державності як національний суверенітет та самостійне визначення долі України, її територіальна соборність, є одностайним поглядом українців в Україні та діаспорі.
Чи є цьому виклики? Очевидно – але українці об’єднані під прапором побудови і захисту державності – ідентичності, мови, економічного розвитку, публічної та культурної дипломатії та різноманітних аспектів, які окреслюють і характеризують європейську націю
На порозі 30-ї річниці Незалежності України варто замислитися над історичним шляхом до Незалежності, боротьбою ОУН-УПА проти двох геноцидних ворогів – українського становлення Дивізії «Галичина», як сподівання на створення національної армії, долею політичних в’язнів 30-х, 40-х, 50-х,60-х,70-х та 80-х років, які боролися і страждали з тими самими прагненнями – за вільну, незалежну та суверенну Україну.
Сьогодні на Сході України триває російська агресія. Деякі з тих, хто сьогодні воює у збройних силах України, кажуть: «Ми – нова УПА! Ми боремося за ті ж прагнення – свобода і суверенітет».
Російська дезінформаційна кампанія триває в гібридному просторі. Дня не минає без якихось фальшивих коментарів про прагнення України чи без наклепу на тих, хто боровся за святі цілі і продовжує зараз боротися!
Чи був Бандера єдиним провідним світлом тоді і зараз? Ні! Він був одним з тих, хто формував національне мислення і організовував боротьбу за свободу свого народу. Aле він відіграв ключову роль. Тому для того, щоб применшити, принизити і звинуватити Бандеру в тому, що він «фашист, колаборант» немає ніякої підстави.
На минулих вихідних під час презентації доктора Івана Патриляка, поважного історика Київського університету імені Тараса Шевченка, запитали: «Як Ви відповідаєте тим, хто звинувачує Бандеру, ОУН-УПА чи Дивізію як фашистів, колаборантів, як націоналістів?» Його відповідь була простою.
«А ви запитайте тих, хто висуває ці звинувачення, чи є у них хоча б найменше розуміння значення термінів і слів, які вони використовують, чи вони просто крутять ними, щоб припасувати до «аргументів». Ви побачите, що відповіді звинувачувачів слабкі, суб’єктивні, необґрунтовані настільки, наскільки вони поняття не мають, що означають ці терміни, і лише відригують радянську пропаганду, якою жили протягом багатьох років».
Ми повинні базувати наші відповіді на фактах, а не на вигадках.
Юридичні розслідування ролі ОУН-УПА були частиною Нюрнберзьких судів. Міжнародна комісія однозначно відповіла: «Немає підстав звинувачувати ОУН-УПA».
Комісія Дешена в Канаді розслідувала звинувачення щодо Дивізії
– знову немає підстав для звинувачень. Обидва розслідування були авторитетні, міжнародно сформовані.
Але головні тези старої радянської системи, які є частиною сучасної інформаційної машини Москви, продовжують таку ж риторику.
Для тих, хто пам’ятає: «Вісті з України» – у 1960-70-80-их роках – частина радянської пропагандистської машини, яка намагалася впливати на громадське мислення в діаспорі – вони використовували однакові терміни – «буржуазні націоналісти, колаборанти, фашисти…». У 2021 році боягузи від клавіатури відригують те ж саме. Різниця в тому, що для того, щоб новини з України тоді поширювалися на міжнародному рівні, газета довго йшла поштою, а сьогодні це одна секунда натискання кнопки.
Осквернення могил і меморіалів, поширення фейкових новин і пропаганда брехні чи “постправди”, а також заперечення визнаних цінностей ніколи не працювали в довгостроковій перспективі. Вони і зараз не працюють.
Рано чи пізно вандалів ловлять, а писак – викривають.
Стефан Романів,
Голова Проводу ОУН(б
