Виглядає не те, що абсолютна більшість тих 30% виборців-адептів Зе, мабуть ніколи не читали класика української літератури – Пантелеймона Куліша та його безсмертного твору “Чорна рада”. А даремно, бо їхній кумір Зєлєнскій – один в один нагадує Івана Брюховецького, якого на Чорній раді у 1663 р. обрали гетьманом Лівобережної України. Популіст і авантюрист, який абсолютно не відповідав державній посаді, скористався прихильністю “черні”, яка хотіла хліба і видовищ, заручився прихильністю старшини, яка жадала більше влади і збагачення та звісно отримав фінансування і повну підтримку з Москви, яка хотіла остаточно заграбастати Україну. Як наслідок, ми отримали Руїну – цілу епоху національної історії увінчану терновим вінком бездержав’я, розбрату, братовбивчих воєн, загарбання сусідами українських земель та поневолення народу.
На жаль, минуле дещо повторюється. Люди голосували за створені рекламними технологіями образи, шоу, грим і манекен.
Одним з головних аргументів прихильників Зе – є бажання нових облич у владі. Це ірраціональне, пустопорожнє пояснення мені дуже нагадує інстинкт Павлова. Коли перед собакою демонструєш їжу, в неї виділяється слина. Вибачте мені, але це примітивно, і не має жодного відношення до свідомої громадянської позиції. Не можна на будь-кого, лише через те, що він приємний, симпатичний, новий, молодий, говорить те що тобі подобається, – покладати обов’язки глави держави. Людина повинна бути патріотом, вона мусить бути компетентною і відповідальною. А з цього, що видно, Зе – абсолютно не відповідає посаді на яку балотується.
На перший погляд, сьогодні, в нас рясно зацвів псевдолібералізм, з його космополітичністю, вигаданою повагою до свободи вибору, псевдоборотьбою проти корупції і звісно красиво прикрашеною бульбашкою популізму. Проте насправді – це вже рясний урожай малоросійства. Щоби там не говорили, але Зєлєнскій – це типовий представник русскава міра і він однозначно не український кандидат! Йому цікавий розвиток, якогось общєства, де всі разгаваріватимуть на каком схатят язикє, каждий учитиме свою історію,а головною ідеологемою буде облюбований велико- і малоросами вислів – какая разніца. Тому він абсолютно не підходить для розвитку України, оскільки є антиподом та опонентом ідеї української державності.
Щодо чинної влади і її технологів. Хлопці перестаньте гратися з вогнем. Невже конфуз з Мішою вас нічого не навчив? Навіщо накачувати більше ніж потрібно було. Юлю нейтралізували й добре, не перецукровуйте…
Для Президента зараз складний період, але ситуація контрольована, настав час адекватної відповіді на суспільні потреби. На популізм потрібно відповідати реальними діями.
Повертаючись до того з чого починав, окремо хочу звернутися до державницьких патріотичних сил. Як би нам гірко і прикро не було, якими глибокими не були б розчарування і образи, скільки б вам не пропонували, але залишаймося гідними українцями. Ми повинні зберегти здобутки сучасної української державності. Всі українські сили, як і п’ять років тому, повинні протиставитися тим, які прагнуть знищити нашу державу і множать Руїну. Не можна сьогодні, коли зависла реальна загроза над найсвятішим, чубитися між собою за булаву і виборців, не можна мріяти про парламетські вибори, коли вже завтра не буде, куди балотуватися, чи кого обирати. Ми обов’язково повинні завершити розпочате і довести до кінця справу наших Героїв!
Майже за три тижні відбудеться вирішальна битва, в якій ми повинні захистити наші цінності! Ми повинні раз і на завжди припинити ці афери і цирк, які мають на меті демонтувати і декласувати засади української державності.
“Зі щитом, чи на щиті!” – казали древні, тому мобілізовуймося, переконуймо і перемагаймо в ім’я українського майбутнього, в ім’я Української Держави!
А після перемоги рішуче творімо і вимагаймо змін!
Слава Україні! Героям Слава!
