Тімоті Снайдер
Американський історик, фахівець з історії Центральної та Східної Європи, Радянського союзу, а також Голокосту.
Трамп не може балотуватися на посаду президента згідно з Конституцією США.
Якщо ви візьмете свій екземпляр Конституції США, як це щойно зробив я, то побачите, що в ньому є пряма заборона Дональду Трампу балотуватися на посаду президента. Розділ третій Чотирнадцятої поправки настільки конкретний, наскільки це можливо. Той, хто склав присягу державного службовця, а потім взяв участь в бунті, не може після цього обіймати будь-яку посаду.
Я подорожував місцями, де Трамп має підтримку, читав листи до редактора і редакційні статті в місцевих газетах, а також слухав, що говорять люди. Три аргументи, які я чую від них, ідентичні з тими, що висловлюють юристи, а також ЗМІ. Я просто не можу знайти жодного аргументу, який би спонукав мене ігнорувати те, що чітко прописано в Конституції.
Перший крок, який роблять люди, – це змінюють тему. Справа не в Конституції. Це демократи просто намагаються не допустити Трампа до виборів.
Найкращий текст, який я читав на тему правомочності Трампа бути обраним на посаду, який започаткував цю дискусію на рівні, якого ще ніхто не досягав, був написаний вченими-юристами Вільямом Боудом і Майклом Стоуксом Полсеном. Хоча я з ними не знайомий, скажу з певною часткою впевненості, що ці люди не є зареєстрованими демократами.
Однак це варто згадати лише як підтвердження обнадійливої тези про те, що люди, які дотримуються різних політичних поглядів, можуть дійти згоди щодо основ Конституції й бажаності конституційного правління.
Ми всі підпорядковуємося Конституції, і ми всі можемо вимагати дотримання прав, передбачених нею, незалежно від наших політичних зобовʼязань. Сказати, що ми можемо відкинути Конституцію, тому що до неї апелюють демократи, республіканці чи будь-яка інша група, означає знехтувати самим документом та ігнорувати те, що означає мати конституційне правління.
Друге, що я чую, це те, що демократія дозволяє кожному балотуватися в президенти.
Звичайно, можна сперечатися про те, хто повинен мати право балотуватися на посаду. Однак у нашій конституційній системі кандидат у президенти повинен бути громадянином США, народженим у Сполучених Штатах (або від американських батьків), певного віку, який проживає в США протягом певного періоду, і який раніше не був урядовцем і не брав участі в бунті (безпосередньо або шляхом надання допомоги й підтримки).
З цих пʼяти обмежень (громадянство, умови народження, вік, місце проживання, відсутність бунтівного минулого) останнє, безумовно, є найменш обмежувальним. Вимога громадянства виключає понад 95% людей у світі. Народження здається трохи несправедливим. Його обставини не є чимось, що люди обирають. І це виключає людей, які насправді обрали Америку, ставши її громадянами. Є громадяни, народжені за кордоном, які хочуть балотуватися в президенти, і які були б сильними кандидатами. Вік може бути, а може і не бути розумним обмеженням – чи дійсно ми повинні виключати людей молодше 35 років? І якщо так, то, можливо, нам слід також виключити людей, старших за певний вік?
Порівняно з цими обмеженнями, заборона на участь у виборах бунтівників здається найменш дискусійною. Вона стосується дуже невеликої кількості людей, пов’язана з їхніми власними виборами й має чіткіше обґрунтування, ніж інші обмеження, яке ґрунтується на захисті конституційного ладу як такого.
У попередніх трьох абзацах я обговорював суть того, що написано в Конституції. Ми всі можемо це робити. І, можливо, Конституцію слід змінити. Однак ми всі повинні визнати, що в нашій системі не кожен може балотуватися на посаду президента.
Третій аргумент, який наводять люди – те, що Трамп не є бунтівником, тому що він не був засуджений як такий у суді. Я не думаю, що цей аргумент є добросовісним. Сам Трамп не заперечує фактів. Насправді його передбачувана президентська кампанія зараз базується саме на його участі в бунті, яке він рекламує в публічних виступах і в соціальних мережах.
Проте тут можна висловити глибші роздуми. Тлумачити Конституцію таким чином, як щось, що не виконує саме себе, — це відмова від її основної гідності та призначення. Тут також можна застосувати трошки політичного здорового глузду. Коли високопоставлений посадовець Сполучених Штатів бере участь в бунті, можна очікувати, що він (у цьому випадку це “він”) потім спробує змінити рішення нижчих судів (що Трамп, власне, і зробив).
У конкретному випадку розділу третього Четвертої поправки, який ми обговорюємо тут, є досить зрозуміло, що його мета полягала в установленні кваліфікацій для участі у виборах, а не в визначенні кримінального правопорушення. Бунтівник може або не може бути засудженим на момент виборів; в будь-якому випадку він не має права балотуватися.
Якщо ми віримо в Конституцію і в конституційне правління, питання зрозуміле. Дональд Трамп не може балотуватися на жодну федеральну чи державну посаду. Ми можемо мати сильні емоції з цього приводу; але причина, з якої ми маємо Конституцію (і верховенство права загалом), полягає в тому, щоб уникати управління державою на основі емоцій.
У нашому Верховному Суді зараз переважають судді, які стверджують, що дбають про буквальне тлумачення Конституції або про наміри людей, які писали її положення. Це має зробити цю справу особливо легкою для них.
Можливо, звичайно, що ці судді є просто політиками, які відстоюють свій текстуалізм та оригіналізм лише тоді, коли це їм вигідно, на службі в інших політиків. Якщо це виявиться так, то їхня власна посада і навіть сама Конституція опиняться у великій небезпеці (тема для окремої статті).
Незабаром ми це дізнаємося.
