Відповідно до статті 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток. Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.
Всі держави, які беруть участь у цьому Пакті, повинні, відповідно до положень Статуту Організації Об’єднаних Націй, заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право.
Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується поважати і забезпечувати всім, що перебувають у межах її території та під її юрисдикцією особам права, визнані в цьому Пакті, без будь-якої різниці щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншої обставини.
Згідно із статтею 19 цього Міжнародного пакту кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів. Це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.
Відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду до злочинів проти людяності належать, зокрема, переслідування будь-якої групи або спільноти, яку можна виокремити, з політичних, расових, національних, етнічних, культурних, релігійних, гендерних мотивів, або за іншими ознаками, що загально визнані неприйнятними згідно з міжнародним правом, у поєднанні з ув’язненням або інше істотне позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права.
Причому переслідуванням вважається умисне і грубе позбавлення основоположних прав усупереч міжнародному праву за ознакою належності до тієї чи іншої групи або спільноти.
Цей Статут застосовується однаково до всіх осіб без будь-якого розрізнення на основі посадового становища. Зокрема, посадове становище глави держави або уряду, члена уряду або парламенту, обраного представника чи державної посадової особи в жодному разі не звільняє особу від кримінальної відповідальності згідно із цим Статутом та не є, саме по собі, підставою для пом’якшення покарання.
Леонтій Шипілов, віце-президент АБН
