Волонтерство для забезпечення українських військових ще з 2014 року стало повноцінним фронтом боротьби українців за свою державність. Солідарність, здатність до самоорганізації та будування горизонтальних зв’язків – це суперсила української нації, яка вже неодноразово допомогла вистояти в складні моменти та наближати нашу перемогу. Про волонтерський напрямок роботи Організації Українських Націоналістів (бандерівців) ми поспілкувалися з координатором Фонду оборони України Соломією Фаріон.
– Розкажіть про волонтерську діяльність Організації Українських Націоналістів (бандерівців)
– Протидія російській імперській політиці завжди була одним із пріоритетів діяльності ОУН (б), навіть в той час, коли уряд та більшість суспільства прагнули не помічати загроз. З початком російсько-української війни у 2014 році члени Організації активно включились у боротьбу з окупантом – хтось зі зброєю в руках, хтось на волонтерському, дипломатичному чи інформаційному фронті.
З початком повномасштабного наступу сотні членів ОУН (б) стали до лав збройних формувань для захисту української держави, а також виросли масштаби волонтерської допомоги українському війську. Члени Організації як волонтери працюють для забезпечення потреб ЗСУ та сил оборони поодинці чи у складі різних організацій та команд в Україні та світі.
В кінці минулого року на Зборі Організації Українських Націоналістів було прийнято рішення посилити координацію та об’єднати наші зусилля у Фонді оборони України, робота якого активізувалась у зв’язку з новими викликами.
– Чим займається Фонд і які основні пріоритети діяльності?
– Фонд оборони України ставить собі за мету підсилення українських військових у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу. Ми закуповуємо та передаємо військовим необхідні їм речі, які допомагають ефективніше виконувати завдання із захисту нашої держави та ліквідації окупантів, а також зберегти життя наших захисників.
Сотні членів та прихильників ОУН, націоналістичної молоді з Молодіжного Націоналістичного Конгресу, Спілки Української Молоді, «Джури», Національного Альянсу, наші друзі-пластуни та інші побратими воюють на різних напрямках. Нашим обов’язком є забезпечити їх всім необхідним, щоб пришвидшити нашу перемогу. Це є нашим першочерговим пріоритетом.
Стараємось в першу чергу закривати потреби військових та підрозділів на гарячих напрямках – на Луганщині, Донеччині та Запорізькій області, а також наших побратимів, які є спецпризначенцями чи членами руху опору. Проте теж допомагаємо військовим і на інших напрямках – на Сумщині, Чернігівщині, Херсонщині тощо.
– Що зараз найбільше потрібно на фронті? Які запити ви отримуєте від військових?
– Запитів дуже багато і допомога потрібна різноманітна. Якщо спочатку потрібно було майже все, волонтери закуповували засоби індивідуального захисту (каски, бронежилети), одяг та взуття, то зараз такі запити трапляються не так часто.
Зараз є потреба в технологічних речах для ефективної роботи у відбитті ворожих атак та виконанні військових цілей командування. Це і безпілотні літальні апарати, і оптика (прилади нічного бачення, тепловізори), і засоби зв’язку (старлінки, рації), а також є постійний запит на автомобілі та їхній ремонт. Актуальними залишаються потреби в засобах живлення (генератори, зарядні станції), аптечках.
Це щодо запитів, проте гарною практикою є підтримка військових не лише на полі бою. Організація українських націоналістів ініціювала та втілює проект «Побратими», в рамках якого ми допомагаємо нашим побратимам, які отримали поранення та проходять лікування, а також підтримуємо сім’ї побратимів, які поклали свої життя в боротьбі за Україну. Також гарна ініціатива Української Видавничої Справи з передачі націоналістичної літератури та преси в госпіталі та військовикам.
– Які завдання виконують волонтери Фонду та з якими труднощами стикаються?
– Бути волонтером і допомагати українським військовим – це дуже цікавий досвід, бо ми щодня виконуємо багато різних завдань. Між зверненням від військового про певну потребу до доставки необхідних речей на фронт виконується дуже багато дрібних завдань, які часто не потрапляють у звіти волонтерів.
Організація кампанії по збору коштів – це ціла маркетингова кампанія, яка вимагає креативності. Чого лише не придумують волонтерські організації з такою метою – аукціони та розіграші, допомога медійних осіб, виготовлення сувенірів із знищеної ворожої техніки, робота з українським бізнесом. Також важливими є збори на окремих заходах та організація роботи з людьми, які готові долучатися до допомоги українським військовим.
Закупівля необхідних товарів також часто перетворюється на випробування. Зараз, наприклад, дуже зросли ціни на квадрокоптери Mavic 3 і їх дуже важко знайти у наявності. Часто потрібно витратити чимало часу, щоб знайти де купити потрібні речі за хорошою ціною, адже ми намагаємось з максимальною користю використати кожну гривню, яку нам пожертвували для військових.
Документальне оформлення закупівель та передачі майна – це окреме велике питання і напрямок роботи. Часто ця бюрократична робота потребує значних зусиль та дуже ускладнює життя. Про бюрократію у військових підрозділах та проблеми волонтерів написано не одну статтю, і ми, звичайно, теж стикаємось з цим у своїй роботі. Часто підрозділ, який має потребу в певних засобах, не може дати документів від військової частини, бо деяка новітня техніка просто не передбачена штатною документацією, попри те, що вона так потрібна на полі бою. А без цих документів оплатити рахунок чи ввезти товар в Україну просто неможливо.
Проте варто відзначити, що за останній рік є певні зрушення та під тиском громадськості поступово процеси налагоджуються. Віримо і сподіваємось, що державні органи продовжать вдосконалювати процеси матеріального забезпечення війська та взаємодії з волонтерами, щоб мати змогу якнайкраще допомагати нашим військовим у боротьбі з агресором.
Якщо підсумувати, роботи багато, проте ми розуміємо наскільки важливою є підтримка, збереження життя та посилення можливостей наших захисників, адже ціна питання – збереження нашої держави, нашого майбутнього як нації, а також наша спільна перемога. Тому з такою мотивацією будь-які труднощі відходять на другий план.
Ми дуже вдячні всім українцям, які долучаються до наших зборів та складають пожертви на допомогу українським військовим. Завдяки вам ми маємо можливість забезпечити воїнів на передовій необхідними засобами та спорядженням.
– Розкажіть детальніше про історію Фонду оборони України
– Фонд оборони України має свою тривалу та цікаву історію, багато з аспектів якої ми зараз досліджуємо та заново відкриваємо для себе. Як ми вже згадували, він нещодавно активізував свою роботу у форматі надання волонтерської допомоги військовим, проте створений Фонд був ще у 1973 році з ініціативи голови ОУН (б) Ярослава Стецька.
30 жовтня 1973 року Ярослав Стецько виступив на з’їзді СКУДО з промовою «Замало діємо в користь України». Там є такі слова: «Створімо мільйоновий фонд – Фонд Революційної ОУН, щоб можна було у широкому засягу розгорнути нашу дію, щоб можна було теж створити вже довго планований Український Центр у столиці США – Вашингтоні! Щоб можна розгорнути нашу боротьбу так сильно, щоб відчула боляче Москва приявність у вільнім світі кількамільйонової української спільноти! Успіх має лише те, що планується на грандіозну скалю, що одушевлює людей, що полонить їх душі величчю задуму!»
Метою Фонду було накопичення ресурсу для боротьби за українську державу в умовах бездержавності та радянської окупації, а також для протидії впливам Кремля на міжнародному рівні.
На прикладі історії Фонду оборони України ми зараз заново відкриваємо для себе маловідомі широкому загалу сторінки історії українського національно-визвольного руху в світі в другій половині ХХ століття. Адже Організація українських націоналістів-бандерівців та створений нею Антибольшевицький Блок Народів розгорнули масштабну боротьбу проти більшовицької окупації та колосальну роботу із збереження української культури та ідентичності серед українців, які опинились в еміграції. І Фонд оборони України був одним із інструментом для акумулювання необхідних засобів для цього.
Також з історії ФОУ ми можемо прослідкувати солідарність українців і здатність об’єднуватись та здійснювати важливі справи навіть в найскладніших умовах. Ми знаходимо з архівів та періодичних видань минулого історії про те, як українці підтримували боротьбу за свою державність: про пожертви організацій, українців незалежно від професії та матеріального стану (серед жертводавців є як інтелектуали, так і прості робітники, студенти та пенсіонери) та українського бізнесу. Історії про те, як люди заповідали свою спадщину на українську справу, чи замість подарунку на весілля збирали кошти на боротьбу за Україну зворушують до глибини серця.
Та найцінніше те, що ці історії не залишились в минулому, а що сьогодні українці проявляють небачений героїзм та стійкість, мужність та винахідливість, жертовність та здатність до спільного подолання труднощів. Сьогодні українці творять свою історію і це неабияк мотивує робити свій внесок у нашу спільну перемогу.
УІС
