Відкритий лист до очільників та членства СКУ
Слава Україні!
Шановне Товариство!
Я Наталя Литвиненко – Орлова, – Українка, нар. 09.05 1951 р. в місті Харкові, Екс-голова Української Громади в м. Мурманську (РФ). Мурманську Громаду українців я очолювала терміном в 18 років, на цей час (вже 10років) живу в м. Суми – Україна.
Скоро відбудеться Конгрес СКУ.
На жаль, я не можу бути присутньою на цьому почесному зібранні Світового Українства в силу статутних міркувань.
Однак, в українському громадському русі я понад 30 років.
Відтак, прошу, по можливості, прислухатися до моїх прохань, залучити їх розгляд до порядку денного та окреслити в протоколах зібрання.
Прохання до СКУ – звернутися до Уряду та МЗС України!
- Пропоную розглянути такі додаткові впровадження, щодо
«Закону про Закордонного українця», на користь тих українців, які були і є активними членами українських Громад Росії та інших країн Світу і підносили імідж та авторитет України. Бо посвідчення «Закордонного українця», як на цей час, по суті є сувенірним документом. Цей документ не робить нам честі а ні під час проходження державного кордону, а ні при вирішенні будь яких інших справ.
Чи не пора вже підважити під цей документ, який видає МЗС України, якусь суттєву юридичну пільгову законодавчу базу?
- Прошу переглянути та напрацювати Закон про набуття Громадянства України в форматі forcemajeure.
Зрештою, хай розгляд справи буде кваліфікуватися як надання Громадянства України НЕ за параграфом «народжених в Україні», а в руслі програми «Політичні біженці», – тут йдеться про українців Росії.
- Прошу розглянути пропозицію щодо можливості створення, бодай невеликого дорадчого осередку з числа українців закордону, у складі якоїсь гуманітарної (чи якоїсь іншої) комісії при ВР України. Далі додам пояснення щодо цього питання.
- Прошу розглянути можливість напрацювання СПРОЩЕНИХ Програм з питань повернення Українців закордону до рідної України, як це є в багатьох інших країнах Світу.
- Прощу розглянути можливість – поновити роботу, раніше ретельно і плідно діючої комісії з питань прав українців при СКУ на чолі з п. О. Басматом…
В чому полягає суть моїх питань?!! (буду наводити приклади на невтішному досвіді своєї сім’ї, але окреслені проблеми стосуються дуже великої кількості українців).
Гаслом всіх попередніх Всесвітніх Форумів українців (я, до речі, була делегатом всіх Вс. Форумів Українців) було таке: «Повертайтесь, до рідного краю, Лелеки,!», або «Повертайтесь до рідних осель, Українці».
Гасла є гаслами. А що ж у реальному Житті ?!!
Якщо по правді – повертається в Україну лише та незначна частина наших співвітчизників, в якій непоборно струменить Генетичний код Нації, – вертають до рідних порогів саме ті наші українці, яких не вразило ні на які асиміляції, інтеграції, а тим паче на яничарство.
Далі, доцільно говорити про тих, хто вже повернувся В Україну і за тих, хто в дорозі, мусять перебувати десь по Європах, маючи на меті повернутися в рідну Україну, якомога скоріше. Так!
Йдеться про українців Росії. Ми повернулися !!! Хтось ще в путі. Але підтримайте нас, допоможіть нам, будь ласка, а не гнівіть нам за гріхопадіння варварської росії.
І то не наша провина, що ще за СССР ми опинилися в Росії. Всім відомо, як то все тоді відбувалося.
Ще віддавна, ми, українці закордону, почали лобіювати думку, скоріше, – навіть пропозицію (ідея п. Віри Коник, Естонія), стосовно того, аби у складі якоїсь гуманітарної (чи якоїсь іншої) комісії при ВР України – та був бодай невеликий дорадчий осередок з числа українців закордону, щоби якось колегіально вносити пропозиції, в тому чисті і міграційного формату, щодо врегулювання деяких питань по українському закордону та тих наших «Лелек», які не дивлячись на те, що Україна переживає гіркополинний час, а таки повертаються додому, в свою Україну та ще й зрізі тяжких для нашої Вітчизни років – з 2014 року і до тепер.
Щодо представника від Росії в такому дорадчому комітеті – то саме я готова бути одним з членів такого колегіального осередку, – оскільки в українському русі Росії я понад 30 років і людей добре знаю. Не дивлячись на те, що в Україні я живу вже 10 років.
Підкреслю, що такий дорадчий осередок при ВР був би обмежений в можливості щодо голосування, але в руслі колегіального обговорення мав би право вносити доцільні пропозиції, керуючись досвідом і прозорим знанням ситуації. В дещо давніші часи при СКУ плідно працювала комісія з прав Українців, яку очолював пан Олександр Басмат. Як на тоді, то ця комісія була дуже потужною в роботі, але вона не займалася такими питаннями, як повернення українців з-за кордону в Україну. Однак, на зрізі кола Новітньої історії, – вирішення і цих доленосних питань було б на часі.
В Демократичному Світі деякі країни напрацювали навіть спеціальні СПРОЩЕНІ !!! програми Повернення своїх краян додому, до країн їх генетичної чи національної приналежності. І такий підхід має бути прикладом. Особливо сьогодні, коли левова частина наших українців НЕ планує повертатися з евакуацій в закордонах. Відтак, чи варто Україні нехтувати тими, не лише етнічними, але й національно свідомими українцями, які хочуть жити і працювати на користь України.
Стисло поясню на прикладі моєї сім’ї…
Йдеться про наше бажання отримати легітимне Громадянство України за лояльними законами.
На цей час наша сім’я опинилася між молотом і ковадлом.
В Росії ми вороги, але й в Україні «воріженьки».
Однак, ми українці і наше місце лише тут – в Україні, попри всі ті випробування, які випали на нашу долю та долю нашої Батьківщини.
Вся наша сім’я протягом понад 20 років була активним членом Української Громади в Мурманську. Особисто я – 18 років очолювала цю Громаду, сини були членами Спілки української молоді при Громаді Мурманська і були носіями Українського іміджу в морі. І переїхали ми в Україну саме в гіркополинний для нашої Батьківщини час
2014 – 2015 р. В Україні мої сини одружилися на українках, у кожного сина народилося по дитині, які є – маленькими громадянами України. Маємо дозвіл на постійне проживання в Україні і свої приватні квартири з р. 2213-2015.
В міграційній службі м. Суми в прийомі документів на отримання Громадянства України ми отримали відмову, – нам пояснили, що з Росією Україна не має стосунків, а відтак не може навіть перевірити легітимність довідки про відсутність судимості. Щодо даної довідки. Син привіз цю довідку в паперовій формі з «мокрою» печаткою. Але нам також було сказано, що термін дії даної довідки 2 місяці.
Я маю орден За заслуги перед Україною ІІІ ст. та цілу низку інших нагород і почесних відзнак України. Сини мої також мають почесні грамоти від ОУР і ФНКУ РФ. І я і мої діти маємо посвідчення «Закордонного українця».
Але до справи… Україна одержить Перемогу…
То випадає думати, що нам треба їхати ЗА тими «свіжими» довідками про відсутність судимості, а пізніше, як того вимагає закон України, терміном в два роки, їхати зрікатися рос. Громадянства… Якщо я, чи мої сини поїдуть в Мурманськ, аби все це робити – мене і моїх синів, в відповідних кабінетах, будуть питати та допитувати, що і як ми бачили в Україні і, в кращому разі, – нас просто не випустять назад в Україну… А тим паче, якщо ми станемо офіційно намагатися відмовитися від громадянства Росії, аби привезти в Україну довідку про відмову від гром. РФ. то почнуться дикунські звинувачення, підозри і тоді вже точно – ми ніколи не повернемось в рідне лоно нашої України.
Раз я і мої діти в часі нападу від 24.02.22 були в Україні – то значить ми «иностранные агенты». Теперішні закони Росії заточені саме в такий спосіб.
Тобто, я і мої сини – ми в першому розстрільному списку. Це факт.
Я і мої сини завжди засуджували загарбницьку політику Росії, та особливо зараз. І завжди хотіли жити в Україні. Синів затримувало лише заробітчанство в морі. Бо в Україні з роботою тяжко. Хоча квартири в Україні були куплені в р. 2013-2015. І зароблені в морі гроші витрачалися саме в Україні.
Отже! Фактор ризику занадто вагомий, тому – покладаємо надію на те, що Україна нас не залишить у безвиході.
Відтак, прошу Провід СКУ розглянути можливість вплинути на напрацювання Урядом України новітнього закону, аби в законодавчому полі був укладений спрощений формат закону за forcemajeure, щодо прийняття громадянства України для таких українців як я і мої сини. Однією текою! Як політичні біженці. Ми готові саме в Україні здавати всі російські паспорта. Щодо інших документів – і наші трудові книжки і військові квитки моїх синів – повне свідчення того, що ми ніколи не буди військовими. У синів лишень – строкова служба. І все. Головне!
Тут йдеться на лише про мене і про моїх синів. Я з певністю можу сказати, що до України повернулось чимало високодостойних українців, які заслужили право на те, аби попасти під юридичне покриття законом про надання громадянства України в спрощеному форматі forcemajeure.
ЗРОЗУМІЛО!, що давати всім бажаючим з Росії, без найменшого розбору, громадянство України не годиться. Фільтр повинен бути жорстоким і логічним.(ЯК свого часу в лави кпрс, поїздки по тур. путівці в країни закордону та у всі часи при наданні візованого паспорта Моряка). І розбиратися з цим питанням є кому.
Починаючи з 1991 року Громади українців Росії, зокрема й Мурманська Громада українців, мали членство в федеральних організаціях РФ, таких як скажімо, – ОУР чи ФНКАУ (На цей час скасовані судом РФ). Нами опікувались і інші організації, які підставляли нам плече з Києва (УВКР), МІОК – Львів тощо. При Львівському інституті діаспори є навіть фахівець з питань міграції – Оксана П’ятковська. А далі має слідувати перевірочна робота спец-служб України. По кожній окремій особі.
Вилучення та скасування документів РФ, в разі затвердження дозволу на отримання громадянства України, також може відбуватися за участі СБУ України.
Але минати наданням громадянства України всіх підряд, це просто давати козирі тій же Росії, мовляв: «Кому ви потрібні?..»
Отже, ризики більш ніж очевидні. А ми ж таки Не безбатченки.
Адже ми (тут про мою сім’ю) маємо і посвідчення членів Громади в Мурманську, і Посвідки «Дозволу на постійне проживання в Україні», і посвідчення «Закордонного українця», безліч українських нагород і почесних відзнак та ще велику патріотичну любов до України… І головне! Діти, мої маленькі внуки – народжені в Україні, повинні рости з батьками.
Адже – Українці – це не ті, у кого лише українське походження, а ті, – у кого діти – Українці.
“ПОКИ МАЄМО ЧАС, УСІМ РОБІМО ДОБРО”
(Посл. Св. Павла Гал. 6.10)
З правдивою пошаною – Наталя Литвиненко – Орлова, леді Ордена За заслуги ІІІ ст. (Україна), екс – голова української Громади в Мурманську, учасник Майдану – 2004 р., в Мурманську, – єдиного Помаранчевого Майдану в Р.Ф.
16 жовтня 2023 р.Б.
Україна, 40035 Суми
