Перш за все хотілося б поцікавитися про Твої творчі плани, про плани гурту “Тінь Сонця” та про його успіхи.
Найближчим часом розпочнемо оновлення репертуару свіжими композиціями, сподіваюсь, що вже дуже скоро наші шанувальники почують пісню “Народна війна” у виконанні всього гурту. До літніх фестивалів плануємо багато сюрпризів, які ви самі незабаром зможете оцінити. Але ще до того ви побачите фільм про “Тінь Сонця”, де за участі багатьох наших друзів, діючих та колишніх учасників гурту, старших колег ми відкриємо для багатьох забуті або незнані сторінки життя гурту. Сам вже не дочекаюсь зведення цієї роботи.
Ти береш участь в багатьох заходах, які організовують українські патріоти. Що спонукає Тебе до цього?
Причин чимало. Насамперед дуже приємно бути в нашому колі. Та що казати, нам всім це дуже важливо — вкотре зустрітися, відчути руку побратима і той національний дух, який вирує навколо нас. Ну а потім, якщо це просвітницький захід, цікаво дізнатись більше про історію мого народу, його визначних постатей, подій. Останнім часом я при першій ліпшій нагоді намагаюсь поліпшити свої знання з українознавства, аби зажди було що розказати друзям, переосмислити і відповісти нашим ідеологічним опонентам. Мабуть через це на початку цього року я ініціював мистецько-просвітницький проект “Видатні українці”, який відбувається у вигляді пізнавальних вечорів двічі на місяць і розповідає про цілу плеяду українських діячів, які в цьому місяці народились. Вечори збирають різні покоління і ми щасливі бачити вдячні очі відвідувачів. А окрім того — неймовірна честь говорити про таких людей. В січні доповідав про Левка Макаровича Мацієвича — геніального інженера, провідного пілота свого часу, водночас і самостійника, мецената українського руху… Це дуже зворушливо і дуже відповідально.
Коли Ти зрозумів, що Ти є патріотом і готовий діяти заради своєї вітчизни і свого народу?
Важко відповісти точно, але українське в мені, в дитинстві здебільшого російськомовному, проростало все більше і більше. Ніколи не забуду, як на початку 90-х вперше побачив козаків у строях. Досі пам’ятаю, як не міг відірватись від радіоприймача, коли на ньому лунало полтавсько-слобожанське багатоголосся або пісня “Душі криниця”. Але мабуть особливим моментом у житті був Майдан Незалежності 1994 року. Тоді з бабусею я вертався додому і чув звідусіль: “Кінець Україні!” Такою була реакція на перемогу Кучми в другій президентській кампанії. Відтоді я дуже болісно сприймав українські поразки і дуже окрилено – перемоги.
Чи Ти погоджуєшся з думкою, що кожна людина має займатися тільки тим, що вона вміє найкраще?
Так! Тільки не люблю, коли в мені бачать лише музиканта А взагалі, дійсно, проблема нашої держави, що більше половини людей не на своєму місці. Знайомі чи рідні шукають тепле місце для молодої людини, незалежно від її уподобань, в результаті вона працює не так ефективно, як в улюбленій сфері, і в неї вибудовується стереотип “цікаве гроші не приносить”. Так вона потім і своїх дітей научає. В результаті у нас і країна не на своєму місці…
Припустимо, Ти став Міністром культури. Які б Ти видав першочергові три укази, які могли б принести користь українській пісні, мові, музиці, кінематографу?
За рахунок більшого оподаткування іноземної та іншомовної продукції я би звільнив від оподаткування україномовний продукт. Домагався б дотримання 70% для україномовного ефіру на всіх радіостанціях і телеканалах. Надав би українським музичним фестивалям можливості звучати якісно і достатньо оплачувати роботу музикантів та обслуговуючого персоналу.
Порадь нашим читачам, як треба діяти в нинішній ситуації, як патріотам вести подальшу боротьбу, аби нарешті досягти результату і уникнути помилок, допущених в 2004-2010 роках?
Для мене велика честь і відповідальність відповідати на це питання, оскільки я ще доволі молода людина, аби давати відповіді на такі важливі питання. Але не буде перебільшенням сказати, що вже давно думаю над цим, причому практично щодня. Це як в математиці — перед вирішенням задачі, потрібно уважно вивчити її умову. Отже давайте разом спробуємо описати ситуацію в Україні сьогодні.
Який відсоток наших громадян можна назвати патріотами України? Напевно не більше 50%, про це об’єктивно говорять вибори президентів України. Для якого відсотку українців збереження національної культури, зміцнення нашої держави є одними з найважливіших принципів життя? В кращому випадку це 15%, а готовність за ці принципи ризикувати своїм життям є ще меншою, припустімо 10%. Тепер ідемо далі: яка частина цих 10% є людьми високоосвіченими, тобто такими, які розуміють весь спектр внутрішніх та геополітичних проблем, які пронизали Україну? Скільки серед них професіоналів, які готові керувати державою, а головне — здатні втримати владу? Так ми приходимо в кращому випадку до 1%.
Відтак, Україні не вистачає критичної маси, яка готова не лише боротися за чесну владу, а й бути нею — бути чесною владою. Якщо в найближчі роки в Україні відбудеться революція, вона буде приречена на самодискредитацію. Нам потрібна не революція, а побудова такого суспільства, яке саме виведе зі своєї країни ворожий керівний апарат. Дуже багато моїх друзів мріють про революцію національну і не розуміють, що в даній ситуації це шлях згубний для самої національної ідеї. По-перше, на кожну революцію завжди знайдеться контрреволюція, особливо зважаючи на можливості деяких наших сусідів і не тільки. По-друге, нове національно-свідоме керівництво не зможе втриматись при владі, поки більшість суспільства не буде готова до необхідних змін в самих собі. Недобросовісність самого суспільства, що породило корупцію, не дасть можливості новим керівникам провести необхідні реформи для покращення ситуації в країні. Відтак з часом скажуть: “націоналісти нездари!” І тоді буде повний кінець.
Тому я пропоную не революційний, а поступовий шлях, до якого має входити активізація громадянської активності суспільства, підняття її рівня освіченості та патріотизму. Впродовж історії наш народ пройшов через неймовірні випробування і все ж вижив. Було б дуже прикро опускати руки зараз, в більш спокійні часи. Адже народ у нас загартований і талановитий. Не вистачає лише знань, розумінь і організованості. Коли йтимемо шляхом самовдосконалення, честі і любові — неодмінно переможемо!
Спілкувався Сергій Багряний, УІС
