Зустріч між Папою Римським Франциском та Патріархом Московським Кирилом, хоч і була вже охрещена як «епохальний крок» в справі єднання християнських Церков, втім, не може вирішити таку задачу, оскільки одна зі сторін в цьому питанні думає не про Справу Господню, а про політичну вигоду.
Патріарх РПЦ Кирило проявив вищої міри блюзнірство, коли говорив про діалог між Церквами та необхідність знайти порозуміння між вірянами та спільно боротися за мир. Адже саме РПЦ, на чолі якої стоїть Кирило, стала одним з головних інструментів у розв’язанні кровопролитної війни в Україні, фактично «освятивши зброю» тих агресорів, які йшли вбивати таких самих православних християн.
Спільна декларація Папи Франциска і Кирила, підписана предстоятелями двох Церков, з подачі Москви має політичний підтекст, особливо стосовно пунктів, у яких йдеться про уніатство. Очевидно, що Російська Православна Церква має плани взяти під контроль велику спільноту греко-католиків, апелюючи до того, що вони були «відірвані від рідної Церкви» (ці тези закріплені 25 пунктом декларації). Нажаль, до участі в роботі над документом, не були залучені представники українських церков, а отже вкотре наші проблеми обговорювали без нас.
Очевидно, що не Господня, а мирська справа рухає очільниками московської Церкви і саме політичне завдання, продиктоване фактичним керівником «РПЦ» – президентом Росії Путіним – стоїть за словами про «християнське братерство», «єднання» та «порозуміння». Кирило та його кремлівські начальники намагаються ввести в оману не лише Папський Престол, але й мільйони вірян у всьому світі, намагаючись змусити католицьку Церкву вважати, що всі православні Церкви, зокрема – УПЦ, мають в своїх справах принаймні «радитися», а то і «йти на уклін» до Московського Патріарха.
Організація Українських Націоналістів (бандерівців) звертає увагу на слова Блаженнішого Святослава – предстоятеля УГКЦ, який відзначив, що у питанні міжконфесійного єднання Україна не зобов’язана зважати на позицію РПЦ і «радитись» з нею, хоч би якою благою (на словах) вона, ця позиція, не була б.
Українська Церква довгі десятиліття переживала утиски та гоніння з боку комуністичного московського режиму, сотні її предстоятелів та вірян були репресовані, фізично знищені, заслані на каторги. Тривалий час українська Церква була «катакомбною церквою», проте ніколи не переставали нести людям світло Господньої Правди і Слово Господа.
ОУН (б) також попереджає вірян різних конфесій і в Україні, і в світі, особливо – в середовищі українських громад, що російська Церква насправді здійснює політичну місію пропаганди «русского міра», який приніс мільйонам православних християн смерть і страждання і закликає об’єднуватися навколо української Церкви та служити Богові і Україні.
Провід ОУН (б)
