Коментар
Моя відставка з посади Провідника НВР ПС викликала неабиякий резонанс не тільки серед членства Руху, але й серед великої частини українського суспільства. Тому хочу дещо роз’яснити.
– Нічого катастрофічного для Правого сектору у цій відставці немає: наша Організація, з моменту свого заснування робила ставку не на особу, а на українську національну ідею та ідеологію українського націоналізму. Саме тому відхід будь-кого від керівництва Рухом, партією, Добровольчим корпусом не означає припинення їх існування або ослаблення нашої боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.
– Я не розглядав і не розглядаю можливу свою участь у будь-яких інших політичних та громадських організаціях. Нічого кращого за Правий сектор, на мою суб’єктивну думку, у двадцять першому сторіччі українці не витворили.
– Наш Рух – далеко не ідеальна організація, в якій є безліч «плюсів» і немало «мінусів», ми всі не ангели, а живі грішні люди, тому робимо дуже багато помилок. Справді, в Проводі Руху останнім часом існувало два погляди на розгортання революційної боротьби проти внутрішнього ворога – олігархічного режиму, який і далі паразитує на поті та крові українців.
Підігрівалися ж ці розбіжності зовнішніми чинниками: катастрофічним соціально-економічним станом нашого народу; намаганнями влади дискредитувати і знищити добровольчий і волонтерський рухи; неспроможністю державних силових структур звільнити окуповані українські землі та «заморожуванням» військових конфліктів; небажанням влади «пересаджати» відкритих та замаскованих ворогів української державності – регіоналів, комуністів та інших паразитів, які привели Україну до війни і крові; «закручуванням гайок» по відношенню до фронтовиків і патріотів, натомість підготовка до амністії терористів і бойовиків та так звані «вибори» на окупованих територіях. Цей перелік проблемних питань можна продовжувати, але головна проблема у тому, що існуюча влада насправді підігріває революційні процеси і своїми руками створює революційну ситуацію в державі.
Свою ж позицію я озвучував неодноразово в багатьох інтерв’ю: насильство – це крайня форма спротиву; поки не використані всі політичні мирні методи впливу на існуючу владу, йти шляхом державного перевороту і ліквідації існуючого владного режиму неможна, тим більше в умовах зовнішньої агресії сатанинської московської імперії та неготовності українських націоналістів до взяття максимальної повноти влади в державі.
Не всі мої побратими згодні з цим… Я їх розумію і не виключаю, що помиляюсь в оцінках та висновках. Але позицію свою зараз не зміню: треба максимально розбудовувати організаційні структури, постійно розширяти коло прихильників ПС, проводити роботу в державних управлінських структурах, ЗСУ, СБУ, МВС, СЗР тощо, виявляючи людей, які здатні, при приході націоналістів до влади, провести революційні зміни та швидко і якісно покращити як стан народу, так і держави, зробити Україну геополітичним фактором та дати перспективу нашим дітям і онукам.
Так – це титанічна праця, але без неї ми приречені, навіть при зміні прізвищ, у владних кабінетах на щиро українські і дуже націоналістичні, весь час топтатися на місці, що призводить до стагнації та, врешті, може закінчитися втратою держави і ми отримаємо ще десятки, а може й сотні років тотальної бездержавності.
– Зараз же я рекомендую всьому активу і бійцям НВР ПС «видихнути», осмислити пройдений шлях і спробувати чітко окреслити наше майбуття. При цьому, треба користуватися головними критеріями – Бог, Україна, Свобода.
На мій погляд, багато злободенних питань може бути вирішено на Всеукраїнському з’їзді Руху, учасниками якого мають бути представники всіх, без виключення, структурних підрозділів НВР, всіх областей, делегації від наших закордонних представництв.
Але, щоб з’їзд мав результат, необхідно вже зараз сформувати робочі групи, які б підготували та запропонували делегатам конкретні рішення, що стосуються міжнародної політики, програми українського державотворення, реформування різних галузей суспільного життя, погляд націоналістів на соціально-економічний розвиток, реформування силових державних структур тощо. А також, з’їзд має визначити стратегію і тактику Руху в умовах, що склалися, випрацювати структуру і прописати функціональні завдання підрозділів і напрямків діяльності ПС, обрати ефективний Провід Руху та очиститись від випадкових людей: як від тих, для кого Правий сектор є засобом для власного збагачення та втілення якихось егоїстичних прагнень, так і від всіляких «движуватєлєй», мародерів та інших непевних псевдореволюційних людей.
Я рекомендую негайно створити Всеукраїнську робочу групу по підготовці З’їзду НВР ПС, в яку ввести Андрія Тарасенка «Пилипася», Андрія Шараскіна «Богему», Валерія Чоботаря «Гатила» та інших авторитетних для всього Руху особистостей. Вони вже будуть вправі визначати робочі підгрупи по напрямах, готувати необхідні конференції тощо. Як і в своєму листі до останньої Конференції, пропоную провести Всеукраїнський з’їзд НВР ПС в кінці січня 2016 року. Роботи дуже багато і її треба зробити мудро, виважено і ефективно, тоді вона дасть результат для української нації.
Я щиро вдячний активу та прихильникам Правого Сектору за ту підтримку, яку ви всі надали мені у цей непростий час. Я зворушений підтримкою і довірою бойових батальйонів, наших славних «Госпітальєрів», Штабу Добровольчого українського корпусу «Правий сектор»…
Коли ми тільки починали воювати проти російсько-терористичних військ, то я сказав, що ми пройдемо весь цей шлях разом, а ця війна, на жаль, ще далеко не завершена, тому я з вдячністю приймаю цю пропозицію і заявляю про те, що беру на себе командування Штабом Корпусу, 5-им, 8-им батальйонами та батальйоном «Госпітальєри». Нарада щодо подальшої діяльності Корпусу буде проведена у найближчий час. Інформацію про це доведу додатково…
Слава Українській Національній Революції!
Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава!
Дмитро Ярош
