Російські політзеки потребують Вашої підтримки

Шановні панове депутати! Дозвольте звернути Вашу увагу на проблему, поки ще недостатньо, на нашу думку, оцінену українською владою.

Сьогодні, коли увага всього світу прикута до українських заручників Путіна – Надії Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченко, Станіслава Клиха та інших, – створюється сприятлива можливість для ініціювання міжнародної, і в першу чергу – української підтримки російських опозиціонерів, які переслідуються за їхню позицію щодо українського питання. Перш за все такої підтримки потребують ув’язнені противники Путіна.

Коли в 1968 році Радянський Союз ввів танки в Чехословаччину, на мітинг протесту вийшли всього вісім дисидентів. Коли в 2013-му путінський режим почав інформаційну, а потім – і військову агресію проти України, незгодних, які відважилися протестувати, в Росії виявилося на декілька порядків більше, але результат той самий – судове та позасудове переслідування, позбавлення волі і вимушена еміграція десятків опонентів Кремля.

Імена багатьох російських політзеків на слуху в тих, хто цікавиться новітньою історією політичних переслідувань в Східній Європі. Однак зрідка з загального списку виділяють в особливу групу людей, що потрапили під чекістський прес саме за виявлення солідарності з Україною, незгоду з анексією Криму і війною на південному сході. Проте до цієї групи увійшли б такі помітні фігури, як Ільдар Дадін, Борис Стомахін, Петро Павленський, Рафіс Кашапов.

Усі вони виступали за велінням своєї совісті і відповідно до громадянської позиції, не збираючись пред’являти Україні рахунок за підтримку, вимагати від неї будь-якої взаємності. Однак відповідна підтримка буде і морально виправданою, і практично корисною. Так, учасники демонстрації 25 серпня 1968 року були згодом нагороджені чеськими медалями, а Вацлав Гавел із вдячністю говорив, що «для громадян Чехословаччини ці люди стали совістю Радянського Союзу». Безсумнівно також, що ця демонстрація відіграла величезну роль у розвитку радянського дисидентського руху і тим самим зрештою сприяла розпаду радянської імперії – безпосередньої попередниці «русского мира». Очевидно, що Україні ніяк не позбутися сусідства з Росією, а отже, підтримка малих, але все ж наявних там здорових і проукраїнських сил відповідає міркуванням її національної безпеки.

Нижче наведено попередній список російських політичних ув’язнених, в чиїх кримінальних справах так чи інакше фігурували підтримка України та опір російському імперіалізму. Ми просимо в міру Ваших повноважень надати міжнародного розголосу кампанії в їх захист – як ініціюючи прийняття відповідних заяв від імені української влади, так і знайомлячи з проблемою Ваших західних колег.

Ільдар Дадін

Учасник київського Євромайдану, постійний учасник мирних протестних акцій в Росії, в тому числі – антивоєнних і проукраїнських. Засуджений до 3 років загального режиму, перший за сумнозвісною статтею 212.1 КК РФ – «за пікети».

Борис Стомахін

Публіцист, відомий своєю радикальною (і як показав час, досить далекоглядною) критикою російського імперіалізму, щирий друг усіх народів, що борються проти «русского мира». Відбуває вже третій термін (в сукупності – 12 років ув’язнення за брехливими звинуваченнями) виключно за статті, серед яких значиму частину займають тексти про російську загрозу для України і заяви в підтримку Революції гідності і з засудженням окупації Криму, які він передавав на свободу, навіть перебуваючи в московському СІЗО під посиленим наглядом. В даний час за републікацію цих текстів піддаються репресіям вже кілька російських опозиціонерів.

Петро Павленський

Відомий художник-акціоніст, діяч політичного мистецтва. Ув’язнений в СІЗО; обвинувачується за двома справами, одна з яких – про «осквернення мосту» (акція «Свобода», проведена ним в Санкт-Петербурзі на підтримку Євромайдану в лютому 2014 р.).

Рафіс Кашапов

Татарський активіст, засуджений до 3 років загального режиму за записи в соцмережі, що засуджують російську агресію в Донбасі і окупацію Криму.

Дарина Полюдова

Засуджена до 2 років колонії-поселення за публікації в соцмережі, які засуджують російську агресію проти України. Учасниця багатьох пікетів на підтримку в тому числі українських заручників Кремля. Одна з організаторів так званого Маршу за федералізацію Кубані; два інших організатора втекли в Україну і попросили політичного притулку (причому отримав притулок тільки один – В’ячеслав Мартинов; іншому – Петру Любченкову – відмовили).

Андрій Бубеєв

Блогер, який Засуджен до 2 років колонії-поселення за публікації в соцмережі, в тому числі за репост статті Бориса Стомахіна «Крим – це Україна!». Спочатку серед звинувачень, пред’явлених Бубеєву, фігурувало й створення осередку «Правого сектору» в російському місті Твері.

Наталья Шарина

Директор московской Библиотеки украинской литературы; обвиняется в том, что в её библиотеке находились украинские книги, признанные “экстремистскими” на волне непрекращающейся в России антиукраинской истерии (возможно, часть книг была ей подброшена). Как и многим украинцам-заложникам, в довесок к абсурдным политическим обвинениям ей выдвинуты и общеуголовные, что позволит судить и репрессировать политзаключённую, даже если обвинения в “экстремизме” развалятся. Находится под домашним арестом.

Максим Калініченко

Створив у «Вконтакті» групу «Русский правый сектор», де публікувалися повідомлення на підтримку України, за що засуджений до 2 років 7 місяців суворого режиму.

Олексій Морошкін

Уральський сепаратист, бойовик проросійських сил в Донбасі, що розкаявся. Після повернення на батьківщину створив у «Вконтакті» групу «За сражающуюся Украину! За свободный Урал!». Був заарештований за опубліковані там статті; також проходить підозрюваним у справі про «вандалізм» – розфарбовуванні в кольори українського прапору бюсту Леніна в центрі Челябінську. За рішенням суду відправлений на примусове психіатричне лікування.

Кирило Сілівончік

Громадянин Білорусії, заарештований в Росії за публікацію в соцмережі текстів та рисунків на підтримку України і з осудом російської політики, зокрема – з вимогою повернути Крим Україні. Засуджений до 2 років колонії-поселення.

Олександр Разумов

Житель Москви, засуджений у серпні 2015 року до 7 років позбавлення волі за “вербування російський правоохоронців до лав Правого сектору” та розміщення в соціальній мережі вконтакті антиросійські записів. Вину не визнав.

Владислав Шиповалов та Кирил Коржавiн

Мешканці Новосибірську засуджені у вересні 2015 року до 2 та 2,5 років позбавлення волі відповідно за вандалізм із мотивів політичної ворожнечі та наругу над архітектурною спорудою, присвяченою боротьбі із фашизмом – розфарбували у кольори українського прапору пам’ятників Леніну та модель танку часів Другої світової війни.

Віталій Шишкiн

Політичний активіст, засуджений у жовтні 2015 року до 4 років позбавлення волі за екстремізм та заклики до масових заворушень. У матеріалах справи фігурувала згадка про участь в Майдані.

Марк Гальперин

Приймав участь в цілому ряді мирних мітингів та одиночних пікетів із критикою дії авторитарного російського режиму, створив групу у Facebook для протидії російськоій пропаганді та інформування про правдиву ситуацію в Україні.

З повагою, Міжнародний комітет захисту політв’язня Бориса Стомахіна

Звернення також підписали:

Алла Дудаева, общественный деятель, вдова первого президента Чеченской республики Ичкерия

Андрей Пионтковский, публицист

Наталья Каплан, журналист, сестра Олега Сенцова

Дмитрий Карп, координатор “Автомайдана”

Дідовець Юрій, депутат Київради

Алина Витухновская, писатель, общественный деятель

Полина Жеребцова, писатель, политбеженец

Михаил Трепашкин, адвокат

Айдер Муждабаев, журналист

Божена Рынска, журналист