Виступ Президента України на спільному засіданні палат Конгресу США
Пане Спікер,
Керівник Більшості,
Члени Палати Представників, Члени Сенату,
Пані та Панове,
Неможливо навіть уявити, що я відчуваю зараз. Єдність, яку я бачу у Конгресі США, є символічною – це акт солідарності з Україною. Це саме те, чого потребує Україна – єдність та солідарність не лише зі Сполученими Штатами Америки, а й з усім світом.
Дозвольте подякувати Вам за теплоту і гостинність.
Виступ перед обома палатами Конгресу є одним з найвищих політичних привілеїв.
Стоячи тут, я вдячний – і повною мірою усвідомлюю, що ця честь надана не мені, а народу України – тим хоробрим чоловікам і жінкам, які сьогодні знаходяться на передовій глобальної боротьби за демократію!
45 українців зараз дивляться виступ у Конгресі, і я впевнений, що для них дуже важливо бачити мир, солідарність.
Дозвольте мені говорити з вами від їх імені.
Я зупинюся на одній речі, яка сьогодні лежить в основі існування України: свободі.
Є моменти в історії, коли свобода – це більше, ніж просто політична концепція.
У такі моменти, свобода стає остаточним вибором, який визначає, хто ви – як людина, і як нація.
Україна прожила цей момент за останні 10 місяців і стала ареною найбільш героїчної історії останнього десятиліття, синонімом жертовності, самовідданості і непорушної волі до вільного життя.
Народ України повстав проти корумпованого режиму Януковича.
Дуже важливо, що ви разом з нами були і залишаєтесь у цій боротьбі.
Захисники свободи були готові пожертвувати своїм життям заради кращого майбутнього. Що ще більш дивно, вони виграли. Озброєні тільки палицями і щитами, вони атакували війська спеціального призначення і прогнали їх.
Перемога, здобута на Майдані Незалежності в Києві, тепер відома на весь світ як Майдан була перемогою проти жорстокості поліції, переслідуванням з боку контрольованих державою ЗМІ, насильства, страху і залякування.
Немає нічого більш вражаючого, ніж бачити сотні тисяч мирних людей, які скидають насильницького диктатора і змінюють хід історії.
День за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем – тисячі і тисячі людей виходили на вулиці Києва, просто тому, що їх гідність не дозволяла їм залишатися пасивними і мовчати, в той час як їх свободи були поставлені на карту.
Протистояння на Майдані тривало три місяці.
Кульмінацією стало 20-21 лютого, коли більше 100 протестувальників були застрелені снайперами.
Ми звемо їх Небесною Сотнею. Ми шануємо їх як справжніх національних героїв.
Ми аплодуємо їх героїзму!
Пані та Панове,
У лютому, коли світ побачив, що ніхто не може відібрати свободу України – зовнішній агресор вирішив відняти частину території України.
Анексія Криму стала одним з найбільш цинічних актів зради в сучасній історії.
Україна, яка відмовилася від третього за величиною ядерного потенціалу в світі в обмін на гарантії безпеки, була поранена ножем в спину однією з країн, які дали їй такі гарантії.
Дозвольте мені нагадати вам: 20 років тому, в Будапештському меморандуму, Росія разом із США, Великобританією, Францією та Китаєм пообіцяла забезпечити недоторканність державних кордонів і територіального суверенітету України.
Насправді, те, що ми отримали від Росії було анексією і війною, яка поставила Україну на межу виживання.
Радянський Союз занадто швидко рухнув, створюючи ілюзію, що ця глава в історії була закрита і що ця історія завершилась.
Але у свідомості людей, вона не закінчилася. Імперіалістичне мислення і досі існує. Ностальгія за СРСР і завершення устрою, який поклав кінець холодній війні вирощує ревізіоністських інстинкти.
У 2008 році російські війська зайняли Абхазію і Південну Осетію. Тепер вони вторглися до України. Право на захист етнічних росіян, і навіть російськомовних, може і вже стало причиною для розпалювання війни. Крім України, російськомовні проживають в Молдові, Грузії, Казахстані, країнах Балтії, Польщі, Румунії, Болгарії.
Молдова, Грузія, Україна – що буде далі?
Багато речей, в тому числі ефективність глобальної системи нерозповсюдження ядерної зброї, будуть піддаватись суворому випробуванню і оцінюватись в залежності від реакції Америки і світу, на це питання.
Навіть союзники НАТО знаходяться в небезпеці. Неначе, щоб підкреслити цей момент, через два дні після візиту Президента Барака Обами до Естонії, в день коли завершився саміт НАТО, естонський розвідник був викрадений і звинувачений в шпигунстві.
Гарантії безпеки, які були надані Україні, не спрацювали, доводячи, що жодні угоди або договори не можуть забезпечити світовий порядок.
Отже, що може принести мир і підтримувати його? Спільні цінності, співпраця і взаємозалежність, лідерство і відповідальність.
Тому я закликаю вас не залишити Україну на самоті перед обличчям цієї агресії.
Сполучені Штати взяли на себе зобов’язання, що вони будуть гарантувати територіальну цілісність України – і ми сподіваємося, що обіцянка буде виконана.
Все дуже просто: демократії повинні підтримувати один одного.
Вони повинні проявити солідарність перед обличчям агресії і негараздів.
В іншому випадку, вони будуть знищені – одна за іншою.
Агресія проти України стала однією з найгірших невдач для справи демократії в світі за останні роки.
За допомогою всього лише одного руху, світ був кинутий назад у часі – до реальності територіальних претензій, зон впливу, кримінальної агресії і анексії.
За два тижні Крим був захоплений і анексований, тому що Україна не була готова протистояти ворогу. Це було в час Революції гідності, і вони використали цю можливість.
Післявоєнна міжнародна система стримувань і противаг була зруйнована.
Мир постав перед великою кризу безпеки.
Сьогодні ми є свідками ще однієї спроби поділу світу і Україна знаходиться в центрі цієї спроби.
Підсумок сьогоднішньої війни визначить, чи будемо ми змушені прийняти реальність темної, розірваної і гіркої Європи в рамках нового світового порядку.
Ця українська армія, ці молоді хлопчики, недоукомплектовані і часто недооцінені світом, є єдиним, що зараз стоїть між реальністю мирного співіснування і кошмаром повного повернення до минулого століття і нової холодної війни.
Українські солдати, український народ, українські хлопці та дівчата зараз на фронті за свободу та демократію. Нам потрібна ваша підтримка.
Війна, на якій борються ці молоді люди – це не тільки війна України.
Це війна Європи та Америки теж. Це війна вільного світу – і за вільний світ!
Сьогодні, агресія проти України є загрозою для глобальної безпеки в усьому світі. Гібридні війни чужими руками, тероризм, національні радикальні і екстремістські рухи, ерозія міжнародних угод, розмитість і навіть стирання національних ідентичностей: всі ці загрози зараз стоять перед Європою. Якщо їх не зупинити зараз, вони перетинатимуть європейські кордони і будуть поширюватись по всьому світу.
Щоб запобігти цьому, тисячі українських солдат стоять на лінії вогню прямо зараз, коли у нас діє припинення вогню. З дня початку припинення вогню Україна втратила 17 солдатів, 67 було поранено. Це та ціна, яку зараз Україна платить за мир.
Виступаючи в Конгресі Сполучених Штатів, з цього високого маяка свободи, я хочу подякувати їм за їхні жертви!
Я закликаю світ визнати і схвалити їх боротьбу!
Вони потребують більшої політичної підтримки всім світом!
І вони потребують більше військового оснащення – нелетального та летального.
Ковдри і окуляри нічного бачення важливі.
Але війну не можна виграти ковдрами! Більше того – ми не можемо втримати мир ковдрами. Одна з наших найбільших цінностей – зберегти мир. Для цього ми маємо бути досить сильними. Немає сумніву, що ми будемо сильними завдяки нашій солідарності і завдяки сильному бойовому духу українських солдатів.
Я дякую всім в Америці, хто розуміє і цінує історичну важливість цього бою.
Так само як Ізраїль, Україна має право захищати свою територію – і вона буде робити це, при всій мужності серця і відданості своєї душі!
Я закликаю Америку допомогти нам, встати і бути гідними своїй природній та декларативній ролі – я закликаю Америку прокласти цей шлях до рівності!
Україна завжди мала особливий зв’язок із США.
Сьогодні Україна логічно стає природнім партнером Америки в регіоні.
Це партнерство не залежить від обставин.
Воно не з’явилось, тому що ми опинилися в одному човні.
Це сталося тому що в момент екзистенціальної кризи, вибір України був таким же як і Америки: свобода, демократія і верховенство закону.
У час скептицизму Європи і відкритої, неспровокованої ворожості Росії, громадяни України були готові віддати своє життя, щоб бачити Україну демократичною і вільною.
Обставини можуть змінюватись. Людська природа – ні.
Це в природі українського народу – бути толерантними, не миритись із диктаторами та прагнути свободи незважаючи ні на що.
В сьогоднішній ситуації українська демократія має покладатись на сильну армію.
В наступні роки побудова сильної армії стане ще одним екзистенціальним випробуванням української демократії.
Я вважаю, що це є моїм дуже важливим завданням – компенсувати шкоду завдану українській армії та створити сильну та сучасну армію, якою б Україна могла пишатись.
З огляду на це, я закликаю США надати Україні особливий статус, який відображав би найвищий рівень взаємодії з країною – не членом НАТО.
Я також прошу, щоб Сполучені Штати були сильними і твердо дотримувалися своїх принципів по відношенню до подальших санкцій проти агресора.
Економічні санкції є важливими з багатьох причин.
Вони допомагають розрізняти добро та зло.
Вони допомагають нам захищатись, тримати високий моральний рівень і не тонути в байдужості, замаскованій під прагматизм.
Я розумію, що війни останнього десятиліття стали важким тягарем для економіки Заходу.
Я розумію, що платники податків в США хочуть миру, а не війни.
Цього ж хочуть українські платники податків.
Тим не менш, в історії є моменти, важливість яких не може вимірятись лише у відсотках зростання ВВП.
Українська війна – це не тільки війна за останнє десятиліття, яка стосується суто цінностей. Українська війна – це війна за свободу, демократію, європейські цінності. Найкращим свідченням цього є рішення українського Парламенту, який ратифікував Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.
Наша нація вирішила бути вільною та демократичною.
Інша нація вирішила покарати її за це.
Світ не може допускати таку поведінку!
«На першому місці цінності» – цю правду Захід нагадував Україні протягом останніх років.
Тепер настала черга України нагадати Заходу про цю правду!
Дозвольте також сказати, що ми ні в якому разі не змиримось із окупацією Криму.
Припинення окупації та скасування анексії є не тільки невід’ємною передумовою до повної нормалізації відносин між Україною і Росією.
Це також є невід’ємною передумовою до процвітання і модернізації Криму!
Допоки ця передумова не буде виконана, я буду просити Америку та весь світ бути єдиним у посиланні сигналу агресорам сьогоднішнього дня і майбутнього, що політика і практика анексії ніколи не буде допустимою.
Зрозуміло, я не говорю про військове вирішення Кримської проблеми.
Це буде дилемою на багато років. Це буде вибір між двома способами життя, двома політичними, економічними та соціальними системами.
Проте я не сумніваюсь, що у довгостроковій перспективі система, яка пропонує більші свободи, переможе.
Так завжди трапляється!
Пані та панове,
Останнє півріччя було часом смертельних випробувань для мільйонів українців.
Це був час героїзму та самопожертви.
Для багатьох це стало останньою жертвою.
30 березня, коли тільки почалася окупація Криму, була одна людина в Сімферополі, яка зробила неймовірне.
Коли мільйони відчували себе паралізованими та шокованими, Рєшат Аметов, 39-річний батько трьох дітей, вирішив не мовчати.
Цей хоробрий син кримськотатарського народу вийшов на одноосібний протест перед окупованою мерією. Він сказав «Ні окупації!».
Група невідомих людей заарештували його і транспортувала його від місця, де за ним могли б спостерігати тисячі людей. За два тижні по тому він був знайдений мертвий – закатованим та вбитим у стилі мафії.
Слова цього чоловіка викликають мурашки по шкірі.
Я питаю себе – що спонукало цього героя зробити те, що він зробив?
Я не можу знайти жодної іншої відповіді, окрім того, що він зробив це за свободу. Щоб його діти не зіштовхувалися з рабством, як в часи сталінської диктатури.
Я переконаний, що через багато років, коли окупація Криму буде лише спогадами минулого, народ Криму подумає про те, що він зробив та буде вітати його вчинок – так само, як і я зараз.
Я запевняю Вас, що Україна завжди буде разом з кримськотатарським народом. Їхня мова, права і культура зневажаються зараз так само, як багато років тому за радянської влади.
Я закликаю Америку і світ не мовчати про ці злочини. Українці та кримські татари зараз пригноблюються в Криму.
І настав час для всіх людей доброї волі перефразувати слова Джона Кеннеді сказані більш ніж 50 років тому: «Я кримський татарин!» – І немає нічого, що змусило б мене відмовитися від моєї свободи!
Дозвольте мені також згадати українського героя Володимира Рибака, 42-річного батька двох дітей, і члена муніципального парламенту Горлівки.
15 квітня він вийшов проти сепаратиста і російського спецназівця з приводу сепаратистського прапора, який вони намагалися підняти над будівлею міської адміністрації.
Так само, як Рєшат Аметов – він був викрадений і підданий тортурам. Його останні години, мабуть, були жахливими. Його тіло було сильно понівечене.
Сьогодні я стою тут, згадуючи з трепетом цю трагедію, кураж і жертву цих людей, кураж і жертву мільйонів українців.
Глибоко в серцю я вірю, що дуже скоро настане час, коли на центральній площі Горлівки, яка буде названа на честь Володимира, і його учні приноситимуть квіти до його пам’ятника.
Шановні пані та панове,
Безпомилково, вибір Європи та світу зараз – це вибір не між моно полярною чи мультиполярною політикою, це також не вибір між різними видами цивілізації. Це вибір дуже простий – між цивілізацією та варварством.
І стоячи перед великим судом ми не можемо сумніватися, ми не хочемо бачити, щоб всі демократичні досягнення останніх десятиліть були стерті і зведені на нівець.
Весь вільний світ повинен стояти на своєму і за допомогою Америки так і буде!
Ми живемо у взаємозалежному та взаємозв’язаному світі. В цьому світі агресія проти однієї демократичної країни є агресією проти всіх нас. Ми цілком розуміємо це.
Якщо хтось мав сумніви з цього приводу, якщо хтось сподівається, що в той час як українці і росіяни продовжують вбивати один одного це закінчилося 17-го липня, коли росіяни збили цивільний літак – Боїнг-777 Малайзійських авіаліній МН 17.
298 невинних мирних людей, багато з яких летіли у відпустку на Південь, зустріли свою смерть над Україною. Їх було холоднокровно вбито, по-варварськи поставились до їхніх решток, що показало, що хто має неконтрольовану зброю, той піддає ризику мільйони життів. На багато десятиліть.
Це був брутальний, жорстокий терористичний акт. На жаль, саме ця трагедія стала сигналом тривоги і змусила прокинутись багатьох у світі щодо ситуації в Україні.
Після завершення війни страх і жах продовжується. Скільки ще смертей буде спричинено зброєю, яка не має жодного контролю і підзвітності в тих регіонах? Скільки невинних дітей будуть наступати на міни, які так масово розставлені сепаратистами? Скільки життів та душ буде знищено та отруєно через пропагандистську машину?
Неконтрольована зброя, що представляє політику терору і тероризму, який фінансується державою, необхідно зупинити прямо зараз!
Цинічне збиття малайзійського Боїнгу підняло ще одне питання: ми зараз не передовій боротьби із тероризмом і ми повинні об’єднати наші зусилля для ефективного реагування на цей виклик.
Люди у всьому світі ставлять собі одне й те саме запитання: «Невже ми на порозі нової холодної війни?», «Чи є можливість нової, жахливої, неймовірної війни в Європі там, де нещодавно це здавалося неможливим, а зараз стає реальністю?»
На жаль, сьогодні відповідь на усі ці питання – «Так».
Проте, ми не можемо та не повинні приймати це як те, чого не можна уникнути.
У 2008 році, тодішній Президент Росії провів виборчу кампанію під гаслом «Свобода краще, ніж несвобода». І це було в Росії, у 2008 році.
Я впевнений, що незважаючи на анексію Криму та тривалу агресію, мільйони росіян пам’ятають це гасло та серйозно його сприймають.
Давайте нагадаємо їм про це!
Давайте покажемо їм, що свобода – це не розкіш. Ми мусимо переконати їх, необхідно це, адже це передумова для справжнього успіху народу!
Я впевнений, що народи України та Росії мають достатньо доброї волі, щоб дати ще один шанс миру і подолати період війни ненависті між нашими країнами.
Ось чому моє президентство почалось із Мирного Плану та одностороннього припинення вогню, що тривало довгих 10 днів.
Незважаючи на сплату високої ціни – вбивства українських солдатів, збиття українських літаків та сотень поранених, ми продовжували це припинення вогню довгих 10 днів. На жаль, це не було прийнято російськими сепаратистами.
Ось чому ми не стріляємо зараз. Ось чому дві армії стоять одна напроти одної та не проливають масово кров. І якщо все трапиться правильно, їм не доведеться цього робити!
Я щодня контактую зі світовими лідерами, в тому числі і з керівництвом Росії. Діалог непростий. За останні місяці надто багато доброї волі було зруйновано – природно і штучно. Надто багато людей загинуло.
Виходячи з цього я розумію, що зростає взаємне розуміння, що вже досить. Кровопролиття повинне зупинитися. Пандемія ненависті повинна бути локалізована і припинена.
Це мій найважчий обов’язок як Президента – дивитись в очі матерям та дружинам загиблих солдатів та мирних жителів. Ніхто не може це легко сприймати. Сьогодні це мій тягар і тягар Президента Путіна.
Він запалив свічку в московській церкві минулого тижня, щоб згадати тих, хто загинув у цій війні – я зробив те ж саме в Києві. І я дуже сподіваюсь, що церковні свічки – це єдине, що буде горіти в Україні з цього моменту.
Протягом останніх місяців, українці показали, що в них є мужність вистояти проти найсильнішого ворога. Ми ніколи не підкоримося або вклонимося перед агресором. Ми готові боротися. Але ми люди миру. Ми протягаємо руку миру Росії і сепаратистам, котрі підтримуються Росією.
Я готовий зробити все можливе, щоб уникнути подальших жертв навіть у цей момент, коли війна продовжується. Рано чи пізно, я впевнений, мир повернеться до українських домівок. І, незважаючи на цю війну, я переконаний, що мир може бути досягнутий рано чи пізно.
Я готовий запропонувати сепаратистам і більше прав, ніж будь-яка частина України колись мала в історії. Я готовий обговорювати будь-що, окрім одного – незалежності України, її територіальної цілісності, її суверенітету.
І я впевнений: якщо ця війна за права, а не за геополітичні амбіції – рішення повинне, і я певен, буде знайдено!
Пані та панове,
У 1991 році Україна стала незалежною за дуже низьку ціну – мирним способом. Однак, чим реальною ставала ця незалежність, тим більшою ставала її ціна.
Зараз ціна очевидна – в цій війні ми розуміємо цінність незалежності і пізнаємо справжніх друзів. Однак, за жодної ціни ми не припиняємо розуміти чому нам потрібна незалежність.
Вона нам потрібна для того, щоб мати країну, де здійснюватимуться наші мрії, де держава дасть своєму народу гідність, чесність та рівні можливості.
Для досягнення цієї мети нам необхідно викорінити те, що надто довго було в Україні, протягом такого довгого часу і зробили два десятиліття незалежності часом втрачених можливостей. Те, що дісталися нам від епохи радянського розпаду: корупція, бюрократія та самозбереження цинізму політичних еліт.
Божевільно те, що Україна в душі Революцією Гідності показала, що український народ значно кращий, ніж його управлінці. Україна показує глибоку модернізацію в кожній сфері.
Успіх в сучасній ситуації в Україні та поза її межами, втілення всеохоплюючих реформ – це те, що необхідно для того, щоб Україна вижила. Усвідомлюючи це я зобов’язуюся, що дотримуватимуся цих реформ.
Уклавши Угоду про асоціацію і ратифікувавши її водночас між українським та європейським парламентами, ми маємо багато реформ перед нами.
Ще ніколи в історії реформи не здійснювалися за таку високу ціну і ціною таких жертв. І ця жертва – це пам’ять про сотні загиблих та поранених, стане ще однією причиною та стимулом використати цей унікальний шанс, щоб Україна реалізувала свій потенціал.
Україна потребує сучасного управління та некорумпованої державної влади!
Україні необхідно делегувати більше повноважень місцевим громадам!
Україні потрібне більш живе і дієве, яскраве, і динамічне громадянське суспільство!
Україна має здійснювати громадянську, громадську діяльність, їй потрібні більш сучасні технології, щоб бути більш інтегрованою в глобальну світову економіку. І понад усе нам потрібні ви, ваша допомога, необхідна допомога Америки!
Зокрема, я прошу Конгрес створити спеціальний фонд для підтримки інвестицій американських компаній в Україні і допомогти нам з реформуванням нашої економіки і нашої системи правосуддя!
Я запевняю вас, що вся допомога, отримана від Заходу буде використана некорумпованими установами і що нове покоління чиновників забезпечить ефективний розподіл коштів.
Пані та Панове,
Ми назвали нашу революцію Революцією Гідності.
Людська гідність була рушійною силою, що направляла людей на вулиці.
Ця революція повинна вилитись в освіту гідності, економіку гідності та суспільство гідності.
Людська гідність забезпечує серцебиття України та заставляє український розум дивитись на нову та кращу версію самого себе.
Людська гідність – це те, що ми повинні протиставити варварству тих, хто нас атакує.
Це єдина річ, яку ми можемо протиставити морю брехні, в якому вдосконалена та добре фінансована російська пропагандистська машина намагається втопити правду про українську демократію.
В наступні роки дуже багато буде залежати від успіху України.
Успіх буде залежати від нового українського керівництва, нового покоління політиків та мобілізованого українського суспільства.
Україна справді змінюється.
Підтримуючи Україну, ви підтримуєте нове майбутнє Європи та всього вільного світу.
Підтримуючи Україну, ви підтримуєте націю, що обрала свободу у найбільш цинічний час.
В Україні ви не будуєте демократію – вона вже існує. Ви її захищаєте!
Це те, що робить Україну унікальною, а її боротьбу абсолютно відмінною від інших світових конфліктів.
Це те, що робить Україну визначальним тестом прихильності до ідеалів свободи!
«Жити вільним або померти!» – одне із гасел Американської революційної війни.
«Жити вільним або померти!» – дух на революційному Майдані під час драматичних подій взимку 2013 року.
«Жити вільним або померти!» – слова українських солдатів на лінії свободи в цій війні.
«Жити вільно!» – відповідь, із якою Україна повинна вийти з цієї війни.
«Жити вільно!» – повідомлення, яке Україна та Америка надсилають світу, стоячи разом перед надзвичайним викликом.
Дякую!
Слава Україні!
