Глобально політика Великої Британії щодо підтримки України у її протистоянні з Московщиною не зміниться, хто б не став новим лідером консерваторів і самої Британії – чи то сьогоднішня міністр закордонних справ Ліз Трас, а чи ексглава Мінфіну Ріші Сунакс .
Адже вона відповідає тим принципам, яких ця острівна країна дотримується вже багато сотень років. Баланс сил у Європі і недопустимість чиєїсь гегемонії в ній, аби це не загрожувало її домінуванню на морях, вона завжди визначала своїм національним інтересом. А тому в європейських протистояннях завжди ставала на бік слабшого, аби не дозволити сильному стати монопольно сильним. Це дозволяло їй аж до Першої світової війни виступати в ролі європейського балансира.
Традиційними опонентами за лідерство у Європі для Великої Британії були спочатку Франція, а потім Німеччина. Втративши їх у повоєнний час, тепер вона знову прагне повернути лідерські позиції в Європі й у виконанні Боріса Джонсона робила це достатньо ефектно і ефективно.
А тому слід сподіватися, що однаковою мірою як Ліз Трас, так і Ріші Сунакс в разі своєї перемоги продовжуватимуть курс на підтримку України у її війні з Московщиною, бо це концептуально вкладається у стратегію британського лідерства в Європі.
Така політика може змінитися лишень частково і настільки, наскільки кожен з них відрізняється своїм індивідуальним політичним стилем.
