Особистості війни: оператор “Фурії”

Її обличчя приховує балаклава, а браслет на бронежилеті – оберіг, який подарував їй маленький хлопчик з Донеччини, мотивує виконувати бойові завдання.

Нашу карооку героїню звати Ольга. Вона з дитинства мріяла вдягнути військовий однострій. Ще малою дівчинкою їй хотілось наслідувати маму, яка все своє життя присвятила служінню українському народові в лавах Збройних Сил України.

– Отримавши освіту, я влаштувалася у військову частину на цивільну посаду, але моя дитяча мрія все одно залишалась “в процесі”, я підписала контракт та потрапила в одну з найкращих військових частин Десантно-штурмових військ, що на Львівщині, – розпочала свою розповідь Ольга. Трохи згодом випала можливість перевестися у Січеславську бригаду і ще й на посаду розвідника. Мрії здійснюються!

Зараз ця молода, приваблива дівчина керує безпілотним літальним апаратом. На її рахунку терабайти відзнятих кадрів ворожих позицій, засідок, розташування техніки та особового складу окупантів. Саме за її даними наша артилерія влучно “відпрацьовує” по загарбниках.

– Я з дитинства навчена доводити будь-яку справу до кінця і не просто її завершувати, а тільки з відмінним результатом. Та й, можливо, грає той фактор, що дехто вважає жінку в армії непотрібною, тому мені хочеться довести, що це не так. Є посада, є відповідні вимоги і неважливо якої ти статі, ти або фахівець, або ні, – констатує розвідниця.

Отримавши черговий наказ на повітряну розвідку ворожих позицій, група розвідників вирушила у вказаний район.

– Піднявши свою “пташку” високо в небо, полетіли самісінько над ворожими позиціями. Погода грала на руку, повна тиша. Раптом вибух. Зовсім поруч розірвалася ворожа міна. Навкруги жодного укриття, лише ріденько насаджені дерева метрів за п’ятсот від нас. Другий “прихід”. Ми з шаленою швидкістю “чкурнули” у посадку. Третій. Побратим отримав поранення, – пригадує дівчина.

Після кількох розривів настала тиша.

– Розумію, що в небі літає моя “птаха” з чималим метражем корисного відео. Треба “саджати” інакше зіб’ють. Рішення прийшло саме по собі. Після чергового “прильоту” піднялася зі своєї схованки і що є сили побігла до місця управління. Пульт в руках, починаю маневрувати. Знову “прихід”. Добре що сипле землею, а не осколками. Намагаюся посадити БПЛА, який вже почав втрачати керування. Це як справжня дуель – переможе сильніший! Часу обмаль. Ворог перезарядиться й знову “критимуть”. А там, під деревами, поранений побратим – потрібно терміново вивозити. Посадила. Мій напарник підхопивши “птаха” скомандував в машину. Новий “прихід”. В очах на секунду потемніло, у вухах неймовірний дзвін і потім якась незвична тиша. Тільки бачу що пораненого занесли в нашу автівку, яка трохи постраждала від ворожого залізяччя. Далі наче на машині часу, якась мить і ми вже у своєму розташуванні, – закінчує свою розповідь Ольга.

Усі учасники цієї пригоди живі та здорові. Пораненому десантнику надали медичну допомогу. А розвідувальні дані, які відзняла ця тендітна дівчина, виявилися дуже важливими та дали змогу нашим “богам війни” знищити чималу кількість російських окупантів!