Напевно, серед лідерів опозиції Кремлю Володимир Кара-Мурза є найбільш медійним і харизматичним. Він майже вільно володіє англійською та французькою мовами, завжди відкритий до спілкування з журналістами, активний у соцмережах. Чітко висловлює свої думки, майже в кожному інтерв’ю має визначені меседжі, які обґрунтовано доводить.
Однак є певні теми, яких лідер російської еміграції уникає. Спробував розібратися, чим політик Володимир Кара-Мурза і антипутинське середовище в екзилі є корисним для нас, а чим — ні.
Не дивуйтеся: попри поширений скепсис щодо росіян, які виступають проти Путіна, у їхній діяльності є певні позитиви.
Отже, Кара-Мурза стоїть на позиції визнання відповідальності Росії перед Україною. Це включає: повернення окупованих територій, виплату репарацій, повернення військовополонених і викрадених громадян України. Він майже в кожному інтерв’ю говорить і про персональну відповідальність за розв’язання війни та про необхідність притягнення до відповідальності воєнних злочинців. Очевидно, що така позиція є правильною і солідарною з нашою боротьбою.
Але далі про розбіжності.
Володимир Кара-Мурза виступає різко проти західного санкційного режиму в його всеохоплюючому вигляді. Його основна теза: “Всі росіяни не повинні страждати!” Він підтримує санкції, але лише вибіркові — проти тих, хто безпосередньо причетний до війни. На його думку, загальні банківські, економічні, спортивні та транспортні обмеження мають бути скасовані.
Ми добре знаємо, як російська верхівка прагне скасувати санкції, як їхні союзники у світі намагаються підірвати санкційні механізми, використовуючи розбіжності між країнами, що їх запроваджують. Ідея часткового або вибіркового скасування обмежень цілком відповідає інтересам кремлівської влади. Саме зараз Кремль намагається через зняття санкцій поступово інтегрувати Росію у світову економіку й повернути її до відносин із цивілізованим світом.
Тому подібні заклики Кара-Мурзи та так званої “російської опозиції” є надзвичайно контрпродуктивними для досягнення перемоги над Росією і фактично сприяють реалізації цілей путінського режиму.
У своїх численних контактах із пресою “опозиціонери” намагаються уникати заяв про відповідальність Росії як держави за розв’язання війни. Вони акцентують увагу виключно на Путіні та його оточенні.
Вони уникають теми територіального поділу Росії та її майбутньої деколонізації. В одному з інтерв’ю Кара-Мурза заявив, що його мета — “інтегрувати Росію у західноєвропейську цивілізацію”. Але це так не працює.
Хотів би нагадати Володимиру, що саме європейська спільнота країн сформувалася на основі поваги до прав і свобод корінних народів. Росія ж, навпаки, будувала імперію на їхньому поневоленні. Європейські держави відмовилися від своїх колоній, які стали незалежними країнами.
Чи готові опозиціонери Путіна визнати вину Москви перед поневоленими народами? Чи готові вони підтримати створення незалежних держав на місці сучасної Росії? Очевидно, що ні. І вони всіляко уникають цієї теми.
Очевидно, що Володимир Кара-Мурза, Леонід Волков, а також прихильники Олексія Навального є демократичними російськими політиками. Всі політики прагнуть здобути владу. Але шансів демократичним шляхом перемогти Путіна у них немає.
Тому, якщо вони справді хочуть досягти своїх декларованих цілей, їм потрібно ставати в опозицію не тільки до Путіна, а й до імперської Росії як явища. Вони мають почати діалог із національно-визвольними рухами поневолених Росією народів, взяти курс на демонтаж імперії й створення Нової Росії — на нових територіальних і конституційних засадах.
Лише це може гарантувати Новій Росії демократичний розвиток, добрі стосунки й співпрацю із сусідами, а також визнання світовими демократіями.
Історія довела: проста зміна облич у Кремлі не позбавляє цей офіс імперських амбіцій.
Чи розуміє це Володимир Кара-Мурза, як новий, поки що медійний, лідер антипутінської опозиції? Я сумніваюся, але все ж сподіваюся.
Тим часом нашими справжніми союзниками є ті поневолені народи, які твердо взяли курс на розрив із імперським центром. І нехай Господь дасть їм стійкість і допомогу в цій важливій справі.
