Про перспективи московської імперії, напрямні для української політики і визначення української перемоги говорили з народним депутатом України Олегом Дундою.
-
Ще зовсім недавно питання можливого розвалу так званої російської федерації було на маргінесі. Повномасштабне вторгнення кардинально змінило ситуацію. Про можливий розподіл Росії говорять всюди: в Україні, Японії, США та країнах ЄС. Це лише війна так вплинула на ситуацію, чи є якісь інші глибші причини?
-
Питанню розвалу російської імперії не приділялося багато уваги з кількох причин. По перше: це так званий конформізм західних політиків і їх реакційний спосіб мислення. Якщо стоїть вибір між вкладанням в активні дії і спокійним добуванням терміну, то завжди буде вибрано другий варіант. По друге: російська імперія останні 20 років дуже вкладалась фінансуванням у різного роду експертні клуби, які формували «моду» на думки для політичної еліти. По третє: західний світ жив з розумінням «Росія завжди існувала, хоч і під різними назвами»
І якраз війна російської імперії проти України почала потроху змінювати цю уяву. Бо загроза від Москви виявилась якраз не уявною, а цілком реальною. Але найбільший вплив зробив Пригожин зі своїм маршем. Він показав, що ця уявна монолітна імперія виявилася дуже крихкою зсередини. Тобто сценарії її розвалу дуже реальні.
-
Якщо моделювати ситуацію розподілу Росії, який сценарій Вам видається найреалістичнішим? Які поневолені народи, першочергово, готові піднятися на боротьбу за свободу?
-
Для мене основний сценарій це все ж таки не повстання поневолених народів. Ще наприкінці 2022 року для мене умовний марш Пригожина та його зазіхання на владу були основним сценарієм початку розвалу імперії. Зараз нічого не змінилося.
Єдиним реальним і невідворотнім розвитком подій в імперії є подальша криміналізація влади всередині, розірвання влади між місцевими владними кримінальними угрупуваннями. І, відповідно, повний розрив зв’язків керування між Москвою і регіонами. І цей процес буде підсилюватися припливом поверненням додому великої кількості невдоволених люмпенів, які відчули смак крові і силу зброї. В голові яких будуть відсутні будь які обмеження стосовно засобів здобуття грошей. Такий собі мікс між 1917 та 1991 роками. А для умовної Бурятії незалежність впаде з неба, як колись для Таджикистану.
-
Яку підтримку поневоленим народам може надати і надає Україна? Чи є розуміння у представників владних державних структур стратегічності цього питання? Що пропонує Верховна Рада України в цьому контексті?
-
Основне завдання України повинно бути підтримка і навчання тих угрупувань, які готові діяти зсередини імперії. Участь представників поневолених народів на фронті під Запоріжжям Україні несе мало користі. Це все зайве витрачання ресурсів. Наша мета – російський кордон повинен палати від Владивостока до Мурманська. Чим більше рейдів по Курським, Брянським областям і т.д. – тим краще. Ми повинні допомагати сучасним Вєрам Засуліч і ексам.
-
У свій час лідери АБН переконували цивілізований світ, що розпад СССР не призведе до глобальної катастрофи. Можливо сьогодні варто використати “кейс АБН” задля того, щоб переконати наших західних партнерів у реалістичності справи розподілу Росії та спонукати їх активно відпрацьовувати різні сценарії цього процесу? Хто є нашими союзниками на Заході у цьому питанні?
-
Ми повинні говорити лише одне: розвал російської імперії вже є невідворотнім і завдання наших західних партнерів лише підготуватись до нього. Щоб знову не повторити помилки 1991 року. І вони вже почали це чути. На цю тему вже точаться плідні розмови і в Варшаві, і в Лондоні, і в Токіо і, звісно, в Вашингтоні.
-
Зважаючи на неймовірну звитягу ЗСУ та високу ціну, яку ми платимо за звільнення кожного метра наших територій, дуже важливо робити коректні прогнози і заяви щодо розвитку подій. І тим не менше, якою Ви бачите справжню і повномасштабну Українську Перемогу?
-
Перемога без існування російської імперії на наших кордонах. Все інше – лише закамуфльована поразка
-
Дякуємо за розмову!
Розмовляв Олег Вітвіцький, УІС
