Найбільшим горем для українця за кордоном є асимілюватися, розчинитися в чужій культурі, невільно чи свідомо відректися від своєї національної ідентичності. І лише міцні сімейні зв’язки, церква та школа можуть цьому запобігти.
Це осягнула Ніна Хаген – вчителька української мови з двадцятип’ятилітнім стажем. Вісім років тому вона переїхала з Миколаєва в Осло, відчувши потребу відкривати світ і шукати нові можливості. Ця смілива жінка швидко вивчила мову і адаптувалася в чужому середовищі. До того ж вона зрозуміла, чим хоче займатися далі.
Зараз Ніна Хаген прищеплює любов до рідної мови маленьким норвезьким українцям. І робить це так талановито, що навіть стала призером ІІ Міжнародного конкурсу «Найкращий вчитель української мови за кордоном», отримавши відзнаку Міністерства освіти і науки України, якою її нагородила Міністр освіти і науки Лілія Гриневич на VI Всесвітньому форумі українців. До того ж, вчителька взяла участь в обговорені змін у навчальну програму для молодших класів.
-
Як у вас виникла ідея відкрити першу українську школу в Норвегії?
-
Спочатку ми з членами української громади відкрили пластову організацію в Осло. Ми проводили сходини, розмовляти з дітками українською мовою. Але вони майже нічого не розуміли. І такий рівень володіння мовою мене дуже занепокоїв. На мою думку, якщо діти не розуміють мови, то це відірваний зв’язок з Батьківщиною. Це наче розірвана пуповина. І тому ми разом з ініціативними батьками прийняли рішення відкрити українську школу «Еллісів», де б дітки могли чути мову їхніх предків. Вона почала працювати цієї зими. Зараз мені там допомагають наші українські дівчата. Дуже вдячна зацікавленим батькам. В школі існує вже батьківський комітет. До того ж, окрім мови, діти вивчають українською природознавство, математику, малювання, писанкарство, я навчаю їх власноруч виготовляти ляльки-мотанки.
-
А що означає «Еллісів»?
-
Так норвезькою звучить ім’я доньки Ярослава Мудрого Єлизавети, яка одружилася на норвезькому князі Гаральді.
-
Скільки учнів навчається у «Еллісів»?
-
Двадцять п’ять. Це дві вікові групи – п’ятикласники і «букварики». Для всіх маємо підручники, які нам передали безкоштовно з України. Це була допомога народного депутата Тараса Креміня. Він мій земляк, з Миколаєва. Також я дуже вдячна Нелі Михайловській з Міністерства освіти, яка теж допомагала мені, надсилала програми.
-
Ваша школа – це суто український осередок. Чи є деякі моменти, які ви запозичуєте в норвезькій системі освіти?
-
Я не запозичую. Бо в мене настільки великий багаж знань, що я хочу використовувати саме їх. Норвезька школа відрізняється від нашої. Там основний пріоритет в рівності дітей. Для цього їм навіть до сьомого класу не ставлять оцінки. Все для того, щоб не було дискримінації, щоб одна дитина не думала, що вона гірша за іншу.
Розмовляла Ольга Семиляк, УІС
