Йосиф Сірка
Перехід Надії Савченко на сухе голодування несе небезпеку не тільки руйнування здоров’я, але й смерти. Незаконно викрадена з України, сфабриковано оскаржена у фіктивному вбивстві, засуджена фіктивним судом українська льотчиця пережила принижуючого знущання репресивної російської політично мотивованої судової системи. Це справжнє геройство витримати тиск брехні на державному рівні, до якого причетні не тільки працівники російської судової системи, але й пропаґандистські канали телебачення, радіо, посадовці та окремі політики.
Сам суд над невинною жертвою є не тільки доказом брутальности, беззаконности російської судової системи, але й залежності суду від політичного керівництва країни, де одна особа вирішує не тільки голобальні питання, але й долю невинної жертви.
Різні припущення перед вироком Надії Савченко, мовляв, опісля її вишлють в Україну відбувати термін засудження, обміняють на когось, помилують – виявились пустими проґнозами. Не допомогли ані звертання світових лідерів, навіть Генерального секретаря ООН – Путін залишається впертим. Він може цілому світові довести, що його обіцянки є лише на словах (або на папері, як це було з ҐАРАНТІЄЮ Будапештського Меморандуму), а діяти він буде в залежності від «настрою».
Путін вже довів у Сирії, що він може «раптово» направити літаки на фронт, а потім раптово оголосити, що «завдання виконано» (хоч терористи «Ісламської республіки залишились на своїх позиціях, де й були перед участю російських військ в Сирії). Мовляв, тепер воюйте далі самі, бо мені вже неохота. Одиноке місце, де Путін послідовний, то це схід України, куди щодня направляються то солдати, то зброя, щоб світові довести, що, мовляв, «я був у Мінську і домовлявся з Меркель, Оландом і Порошенком, але потім передумав. А вам, якщо це не подобається, то поцілуйте…».
Тисячі звернень до Путіна, звільнити невинну жертву з російського ув’язнення, були даремними, їх використовують лише для підтвердження «залізного» характеру кремлівського вождя. Його іґнорування прохань голів урядів, політиків, науковців, письменників, жінок, світових організацій свідчить про безсердечний характер абсольвента-офіцера КГБівської академії. Іншими словами – в грудях КГБіста немає місця для серця, бо воно вже давно скам’яніло.
Можна лише з сумом спостерігати, що навіть церковні діячі мовчки обходять трагедію жінки, яка стала знаряддям в політичних крутійствах диктаторського режиму в РФ. Дивує, що Папа Римський Франциск закликає католиків допомогти біженцям в Україні, але не помічає повільної смерти Надії Савченко. А міг би пригадати Путінові, що ангел миру, якого він подарував Путінові під час його візиту Ватикану, є і символом християнької любові до ближнього.
Українську громадянку, народного депутата, офіцера українських збройних сил, яку незаконно судили за сфабрикованими доказами ніхто не може визволити, бо не любов’ю до ближнього керуються, а ненавистю. Нашим обов’язком людяности залишається – докласти усіх зусиль, щоб світ знав, що Надію Савченко вбиває нелюдяна, антиетична система РФ, на чолі з її президентом, для якого цінними є мільярди в офшорних фірмах, але не життя невинної жінки!
Голодна смерть – одна з найстрашніших і тому дивно, що навіть українські політики чомусь „притихли”, коли йдеться про долю Надії Савченко. Час-від-часу появляються лише такі вістки як від Ю.Тимошенко, мовляв, вона знає, що Меркель і Обама „домовились з Путіним” про звільнення льотчиці. Але ця вістка скоріш мала показати „обізнаність” Тимошенко зі ситуацією навколо депутатки її партії. В дійсності Кремль рахує на те, що протести „притихнуть”.
Мовчання найвищих українських посадовців – коли мали б звертатися до всіх голів світу з проханням допомогти варятувати невинну жертву російської державної брехні – є свідченням того, що їм байдужа доля цієї мужньої жінки. Тому залишається знов вся відповідальність на людях доброго серця, на людях справжньої християнської любові, щоб кричати на увесь світ – допоможіть врятувати невинну жертву, бо сьогодні її знищать, а завтра ви самі станете кандидатом на „зрадника, вбивцю”.
Українська влада протягом двох років вже могла „назбирати” і сотню російських справжніх вбивць, щоб сьогодні торгуватися з Кремлем. Панамські документи засвідчують те, що понад 200 мільярдів доларів, які пройшли через офшорні фірми російських посадовців та наближених до Путіна людей є сумою, яка переконує,
Що людське життя в оцінці Кремля не відіграє жодної ролі. Російські війни в Чечні, Грузії, Молдові, Україні, Сирії є доказом того, що Кремль ніколи не переймався людськими втратами.
На нас всіх залежить, щоб не піддатися згубному впливові Кремля і його боса ставитись до людей лише як до знаряддя, щоб зміцнити свою владу. Нам слід щодня повідомляти увесь світ про кричущий злочин російського суду, який вбиває перед цілим світом жінку-патріота, яка готова на смерть заради правди, А саме правда є найбільшою небезпекою для кремлівського режиму, який годує власне населення і світ неймовірною брехнею!
Кидається в очі факт, що „ісламські терористи” вдаються до дій саме тоді, коли поширюються репортажі про незаперечне збиття малайзійського літака російською ракетою. Вбивають людей в Бельгії,, коли світ вимагає від Кремля звільнити Надію Савченко. Дуже можливо, що Путін керує і кількома сотками ісламістів із тих 2500, які з Росії „добровольцями” опинились в лавах бойовиків „Ісламської республіки”. Зрештою, щоденне порушення „мирної тиші” російськими та проросійськими бойовиками на сході України також вимагає від пропагандистів скерувати увагу світу на Сирію, Францію, Бельгію, чи кудись інде, бо ж Мінські угоди вимагають миру.
