Я правозахисниця та документую воєнні злочини та злочини проти людяності у цій війні, яку Росія розпочала у 2014 році. Тоді Україна отримала шанс на швидку демократичну трансформацію після падіння авторитарного режиму. І щоб зупинити нас на цьому шляху Росія окупувала Крим та частину Донецької та Луганської областей. Тому що Путін боїться не НАТО, Путін боїться ідеї свободи.
Після повномасштабного вторгнення ми зіштовхнулися із безпрецедентною кількістю воєнних злочинів. Російські війська цілеспрямовано знищують житлові будинки, церкви, школи, лікарні, обстрілюють евакуаційні коридори, координують систему фільтраційних таборів, проводять примусові депортації, викрадають, гвалтують, катують та вбивають людей на окупованих територіях.
Це свідома політика. Росія використовує воєнні злочини як метод ведення війни. Росія хоче зламати спротив та окупувати країну через невимовний біль цивільного населення. Ми документуємо цей біль. Тільки за останні 10 місяців спільними зусиллями ініціативи «Трибунал для Путіна» ми задокументували 31 тисячу епізодів воєнних злочинів.
Я говорила із сотнею людей, які вижили в полоні. Вони розказували як їх били, гвалтували, проводили струм через геніталії, виривали нігті, свердлили коліна, змушували писати власною кров’ю. Одна жінка розказувала як їй виймали око ложкою. Таким діям немає жодного військового виправдання. Росіяни зробили це тільки тому, що могли.
Я питаю себе для кого ми це все документуємо?
Ми зіштовхнулися із проблемою прогалини у відповідальності. Правова система України перевантажена кількістю проваджень щодо воєнних злочинів. Міжнародний кримінальний суд обмежить розслідування кількома вибраними справами та не має юрисдикції щодо злочину агресії в ситуації агресії Росії проти України.
Тоді хто має дати шанс на справедливість усім жертвам цієї війни?
Я працюю із людьми, які пройшли через пекло, і точно знаю, що окрім зруйнованого життя, родини, бачення майбутнього ці люди потребують відновлення віри в те, що справедливість існує. Бодай і відкладена в часі.
І це важливо не тільки для України.
Бо це не війна двох країн, а війна двох систем – авторитаризму та демократії.
Росія хоче довести, що демократія, верховенство права та права людини є фальшивими цінностями. Якщо вони справжні, то чому не можуть нікого захистити? Чому уся система ООН не може зупинити російські звірства? Чому я, humah rights lawyer, яка багато років використовує право для захисту людей, тепер на питання, як допомогти на окупованих територіях людям вижити, змушена відповідати — дайте Україні сучасну зброю?
