Йосиф Сірка
«Що було. Було. І що є, є. Але потрібна реабілітація усуненого»
Юрій Шевельов
Це думка одного з найвідоміших і найпопулярніших, серед українського зарубіжжя ХХ ст., літературознавця, мовознавця, педаґоґа – вченого славіста, Професора різних університетів Европи, США та України – Юрія Шевельова (Шереха), уродженця Харкова, етнічного німця (1908 – 2002). Його наукова спадщина складається із 872 книг, наукових праць, резенцій тощо.
Нема сумніву, що визначний і визнаний науковець під «реабілітацією» мав на думці повернення мовознавців до наукового вивчення української мови, оскільки він вважав, що: «Після 1937 року в українському мовознавстві в Україні настає повна порожнеча». Мені пригадується пояснення проф. української мови (1956 р., Педагогічний інститут – сьогодні Університет ім. Драгоманова у Києві) про причини ліквідації літери Ґ, яка, згідно з правописом Української мови, до 1933 р. належала до української абетки і збереглася досі в еміграції. Тоді, вже автор підручника укр. мови, Андрій Медушевський, навів кілька слів української мови, які я досі пригадую: ґанок, ґудзь, ґуля, ґудзик і сказав, що задля кількох українських слів можна обійтися без цієї букви. Звичайно, що слів зі звуком Ґ було, навіть на той час, в українській мові більше, ніж шановний професор назвав. Крім цього, а якою буквою передавати звуки Ґ (G) з інших мов? Про це наш улюблений викладач не згадав, бо й сам не смів назвати причину ліквідації знаку, який так разюче доводив відмінність української мови від московського язика, до якого ціла імперська мовознавча наука СССР хотіла настільки «наблизити» нашу мову, щоб вона зникла.
«Еволюція зближення» довела, вже в особі недоімператора московської фашистської тзв. федерації, Путіна до заперечення не тільки самої мови, але й українського народу! Це, в свою чергу, послужило нововилупленому фашистові причиною вторгнення до незалежної країни, з метою її ліквідації та приєднання до неоголошеного Рашестану. Це вперше в історї світу, коли сусідня держава, без найменшої причини, повномасштабною, неоголошеною війною, зненацька напала на одну із засновниць ООН. І ніхто не міг передбачити цей розвиток подій в комуністичній імперії 20-30-х років минулого століття, коли відбувалася тзв. українізація, яка стала відома через «харківський правопис» 1928 р..
31 березня 1929 року «харківський правопис» ухвалила Українська академія наук, а 29 травня того ж року — Наукове товариство імені Шевченка у Львові. Життя першого українського правопису в совєтській Україні було недовгим. У 1933 році, під час боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», комуністи оголосили, що правопис 1928 року скерований на нібито штучний відрив української мови від російського язика.
У 1933 правописна комісія на чолі з Андрієм Хвилею змінила правопис. Його «націоналістичні» норми «переглянули» та максимально «наблизили» до російської мови (цей процес продовжили у правописах 1945 та 1969 років). Здається, вперше в історії мовознавства, одна літера була визнана «буржуазною», викинута з альфавіту та заборонена – комуністи імперії продовжували знищувати українську мову, вдосконалюючи традиції заборони української мови царської імперії.
Більшість фахівців, причетних до створення «Харківського правопису», репресували та знищили, або довели до самогубства. На початку 90-х років лунали пропозиції відновити деякі норми «харківського правопису». Тоді вдалося повернути в ужиток тільки репресовану за націоналізм літеру «Ґ». Більше норм «харківського правопису« відновлено в останній редакції Українського правопису від 2019 року.
Звичайно, що викреслення українського Ґ з українського альфавиту та й мови взагалі було найдикішою жертвою курсу комуністичного режиму на ліквідацію української мови під фальшивим дашком «зближення мов»!
Сьогодні, коли Україна стала кандидатом Европейського Союзу, коли майже щодня появляються нові слова, які ще не знайшли свого відповідника, або, ще не адоптувалися до нашої мови, стає важливим моментом ота «реабілітація», про яку згадав український вчений ще 1990 р.. Шевельов (Шерех) був одним із, учнів, свідків і сподвижників тої українізації, за яку заплатили життям десятки тисяч української інтеліґенції після 1933 р.!
У 1954 році професор Юрій Шевельов написав у Бостоні статтю «Москва, Маросєйка», у якій сформулював кілька важливих уроків Переяслава -1654. Вчений міркував про «історію великої і ще не закінченої війни» — саме так він назвав «історію культурних зв’язків між Україною та Росією» 68 років тому. У статті професор робить висновок: « Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.»
На 31 році Незалежности ми змушені визнати, що висновок Ю.Шевельова підтверджують вчинки російських вбивць-окупантів, провінціалізм, таких собі, арестовичів-аналітиків та кочубеєвців-ковальових, помножених на десятки різноманітних зрадників-колаборантів-яничар.
Саме тут нагадаю усім редакціям, різноманітним працівникам ЗМІ, що, згідно з сучасним Пра вописом української мови, літера
Ґ
була цілковито реабілітована. Кабінет міністрів України затвердив транслітерацію ще 27 січня 2010 р., а у травні 2011 р. вона була прийнята в ООН. Згідно з цим, слід літеру Г(г)– передавати і вимовляти Н( h), а літеру Ґ (ґ) – G (g).
Оскільки російська не має ні звука, ні літери h, а більшість українських медійних працівників вивчали англійську, німецьку, французьку з російських підручників – завчили російську вимову Н (hа) – Х (такого звука в англійській та французькій нема), що, в свою чергу, породило
– неіснуюче ханд, хауз – замість близького до українського – ганд (в німецькій – Hand, Haus), в англійській – hand, home, сюди належить таке дороге для українців слово HIMARS, яке і німці читають англійською – гаймрз, що є скороченням назви: High Mobility Artillery Rocket System.
Слід пам’ятати, що мова є засобом порозуміння, а для московитів вона стала засобом панування над іншими. Щоправда, численні жертви російськомовних українців є доказом того, що вони не «визволяють», але вбивають українців, щоб загарбати територію – зробити її цвинтарем
– але російським!
Торонто, 18.7.22.
