16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй були прийняті засновані на Декларації прав людини основоположні документи, які визначають сучасний світопорядок, – Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права.
Вже як 57 років світ має дотримуватись принципу, визначеного першою статтею цих Міжнародних Пактів, – всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.
Жоден народ ні в якому разі не може бути позбавлений належних йому засобів існування.
Всі держави, які беруть участь у цих пактах, в тому числі ті, що несуть відповідальність за управління несамоврядними і підопічними територіями, повинні, відповідно до положень Статуту Організації Об’єднаних Націй, заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право.
З того часу багато колишніх колоній по всьому світу проголосили свою незалежність. Багато народів Африки, Азії та Океанії стали вільними та самостійно визначають свій розвиток.
Здобули свою незалежність народи Європи та Азії, що були насильно інкорпоровані до складу СССР в якості квазі-республік. Здобули не тому, що СССР заохочував здійснення права на самовизначення і поважав його, а своєю боротьбою за національне визволення, всупереч волі постійного члена Ради Безпеки ООН – СССР.
Сьогодні його наступник, Росія, яка узурпувала місце в Раді Безпеки ООН, веде агресивну колоніальну війну проти члена-засновника ООН – України, прагнучи її знищити як незалежну державу.
Водночас, Росія, яка визнає себе спадкоємцем Російської імперії та СССР, продовжує та розвиває колоніальну політику щодо народів, які були нею окуповані за останні 500 років.
Військовим шляхом була придушена незалежна Чеченська республіка Ічкерія, позбавлені суверенних прав, проголошених Договором про розмежування предметів ведення та повноважень між федеральними органами державної влади РФ та органами влади суверенних республік у складі РФ від 31 березня 1992 року, Республіка Татарстан, Республіка Саха (Якутія), Республіка Карелія, Республіка Бурятія, Республіка Калмикія, республіки Північного Кавказу та ряд інших держав, які проголосили прагнення до національного самовизначення, гарантоване їм Міжнародними Пактами.
Сьогодні Росія здійснює геноцид української нації в ході загарбницької війни, вона ж здійснює геноцид поневолених нею народів, через системне пригнічення та асиміляцію, позбавляючи їх політичних, громадянських, культурних, соціальних та економічних прав.
Тому наш ворог спільний. Це – Росія, її імперсько-колоніальна конструкція «тюрми народів», заснована на людиноненависницькій ідеології «русского міра».
Ми проголошуємо спільну боротьбу за гарантоване нам міжнародними пактами право на самовизначення і цією метою об’єднуємося в Антиімперський Блок Народів. Антиімперський Блок Народів є спадкоємцем Антибольшевицького Блоку Народів, що діяв у 1943-2003 роках та спричинився до знищення Радянської імперії. Прийшов час припинити злодіяння і його наступника – колоніальної Росії.
Ми знову піднімаємо гасло АБН «Свобода народам! Свобода людині!» та проголошуємо:
1. Всі народи мають право на самовизначення. На підставі цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток.
2. Закликаємо світове співтовариство до дипломатичного визнання урядів держав, проголошених національно-визвольними рухами поневолених Росією народів, сприяння реалізації ними гарантованого Міжнародними пактами права на самовизначення.
3. Відмова Росії від закріпленого Міжнародними Пактами її обов’язку заохочувати здійснення права на самовизначення і поважати це право, означає, що ми будемо виборювати це право всіма можливими способами та засобами.
4. Війна з російським окупантом – це також війна економік. Російська колоніальна імперія століттями грабує та привласнює національні багатства поневолених нею народів, а зараз знищує екологію, енергетику та промисловість України. І це не рахуючи тих мільйонних жертв та страждань цивільному населенню, що вона принесла разом із війною. Збитки війни вже перевищують активи Росії за кордоном. Україна прагне компенсувати цю шкоду, і несправедливо перекладати тягар фінансової допомоги, необхідної для відшкодування збитків жертвам російської агресії, на плечі українців та міжнародної спільноти, в той час як 300 мільярдів доларів США, що належать агресору, залишаються замороженими і фактично недоторканими. Тому вони якомога скоріше конфісковані через існуючі міжнародні механізми, та спрямовані на оборону та відновлення України.
5. Росії має бути оголошена економічна блокада. Це відповідатиме засадам та логіці міжнародного права – агресор має бути позбавлений засобів ведення війни. Тому закликаємо уряди вільного світу припинити фінансувати агресора купівлею в нього енергоносіїв та металів. Закликаємо міжнародні бізнеси, які ще не пішли з російського внутрішнього ринку або планують повернення на нього припинити бути спонсорами війни.
6. Визвольна війна українського народу проти агресії російської колоніальної імперії є спільною національно-визвольною війною усіх поневолених та загрожених Росією народів.
7. Підтримка України у цій визвольній війни за права народів і людини є спільною справою вільного світу та тимчасово поневолених Москвою народів. Для цього ми прагнемо найтіснішої співпраці регіональних комітетів АБН та представництв національно-визвольних рухів поневолених народів у справі лобіювання надання державами вільного світу військової, дипломатичної, політичної та економічної підтримки Україні для перемоги над окупантом та визволення народів.
8. Ми сприяємо реалізації політичних та культурних колективних прав поневолених Москвою народів. Для цього ми прагнемо стати хабом і ресурсним центром захисту, підтримки та розвитку для поневолених народів.
9. Ми протидіємо російській пропаганді та дезінформації та будемо доносити голос поневолених Москвою народів до світу через створення інформаційних ресурсів та продуктів, які в максимально ефективній формі будуть інформувати як на батьківщині, так і в еміграції про розгортання та діяльність національно-визвольних рухів.
10. Сприяємо реалізації політичних та культурних прав через створення національних і регіональних освітніх та експертних установ як мозкових і кадрових центрів майбутніх незалежних держав. Ці установи повинні надавати освітні послуги за програмами державного будівництва та інституційного розвитку. Досвід Університету Вільних Народів має масштабуватися і мультиплікуватися. Ми прагнемо створення університетських студій, присвячених вивченню мов, ідентичностей, історії поневолених народів.
11. Сприяємо організації національних підрозділів у складі Збройних Сил України під військовим командуванням України та політичним керівництвом проводів національно-визвольних рухів, як руху у напрямку створення національних армій майбутніх держав.
12. Існування колоніальної Росії – загроза миру та світовій безпеці. Результатом нашої визвольної війни має стати повалення російської колоніальної імперії та постання на її руїнах національних держав, що будуватимуть своє вільне життя на засадах міжнародного права, взаємоповаги та миру.
СВОБОДА НАРОДАМ! СВОБОДА ЛЮДИНІ!
Резолюцію підписали:
Олег Медуниця – Президент Антиімперського Блоку Народів, Голова ОУН (б);
Руслан Габбасов – керівник Комітету Башкирського національного руху за кордоном;
Сиресь Боляєнь – Інязор ерзянського народу;
Джамбулат Сулейманов – лідер Чеченського руху «Єдина сила»;
Різван Кубакаєв – керівник Комітету Ногайського національного руху;
Зуфар Зайнуллін – посол Уряду Незалежного Татарстану у вигнанні в Республіці Латвія;
Фатімат Карданова-Янонене – делегована представниця Черкеського національно-визвольного руху;
Володимир Довданов – заступник голови Конгресу Ойрат-Калмицького Народу;
Чингіс Дугаров – заступник голови Бурятського національного руху.
22 червня 2024 р.
м. Каунас
