Маленька Естонія серед усіх країн-членів НАТО має чи не найкращий мобілізаційний потенціал своїх міліарних формувань на випадок війни та інших надзвичайних ситуацій. Цей досвід, з огляду на ситуацію, був би дуже корисним для України. Як використати досвід Естонії в нашій державі, УІС дали відповідь естонські друзі і партнери. Старійшина естонської добровольчої організації «Кайтеліт» Калев НАУР прибув з візитом до Києва, де розповів Українській Інформаційній Службі про свою організацію, «російську загрозу», про співпрацю між українцями та естонцями.
–Пане Наур, розкажіть про організацію, в якій Ви перебуваєте.
–«Кайтеліт» виникла в результаті визвольної війни 1918-1920 рр. До 1940 року це була велика державна організація, перебувати в ній було вкрай престижно. Але коли прийшли радянські окупанти, то її було розігнано, а керівництво репресовано. 99 тисяч з 1 млн. населення у 1939 році – така чисельність організації була перед війною. У 1990 році група естонських патріотів прийняла рішення відновити діяльність організації. Зараз ми розвиваємось, у «Кайтеліт» є свій закон – кодекс – діяти у відповідності до законодавства Естонської Республіки. Ми складаємо 1\8 Оборонних сил Естонії, і всі ми є військовозобов’язаними.
–Яка її структура, як діє «Кайтеліт» в штатному режимі і, так би мовити, в позаштатних ситуаціях?
–Головний штаб розташований у Таллінні, а регіональні штаби – по 15 уїздах Естонської Республіки. У кожному регіоні є свій підрозділ, я наприклад перебуваю у частині північно-східного регіону. Організація поділяється на дві «гілки» – цивільну і військову. У військовій «гілці» перебувають кадрові офіцери, що знаходяться на службі в Оборонних Силах Естонії. Рядовий склад, що ходить на збори у вільний від роботи час, перебуває у цивільній «гілці». Ми регулярно проводимо військові навчання, заздалегідь ретельно плануючи їх. Добровольців наших ми повідомляємо за 3 місяці до початку навчань, щоб вони встигли спланувати свій час, а ми – зібрати особовий склад.
–А як щодо права носити бойову зброю?
–Сьогодні зброю нам дає держава, оскільки ми збройна формація, що перебуває на службі в держави. Той член організації, що пройшов сувору перевірку, підготовку і склав всі необхідні іспити, отримує зброю, а саме – автомат, яка закріплена лише за ним. Тому якщо виникає якась екстрена ситуація, ми можемо дуже швидко мобілізуватися, при чому зі зброєю. Ми саме та організація, яка може найшвидше і найоперативніше самоорганізуватись. І не лише у випадку війни, а й у випадках стихійних лих, інших надзвичайних ситуаціях… Ми співпрацюємо не лише з армією, але і з рятувальними службами, і з поліцією, допомагаємо їм.
–Часто від ЗМІ можна почути, що Росія цілком може вдатися до збройних провокацій і проти Естонії…
–Не думаю, що загроза вторгнення в Естонію з боку Росії така серйозна, як дехто каже. У нас на північному сході є багато членів організації – добровольців, які є етнічними росіянами, але активно підтримують естонську державність. Навряд чи варто говорити, що біля кордонів з Росією проживають сепаратисти, які чекають приходу російських танків.
–До речі, нещодавно в Росії відбулися вибори в Державну Думу, голосування також проходило і в анексованому Криму. Україна закликала світ не визнавати ці вибори. Позиція Естонії?
–Естонія не визнає вибори російської Держдуми в Криму. Вони нелегітимні. Це офіційна позиція держави. Тобто, Естонія готова підтримати й нові санкції проти РФ. Чи виступить Естонія ініціатором нових санкцій – зараз не можу сказати.
–Естонський народ не став осторонь, коли біда прийшла в Україну…
– Так, коли почалися бойові дії в Україні, відбулася анексія Криму, тут, в Естонії ми зрозуміли, що вільними і незалежними будемо лише, якщо незалежною залишиться Україна. Тому скажу, що Україна воює і за Естонію в тому числі.
Ми провели громадянську акцію на підтримку України, і не одну. Так, наприклад, наше міністерство юстиції та добровольці склали гроші і купили спорядження (каски, бронежилети і т.д.) для 10 українських бійців. Я особисто відвіз цю допомогу у Вінницю. Потім ми також купили тут, в Україні, автомобіль, і передали у військову частину, що знаходилася у Вінниці. А ще до нас, в Естонію, їздять українські медики, які проходять навчання, щоб допомогти українським бійцям лишитися живими.
–А як відбувається комунікація з українською діаспорою в Естонії?
– Володимир Паламар, з яким я приїхав в Україну, Голова Правління Асоціації українських організації в Естонії, який, до речі, теж член нашої організації «Кайтеліт», є людиною, що зв’язує нас з Україною та українською діаспорою в Естонії. Комунікація і співпраця є постійною, активною.
–Розкажіть про мету Вашого візиту до України!
–Ми з Володимиром Паламарем приїхали в Київ на запрошення Національного науково-дослідного інституту українознавства, щоб розповісти про організацію «Кайтеліт». Та крім Інституту я вже встиг побувати і в Центрі національного відродження, і в Київській міській раді. А ще планую з’їздити у Львів і Вінницю, до своїх друзів.
–Яка Ваша думка щодо можливого вступу України до НАТО в перспективі?
–Це в першу чергу має вирішувати український народ, чи хоче він там бути, чи ні. Але як громадянин Естонії я скажу: я дуже був би гордий і радий, якщо такий народ, з такими славними військовими традиціями, як український, був би разом з нами в НАТО. І для НАТО це теж пішло б на користь, я так думаю.
Спілкувався Сергій Багряний, УІС
