Ах’яд Ідігов – один із лідерів ЧР – Ічкерія, який стояв біля витоків її Незалежності.
У 1966 р. закінчив школу № 55 у м. Грозному. У 1972 р. закінчив грозненський нафтовий інститут.
З 1973 – 1991 р.р. – працював у будівельній галузі, дослужився до начальника будівельного – монтажного управління.
З 1991 р. – депутат Парламенту Чеченської Республіки.
З 1992 р. – заступник голови Парламенту Чеченської Республіки.
З липня 1993 р. до березня 1997 р. — Голова Парламенту Чеченської Республіки (з 16. 01. 1994 р. перейменована на Чеченську Республіку Ічкерія).
З березня 1997 р. – голова комітету зовнішніх зв’язків Парламенту ЧРІ другого скликання.
30 10.1998 р. – призначений міністром закордонних справ ЧР – Ічкерія, але відмовився від цієї посади.
21.11.1999 р. — Парламент та Президент країни направили його для роботи у зарубіжжі.
З грудня 2003 р. – Парламентом призначений повноважним представником Парламенту ЧР – Ічкерія.
З 2009 р. – Співголова Президії Уряду ЧР – Ічкерія (ПП ЧРІ).
— Шановний Ах’яде, Ви боролися за Незалежність Чеченії разом із витязями Вашого народу і назавжди прославили її своїми подвигами. Розкажіть про незабутні часи та людей.
— Життя так розпорядилося, що мені довелося впритул працювати з нашими першими Президентами Джохаром Дудаєвим, Зелімханом Яндарбієвим та Асланом Масхадовим. З іншими двома президентами А. — Х. Садулаєвим та Д. Умаровим я був добре знайомий, але працювати з ними пліч-о-пліч мені не довелося, оскільки ще до їх президентства Президент і Парламент Республіки направили мене 21 жовтня 1999 року на роботу в зарубіжжя. на пропозицію загального засідання ДКО ЧР — Ічкерія.
З Аллою Дудаєвою ми працюємо давно. Вона принципова і розумна людина, і в Президії Уряду ЧР Ічкерія її діяльність неоціненна.
У ході становлення з 1991 року нашої держави були й мирні часи. І наш Уряд діяв виключно на користь свого народу, що зафіксовано у двох важливих документах: у Декларації ОСЧЕ (Загальнонаціональний з’їзд чеченського народу) від 25 листопада 1990 року, а також у Конституції ЧР — Ічкерія, прийнятої 12 березня 1992 року після розвалу грудні 1991 року.
— Волелюбний дух народу Ічкерії та його прагнення за всяку ціну здобути незалежність завжди захоплювали українців. Адже Ваш вихід зі складу імперії – СРСР ускладнювався статусом Чеченії як автономії.
Ще до розвалу Радянського Союзу у грудні 1991 року чеченський народ 27 жовтня 1991 р. відтворив свою суверенну державу у складі СРСР рамках загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, з його атрибутами — територією, населенням, урядом…. Однак наша Республіка не могла вийти з СРСР без згоди цієї імперії — такою є вимога сучасного міжнародного права. Після розвалу радянської імперії у п’ятнадцяти нових суверенних Республіках та колишнього СРСР на чолі все ще сиділи колишні комуністичні керівники, які без згоди народів цих суверенних Республік незаконно підписали т.з. «Федеративний договір» від 31 березня 1992 про входження до складу РФ – Росії.
Усі колишні автономні республіки з РРФСР, як і подібні автономні республіки з інших чотирнадцяти союзних республік, отримали від влади СРСР статус Союзних республік, прийняттям відповідних законів ще квітні 1990 року. І в СРСР тоді стало 35 союзних республік, це майже два роки до розвалу імперії. З них три Республіки Балтії були визнані владою СРСР незалежними державами.
— Великі звершення під силу великим і непохитним. У Чеченії такі люди були у кожному поколінні.
— У створенні чеченської держави визначну роль відіграв генерал Джохар Дудаєв. Він зумів зі своїми соратниками реалізувати вікову мрію чеченського народу в рамках Декларації ОСЧН та сучасного міжнародного права. Талант державника і полководця Джохара Дудаєва виявився з перших днів його керівництва Кабінетом Міністрів країни у мирний час, а також у воєнний час при відображенні чотирьох російських агресій у 1991—1996 роках. Він умів надихнути свій народ, і в лихоліття навчав цьому своє оточення. Дудаєв був всебічно освіченою людиною і спирався на свої знання історії світової політики, роблячи напрочуд точний аналіз розвитку подій у світі та на пострадянському просторі. Він передрікав, що якщо уламок радянської імперії — нинішня РФ, нападе на Україну (а це сталося), то Росія зазнає поразки, що ми сьогодні й спостерігаємо. Іменем Д. Дудаєва названо вулиці, площі та проспекти у багатьох містах світу.
— Одностайним схваленням зустріли українці ухвалу нашого парламенту про засудження геноциду, вчиненого Москвою проти нею ж окупованої ЧРІ. Тим самим Україна визнала Ічкерію як незалежну державу. Як готувався цей документ, як його сприйняли ваші земляки у зарубіжжі?
— Ще на початку травня 2022 року члени Президії Уряду ЧР — Ічкерія О. Дудаєва, О. Ідігов… та політичні діячі України М. Бесараб, О. Березюк, В. Василенко…. активно вели діалог, обговорюючи питання щодо можливості визнання Україною Незалежності ЧР — Ічкерія. У Варшаві відбулася зустріч представників цих двох сторін для обговорення зазначеного питання.
Восьмого червня 2022 року було підготовлено та надіслано звернення від імені легітимної влади чеченської держави – Президії Уряду ЧР – Ічкерія Президенту України Володимиру Зеленському та Верховній Раді України з проханням розглянути пропозицію про визнання нашої держави. Подібні звернення від ПП ЧР – Ічкерія були направлені тоді ж владі Польщі, Литви та Естонії.
18 жовтня 2022 року Верховна Рада України ухвалила Постанову про те , що «територія Чеченської Республіки Ічкерія визнається тимчасово окупованою РФ – Росією і засуджується вчинення геноциду чеченського народу». Це наше формулювання було на розгляді депутатів поряд з іншими пропозиціями у ВР України.
— Ціною великих жертв ваш народ здобув перемогу в першій російсько-чеченській війні. Хасавюртівські документи, підписані між РФ та ЧРІ, як незалежною державою. Як розвивалися подальші події?
— Насправді нинішня Москва скоїла п’ять військових агресій проти нашої країни. У чотирьох із них наш народ перемагав. Останні дві агресії — з 11 грудня 1994 по 31 грудня 1996 р. та з 17 липня 1999 року до теперішнього часу особливо жорстокі. Кремль тут застосував усі види сучасної зброї, крім ядерної. У першій із цих двох останніх воєн Кремль зазнав поразки від чеченського народу, і йому довелося терміново виводити свої війська наприкінці грудня 1996 року. Після цього 27 січня 1997 року було проведено та визнаночергові вибори влади ЧР – Ічкерія під патронажем ОБСЄ. І після цього Москва знову вторглася 17 липня 1999 року в нашу країну, до цього часу близько трьох років піддаючи блокаді по всьому периметру. На цей раз агресорові вдалося окупувати нашу територію, але не зламати опору народу. Це був тимчасовий відступ пов’язаний із втратою людського та матеріального ресурсів у ході військового протистояння нашого народу Російської імперії у п’яти її агресіях проти нашої країни.
Ось, що писала звідси російська газета: «На початку 1996 року армія Росії у Чечні досягала 462 тисяч жителів» ( Аргументи і факти, №1, 1996г) «Нова газета», №41 від 2 – 8 листопада 1995 року). Кількість поранених та покалічених невідома. Кількість убитих у Чечені до кінця війни перевищила 100 тисяч!
За підсумками останніх двох повномасштабних російських агресій до 2009 року чеченський народ зазнав колосальної шкоди, втративши понад 250 тисяч осіб, з них понад 42 тисячі були діти. Зруйновано міста та села, пограбовано і нудьгують досі у російських в’язницях /концтаборах/ до 20 тисяч чеченців за те, що вони захищали свою країну.
«4 лютого 2001 року, наприклад, у штабі російського об’єднаного угруповання військ зазначили, що «з 1 жовтня 1999 року літаки фронтової авіації виконали (у Чеченні) понад 12 000 бойових вильотів, у тому числі 5100 вильотів бомбардувальників СУ – 24 та 7 Су-25”. Це повідомлення разом із тисячами іншими наводяться у книзі «Тут живуть люди» , у частині 2 і 3, розміщеній у мережі. Середня кількість – на день 20 бойових вильотів.
— Москва проігнорувала хасавюртівські угоди. Здається, цей факт не надто обурив міжнародну громадськість? Адже чеченці мріяли, позбавившись московського ярма, побудувати прекрасну демократичну державу.
— Укладені з російськими договори та угоди не варті того, щоб їх називати такими. Особливо це відбувалося після загибелі 21 квітня 1996 Президента Дудаєва. В основному весь світ, на жаль, перебував під впливом пропаганди Кремля, спрямованої проти нашої країни та народу. ООН та інші міжнародні урядові та громадські організації не виконували належним чином своїх зобов’язань щодо долі чеченського народу в рамках загальновизнаних принципів та норм міжнародного права.
Наприклад, «Хасавюртівські угоди 1996 року» , які Ви, згадали, не мали того значення, що їм надають деякі російські політики та наші друзі. генерал Лебедь, який прибув у серпні 1996 року в Чеченні, мав одне лише завдання – виведення російських військ, які зазнали поразки від чеченського народу. Але сторони — учасники переговорів із цього питання, перевищили свої повноваження та уклали так звану «міждержавну угоду » і зробили Заяву, не маючи на те повноважень від своїх урядів. Їх рішення не могли бути прийняті чеченською стороною, оскільки будь-які документи, порушуючи основу Конституції ЧР — Ічкерія, вважаються такими, що не мають юридичної сили з моменту їх підписання.
Відповідаючи на ваше запитання, про те, яку країну ми мріяли побудувати, скажу, що наш народ у цій частині висловив свою волю 25 листопада 1990 року на своєму Загальнонаціональному з’їзді, ухваливши Декларацію про створення своєї суверенної держави, та прийняттям 12 березня 1992 року Конституції суверенної та незалежної демократичної правової держави. Цих установок з того часу дотримується чеченський народ та єдина легітимна влада країни в особі Президії Уряду ЧР – Ічкерія (далі – Президія) в умовах окупації нашої території. Ми вважаємо, що це важливо для передачі правонаступництва та збереження чеченської традиції про власну державність.
— У Вашої мрії про прекрасну країну Ічкерії з’явилися недоброзичливці та відверті вороги – окрім «традиційних». Чи не так?
— На жаль, у чеченському зарубіжжі незаконно діють так звані лідери кількох громадських організацій та колишні члени Уряду ЧР – Ічкерія, що призвело до того, що з цієї причини було прийнято Звернення Уряду до чеченського народу . Відступники грубо зневажають Конституцію нашої країни, вводячи в оману владу деяких країн Заходу, зокрема й України. Відступники протидіють законній владі, сіють смуту у чеченському зарубіжжі. Президія Уряду ЧР – Ічкерія закликала цих людей до прихильності волі чеченського народу та дотримання законності. Однак у відповідь «чутно» лише мовчання. І тоді було прийнято Взвіз Уряду до чеченського народу. В історії деяких країн світу, території яких знаходилися під окупацією, були подібні люди. Як видно, і чеченський народ не уникнув цієї долі.
— Але ж прийшов Путін. Нелюд, який вирішив провчити непокірних і влаштував чеченцям “новий” Хайбах, страшніший за перший. Ваш народ колись зможе пробачити приниження, масові винищення, звірині тортури? Ні…
— Чеченський народ понад 400 років виборює свою свободу, не підкоряючись імперії. За цей час окупанти шість разів депортували наш народ зі своєї Батьківщини. У 1722 року чисельність чеченського народу перевищувала 2 млн. людина. З того часу чеченці ніколи не підкорялися окупаційній владі, щоразу піднімаючись на боротьбу з ненависною імперією. І ніколи в нашій історії серед чеченців не було рабів і панів. Наша цивілізація – це суспільство вільних і рівних індивідуумів, які ніколи не змиряться з рабством. У цій боротьбі, яка продовжується і сьогодні, проявляється характер і помста чеченського народу Російської імперії.
— Але з’явився Кадиров та кадировці. Путін використав їх як “м’ясо” у війні проти України. Як реагують родини хлопців, їхні пологи, коли їхні діти забирають воювати проти України? Багато хто, знаю, проти.
— Маріонеткова влада в окупованій ЧР — Ічкерія сьогодні тримається на багнетах. Крім цього, Кремль містить там військові гарнізони загальною чисельністю понад 100 тисяч військовослужбовців. Це показник того, яку високу небезпеку відчуває Кремль для себе від чеченського народу. В інших територіях Північного Кавказу такої небезпеки вони поки що не відчувають. Кремль перетворив Чечення на свій військовий полігон. Більшість чеченців добре розуміють, що їх відправляють воювати в Україну для того, щоб вирішити два завдання — окупацію України та зменшення чисельності чеченського народу. Наше ж завдання роз’яснити цю позицію імперії всьому чеченському народу, і в цьому напрямі йде робота.
Чеченський народ добре пам’ятає недавню історію, починаючи з 1991 року, коли майже весь світ, піддавшись кремлівській пропаганді, був проти справедливої боротьби з імперською владою РФ – Росії. І сьогодні все ще немає необхідного визнання незалежності ЧР — Ічкерія та підтримки з боку міжнародної спільноти, скоріше навпаки. Прикладом цього є ігнорування Президії Уряду ЧРІ – Ічкерія та загравання з відщепенцями від нашої легітимної влади, відвертими агентами впливу Кремля.
Таке відчуття, що міжнародне право та його принципи прийнято лише для деяких країн, але не для чеченського народу. Чеченці розуміють, що у боротьбі за деокупацію ЧР — Ічкерії можуть сподіватися все ще лише на власні сили. Поки що немає тієї ситуації, на жаль, щоб чеченці могли піднятися і змістити ненависну їм імперську владу.
— Але такий час прийде…
– Так. Впевнений, що скоро все це зміниться на краще з легкої руки України, яка 18 жовтня 2022 року зробила дуже важливий крок для відродження нашої держави, по суті визнавши її незалежність, як це зробила 13 березня 1992 року Грузія, визнавши нашу державу.
— Як Президія Уряду ЧР — Ічкерія відреагувала на вторгнення рашистів в Україну? Щотижня бачила Вас на європейських телеекранах. Розкажіть…
— Президія Уряду ЧР — Ічкерія повністю підтримує боротьбу українського народу проти російської імперії. Ми постійно тримаємо у полі зору всі події з перших днів агресії Кремля у 2014 році, а відтак і вторгнення Москви 24 лютого минулого року. У Президії ми намагаємося робити все, що від нас залежить для української Перемоги. Так, ми, зокрема й я, виступали на українських та польських телеканалах, засуджуючи злочинну політику Кремля.
— Як реагували на Ваші слова, чітку позицію європейські політики, адже серед окупантів був ваш Кадиров?
— Нашу позицію підтримки України європейські політики відкрито підтримують. Але питання про необхідність визнання ЧР – Ічкерія та деокупацію її території все ще замовчують. Вони дотримуються загальної настанови у тому, що нібито територія РФ – Росії «неподільна» у її (1991 р.) межах, хоча «забувають» ЧР – Ічкерія будь-коли входила до складу РФ — Росії. У цій позиції ми бачимо вплив т. зв. горезвісної «Реаль – політик».
Нинішня РФ – Росія почала формуватися, як держава лише з 31 березня 1992, підписанням т. зв. Федеративного договору між п’ятнадцятьма новими суверенними державами (у складі СРСР до квітня 1990 року колишніми автономіями РРФСР), крім Чеченської Республіки та Республіки Татарстан, хоча Комуністична влада Татарстану згодом погодилася підписати цей «федеративний договір». У Чеченській Республіці, ще під час перебування СРСР, де 6 вересня 1991р. пройшов черговий етап ОСЧН та комуністична влада імперії склала свої повноваження. І 27 жовтня 1991 року було обрано народну владу – Президент і Парламент з усією атрибутикою суверенної та незалежної демократичної правової держави.
Під час перебування СРСР союзну республіку РРФСР, як сказано вище, входили 16 національних Автономних республік, крім країв областей, національних округів…. При зміні числа союзних республік у складі держави влада СРСР прийняла 26 квітня 1990 року закон, де у статті 1, год. 3 сказано: « Автономні республіки – радянські соціалістичні держави, є суб’єктами федерації – Союзу РСР».
Зі сказаного випливає, щодо РРФСР, що з її території 16 «автономних республік» перетворені на «Союзні республіки»
При розвалі СРСР /грудень1991р./ ці 16 «Союзних республік» , як і колишня РРФСР згідно з міжнародним правом стали суверенними державами, тому що всі вони подолали бар’єр «узгодження» виходу зі складу цієї радянської імперії, оскільки СРСР сам зник з політичної карти світу. Керівництво РРФСР перешкоджало цим новим суверенним Республікам у обранні ними народної влади та проведення референдуму про майбутнє цих народів.
— Кого з європейських демократів вважаєте своїми соратниками ?
-Тільки тих, хто дотримується цієї демократії.
— Демократія — це процес, який має розвиватись на базі надання свободи особистості. Особи має бути гарантована свобода від політичного переслідування, свобода отримання та розповсюдження всієї інформації в країні, свобода мінімальної економічної допомоги – житло та соціальна допомога. І все це має бути за принципом «тут і зараз». І наскільки ці умови можуть бути розвинені в країні, настільки демократія близька до досконалості. Ці умови в багатьох демократичних країнах стали основою їхнього всебічного розвитку І тут багато залежить від політичної свідомості особистості, яка може і повинна обирати собі лідера у своїй країні. І лише тих політиків Європи, які дотримуються такої демократії, я вважаю своїми соратниками.
– А що Росія? Її позиція очевидна: вона особисто Вас “любить” провокаціями та брехливістю. На мою думку, Ваша найкраща реакція – ігнорування. Чи ні?
— Згоден з Вами, Маріє, але тільки тоді, коли провокації відбуваються щодо вас через особисті стосунки. Але бувають провокації та наклеп не від великого «любові» особисто до вас, а цілеспрямовані, щоб через вас зганьбити саму народну справу, якій ви і ваші товариші по спільній боротьбі служать. І тут не можна мовчати — треба це пояснювати всьому люду. Сьогодні проти нас діють ворог – влада в особі РФ – Росії та її агенти впливу з-поміж усіх національностей, у тому числі є люди і з наших з вами країн. З цим мені доводиться часто стикатися. Викриття наклепників та провокаторів я рекомендую подивитися на моєму блозі – « Ах’яд Ідігов. Моє роз’яснення про відеофальшивку “А. Масхадов дає оцінку А. Ідігову ”
— Сьогодні чеченські батальйони воюють за нашу та вашу свободу на території України. Наш шлях до перемоги непростий. Хтось його бачить на полі лайки. Хтось у тісному спілкуванні з “добрими російськими”. Хтось є ціною території. Ваш погляд?
— Війна – це продовження політики. У світі діє міжнародне право. Однак, не всі країни світу, на жаль, дотримуються цього права, хоч взяли на себе всі ці зобов’язання як члени ООН. Наприклад, РФСФСР (з 31 березня 1992 р. у складі РФ — Росії) ставитися до країни. З моменту розвалу СРСР у 1991 році вона вже тоді планувала військову експансію проти нових країн, що утворилися на території колишнього СРСР. Але світ залишив без особливої уваги з 1991 р. грубі порушення прав і свободи чеченського народу з боку РФ – Росії, що вторгалася з півмільйонною армією в нашу країну, щоб відкрито вбивати наш мирний народ.
Чеченські добровольці сьогодні б’ють російську імперію разом із українцями за нашу спільну перемогу в Україні. І наша дружба скріплюється на полі бою цими парубками. На жаль імперія набирає рекрутів з окупованої Чечні та змушує їх воювати проти України – вони фактично зраджують свою країну та народ. Така ситуація.
— Коли Ви, пане Ідігов, плануєте відвідати Україну разом із Вашими соратниками? Адже в Україні у Вас чимало друзів, однодумців, як і Алла Дудаєва.
— Приїдемо обов’язково, як тільки усунемо деякі перешкоди.
– Перешкоди? Вам? Хто насмілився?
— Насправді, вочевидь, військова ситуація не дозволяє владі України, запросити нас і по-справжньому зайнятися питанням чечено українських відносин. Думаю, що правильне ставлення до цього питання вселило б велику надію народам всього пострадянського простору на набуття своєї свободи, не кажучи вже про народи РФ – Росію. І це могло б стати сильною запорукою краху кремлівської імперії.
— ЧУДАКИ СКРІЗІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ. Думаю, цю перешкоду можна подолати. Адже у нас спільний ворог. І спільна справа – боротьба за волю.
— Це солодке слово – свобода… Тому вірю у нашу та вашу перемогу .
Російська імперія хоче зберегтися. Але дні її все одно вважають. У сучасних умовах науково-технічного прогресу і глобалізації, коли світ звузився так, що він стає великим селом, існування такої країни зі своєю людиноненависницькою суттю мені не є реальним. На Заході розлучилося багато теорій, які висувають російські «ліберальні демократи»– Рятувальники Росії, ціною зміщення Путіна. Ця теорія теж неприйнятна, як і сумнівне речення створення т.зв. Федерації національних республік. Думаю, що найбільш реальний та правовий спосіб вирішення цієї проблеми лежить у розгляді незаконного втягування 31 березня 1992 владою РРФСР до складу т.зв. РФ – Росії 15 суверенних держав (території колишніх автономій, перетворених владою колишнього СРСР на союзні республіки), що утворилися після розвалу колишнього Радянського Союзу.
— Протягом багатьох років наші народи працювали в Антибільшовицькому Блоці Народів – на еміграції, а потім на рідних землях. У ЧРІ АБН очолював Мате Цехісашвілі. У діаспорі, у Мюнхені Ваш всесвітньо відомий земляк Абдурахман Авторханов співпрацював із Ярославом та Славою Стецьком, які керували роботою АБН протягом багатьох років. Президент США Роналд Рейган, зустрічаючись з ними, сказав: “ Ваша боротьба — це і наша боротьба ” . Сьогодні ця робота не менш важлива,бо кожен корінний народ має право на незалежність, що є гарантом краху імперії зла. До речі, чеченці брали участь у Конгресі АБН у Києві 1993 року. На запрошення Джохара Дудаєва Конгрес АБН 1994 мав відбутися в Грозному. Але завадила війна. Як ви вважаєте, для відродження важливої справи наших великих попередників зараз саме час? Чи не так?
— Думаю, що ми маємо відновити діяльність АБН на еміграції та в Україні на користь корінних народів, які прагнуть здобути свободу. Ця робота не повинна припинятися, бо наші справді великі попередники пішли в інший світ не переможеними в цій боротьбі з російською імперією.
— Скажіть українцям слова, на які вони чекають і які Вам хочеться сказати…
-Українцям скажу, що ваша мужня боротьба проти імперської РФ – Росії викликає почуття вдячності у всіх пригноблених народів. Перемога українського народу над цією імперією зла буде назавжди вписана у світову історію як могила останньої імперії зла на нашій планеті. Це солодке слово свобода…
Слава Україні! Героям слава!
– Дякую Вам, Ах’яде!
Джерело: abn.org.ua
