Про стан в державі, актуальні українські проблеми, їх причини і шляхи можливого вирішення говоримо з народним депутатом попереднього скликання, лідером громадської організації «Українська справа» Ігорем Артюшенком.
– Нашим читачам було б цікаво почути Ваші думки щодо останніх політичних подій в Україні.
– Якщо ще рік тому українці прокидалися зранку і звинувачували владу у тому, що недостатньо нових перемог та реформ, то сьогодні люди увечері видихають з полегшенням, якщо за день Україна не здала позицій. Бо у нової влади взагалі відсутній план дій: відсутня економічна програма, відсутня стратегія миру на українських умовах.
Сам Зеленський цього не приховує, говорячи, що в нього «нема часу думати страгічно», але від цього точно українцям не легше.
І результат від цього ганебний – останні 11 місяців в нашій державі відбувається падіння основних економічних показників.
Промислове виробництво пішло в мінус ще в грудні та продовжує падіння в січні-березні на 5-8%. Зростання ВВП спочатку зупинилося, а в лютому стало нижче нуля. І це вперше за останні 49 місяців, коли ми мали поступове системне зростання.
Дохідна частина державного бюджету не виконується з січня в середньому на 18% щомісячно, а пенсії, всупереч закону, не були проіндексовані та підвищені до 1 березня.
Це все є наслідками відсутності освіти, досвіду, невміння мислити стратегічно і бути відповідальними за власні дії у Зеленського і його найближчого оточення. І якщо раніше у мене була хоча б маленька надія, що ця нова влада навчиться, що допоможуть якісь освітні курси чи міжнародні партнери, але вже пройшов майже рік, а жодних позитивних змін немає.
Системне скочування в економічну кризу – це прямий наслідок дилетантства, непрофесійності та кадрових помилок голови держави. Стає тільки гірше, бо остаточно вичерпується запас міцності, залишений «слугам» у спадок.
Ще Чарльз Дарвін казав, що невігластво частіше породжує впевненість, ніж знання. Саме це ми і бачимо у діях Зеленського. Він ухвалює помилкові та невдалі рішення, але його некомпетентність та завищена самовпевненість не дозволяє йому це усвідомити. Більше того – він бере на себе все більшу відповідальність та фактично узурпує владу. В результаті він сформував моновладу: ручний кабінет міністрів, ручна однопартійна більшість у Верховній Раді, «на 100% свої» керівники ГПУ, СБУ та ДБР. І від того ситуація точно не стане кращою. Бо він підбирає людей виключно за принципом особистої лояльності та вірності перед «найвеличнішим лідером світу», а не за професійними якостями. І викидає з владної команди тих, хто намагається, хоч і тихо, казати про об’єктивну реальність сьогодення та «порожнечу в голові». Наслідок такої кадрової політики очевидний – перед державою виникають серйозні виклики, на які нова влада не здатна дати відповідь.
– Що це за виклики?
– Я називаю їх умовно «три К». Це Кремль, Коломойський та коронавірус. Економічне падіння є похідним від них, але загроза дефолту тепер є цілком реальною. Тим паче, що для перших двох викликів він є вигідним. Бо одіозний олігарх, маючи прямий доступ до влади, хоче все скупити за безцінь, а Кремль прямо хоче знищити нашу країну. Дефолт невигідний тільки самим українцям.
– Пане Ігорю, мабуть сьогодні найактуальнішою темою є епідемія коронавірусу та заходи щодо її попередження. Як Ви вважаєте, чи все правильно робить влада?
– До реєстрації перших випадків захворювання в Україні від влади ми тільки й чули, що у них все під контролем, що все добре, що лікарні всім забезпечені. Звичайно, це взагалі не відповідало дійсності. Більше того, деякі представники влади несли маячню про те, що вірусу не існує та улюблену ними мантру про «всесвітню змову».
Довелося тепер «слугам» нарешті прокинутися, почати щось робити, та 2 місяці часу були втрачені через таке злочинне невігластво.
Я сам за першою освітою лікар і тому добре розумію, що зараз вкрай необхідно впроваджувати обмежувальні та карантинні заходи. Тим паче, що є вже успішний та неуспішний досвід інших країн, є де взяти необхідну інформацію для прийняття системних вірних рішень, є рекомендації ВООЗ – нам не треба вигадувати власний велосипед.
Разом з тим я хочу нагадати, що завжди подібні обмежувальні заходи є випробувальними для влади на дотримання засадничих принципів демократії та верховенства права. Бо зрозуміло, що з’являється велика спокуса скористатися ситуацією і порушити права українців у тих сферах, які не стосуються протиепідемічних заходів. Дуже дивно було дивитися звернення Зеленського, де він закликав Верховну Раду ухвалити під час карантину земельну реформу, новий трудовий та податковий кодекси – питання, які точно не підтримують більшість українців. І це в ситуації, коли є рішення «більше 10 не збиратися». Такі реляції прямо наводять на думку, що влада просто хоче скористатися протиепідемічними заходами, щоб швиденько прийняти антинародні рішення та «закрутити гайки» українській опозиції. Бо якщо на карантині вся країна, то на карантині має бути і парламент. Це ж логічно!
– Можливо Ви, як лікар, бачите, що карантинні заходи не достатні чи, можливо, вони впроваджуються правильно?
– Я підтримую карантинні заходи, але я бачу в дечому їх несистемність та нелогічність. Влада пішла на жорсткі заходи, але взагалі не продумала, як країна буде в них жити. Медичні сестри та молодший медичний персонал часто проживають за межами великих міст і приїжджають на роботу на громадському транспорті. Влада ніяк це не врахувала і закрила міжміське сполучення. Смішними звучать заяви місцевих влад про те, що лікарі повинні ходити з певними знаками на одязі або про те, що водії транспорту повинні брати їх у першу чергу. Якщо це буде запроваджено, то призведе до конфліктів та спекуляцій. І поки що ця проблема не вирішена.
Влада закрила метро, громадський транспорт і, знову ж таки, не продумала, як люди добиратимуться на роботу. Бо від роботи ніхто ж не звільняв. Варто зазначити, що у європейських містах метро не закривали, але ввели системну регулярну дезінфекцію вагонів та, навпаки, збільшили їх кількість (щоб не було скупчення людей).
Але Зеленський і Ко, нажаль, вирішили все ж таки вигадувати «свій велосипед», а не переймати міжнародний досвід.
Також урядом не зроблено жодної корекції щодо другого етапу медичної реформи. Сьогодні закриваються інфекційні стаціонари, а з квітня в багатьох лікарнях скорочують третину медичних працівників. І це якраз припадає на прогнозований пік захворюваності на коронавірус.
Але найважливіша річ, до якої Зеленський і його оточення взагалі не готуються – це соціальний захист населення. Бо всі протиепідемічні заходи вкрай негативно вплинуть на економіку та доходи українців. Особливо за умови, якщо карантин буде продовжено на більш довгий термін, а це цілком припустимо.
Ми з грудня 2019 р. і так маємо падіння промисловості, з січня – невиконання бюджетних надходжень до 18-20%, а тепер ще й фактор коронавірусу в Україні та світі.
Держава має готуватися до масового повернення українських заробітчан, що прямо призведе до збільшення рівня безробіття в країні. А це вже вплине на рівень доходів та сплату податків. Другий фактор – зупинка через карантин роботи малого та середнього бізнесу, самозайнятих осіб, працівників ринків та сфери послуг. У цих українців точно немає великих заощаджень, а доходів найближчі місяці не буде взагалі.
Саме над цим зараз має терміново працювати влада та ухвалювати антикризові рішення, плануючи протидію викликам для держави на місяці наперед, а не займатись переслідуванням української опозиції, узурпацією влади та записуванням відеороликів.
Нажаль, я не бачу у владній команді персоналій, які могли б адекватно реагувати на об’єктивну реальність, бо, знову ж таки, Зеленський підбирав Верховну Раду і Уряд не за професійними ознаками, а за віру у вождя.
– Багато виборців Зеленського покладали надії на закінчення війни з Росією, що він здатен домовитися з Путіним та зупинити країну-агресора. Можливо у цьому бачите певний поступ?
– Історично доведено, що «договір із Росією не вартий того паперу, на якому він написаний», а саме тому до обговорення будь-яких з нею домовленостей завжди залучаються треті сторони-свідки: Франція, Німеччина чи, що ще краще, Сполучені Штати Америки. Нещодавно представником України на перемовинах у Мінську, був підписаний документ, який передбачає прямі перемовини з російськими найманцями на окупованих територіях Донбасу.
Разом з тим у цьому документі йдеться про те, що не тільки Франція і Німеччина, але й Росія будуть тепер споглядати над вирішенням конфлікту. Тобто з підписанням цього документа Росія перестає бути агресором та окупантом, а стає таким собі «мирним спостерігачем». І якщо цей документ, від якого напряму тхне державною зрадою, буде імплементований в українське законодавство, то терористична Росія перетвориться з окупанта на «миротворця», а наслідки будуть катастрофічними для України.
Це все наслідки від однієї причини: Зеленський, як сам і заявив, «подивився в очі Путіна і побачив там мир». От тільки він або не зрозумів, або свідомо йде на те, що це не просто мир – це саме «русскій мір», мир на російських умовах з українською капітуляцією та знищенням української державності.
Одночасно на Донбасі гинуть наші герої-захисники, а так зване «розведення військ» призвело тільки до нових проблем – послаблення оборонних позицій, необхідності будівництва нових фортифікаційних укріплень та деморалізації українських військових. Бо вони, як ніхто інший, розуміють, що яким гарним словом відступ не називай, але його сенс залишиться таким самим. До того ж, це безпідставний відступ з українських територій, які до того кров’ю і жертвами звільняли від окупантів наші захисники. Як їм вірити тоді в Головнокомандувача, який прямо підтримує цю ганьбу і наказує без бою здавати відвойовані позиції?
– Чому ж тоді російські війська активно зараз не наступають?
– Відповім алегорією: якщо жабу кинути в окріп, то вона вистрибне, якщо ж підвищувати температуру поступово, то вона звариться. За шість років російської агресії Кремль усвідомив, що прямою тупою силою Україну не здолати. Він не зміг це зробити у найважчі для нас 2014-2015 роки, коли був провалений проект «Новоросія» і коли російським найманцям довелося тихенько і сором’язливо витирати написи «на Київ» з танків. Не зміг здолати нас і економічно, бо «Україна не замерзла», а з кінця 2016 року відновилося наше зростання ВВП.
І у 2018-2019 роках російський окупант переконався, що українська армія і економіка формату 2014-го та українська армія і економіка формату 2018-го – це дві засадничо різні речі. Бо ми вистояли, якісно зміцнились і демонстрували системне зростання. А про закріплення зимою 2019-го року в Конституцію України курсу на ЄС і НАТО і говорити навіть не буду – це був окріп на голову Путіна і всієї російської імперської кліки. Тому Кремль побудував нову стратегію агресії – м’якої і гібридної. Головним завданням в якій є: повністю перезавантажити проукраїнську владу, внести розбрат і розчарування в лідерах, цінностях та результатах Революції Гідності та посадити в українські владні крісла денаціоналізованих духовно обмежених манкуртів-малоросів. А от ці манкурти-малороси з власним комплексом меншовартості вже все зроблять і без російських танків: розвалять економіку, деморалізують армію, деінституціоналізують органи влади та тим самим принесуть упосліджену Україну на тарілці «великому старшому брату».
Аналізуючи події останнього року, я мушу засвідчити, що така стратегія російського окупанта більш страшна і небезпечна, ніж артобстріли та вбивства українських громадян. Бо вона роз’їдає та знищує Україну зсередини і вона, нажаль, їм наразі вдається.
В інститутах, в яких виступали блазнями КВН-щики, викладали досвідчені ФСБ-шники і сьогодні ми спостерігаємо як російські спецслужби обводять навколо пальця дилетантів з команди Зеленського. В останні кілька тижнів, якщо проаналізувати дії Зеленського, керівника його офісу Єрмака, голосування депутатів-слуг у Верховній Раді, то можна констатувати повне їх злиття з ОПЗЖ Медведчука-Путіна.
Стратегія ж Росії полягає у наступному: поступове вкидування у медіа-поле бачення майбутнього порядку денного «русского міра» і спостереження за тим, як на це реагує українська спільнота та на що погоджується. Вони постійно б’ють по нашому суспільному імунітету, намагаючись знайти слабкі місця.
Наприклад, нещодавно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив про відновлення постачання води в Крим, а потім, отримавши адекватну реакцію українців, почав говорити щось недолуге про поганий формат ток-шоу. Голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давид Арахамія якось заявив, що Україні не потрібно гармонізувати законодавство з ЄС, але потім, після адекватної реакції українців, почав пояснювати, що його неправильно зрозуміли та вирвали щось з контексту. Сергій Сивохо вирішив зібрати якусь «мирну платформу», випадково перечепився, впав і одразу забув про неї.
Росія діє за всіма правилами моделі Овертона, намагаюсь примусити нас починати обговорювати теми, які ще рік тому вважалися в принципі аморальними та неприпустими. Гірше того, для запуску цих тем у інфополе агресор часто використовує владні обличчя.
– Росія зараз переживає не найкращі часи. Падіння ціни на нафту, обвал власної валюти та поширення коронавірусу можуть змінити плани Кремля?
– Я переконаний, що якраз навпаки. Сучасна Росія є прямим ідеологічним спадкоємцем Російської імперії та Радянського Союзу. Імперіалістичні настрої у її громадян нікуди не поділися, бо постійно культивуються шовіністичною пропагандою, а тому порожній холодильник росіянина вимагатиме нової ідеологічної мобілізації. Бо російська влада не збирається його наповнювати – вона, як і завжди, просто призначить винних у цьому – держави Заходу, США та бандерівців. Путін, який публічно вважає розпад СССР найбільшою трагедією 20-го століття, ніколи не відмовиться від загарбницької політики, бо своєю місією він вбачає його відновлення та максимальне розширення «русского міра» настільки, наскільки йому вистачить зброї та життів самих росіян.
Вкрай погано, що Зеленський та оточення заглядають йому в очі замість того, щоб дивитися на об’єктивну реальність чи, хоча б, почитати підручник з історії.
У грудні минулого року Путін заявив, що все Причорномор’я і східна частина України – це споконвічно російські території, а вже в березні Рада Федерації схвалила закон про визнання громадян України та Білорусі носіями російської мови без іспитів. А ми чудово розуміємо, як в своїх ідеологемах сучасна російська пропаганда використовує міф про російськомовних, вважаючи тих, хто розмовляє російською, автоматично росіянами. Бо знання російської мови – це прямий аргумент для введення танків та артобстрілів житлових кварталів.
Росія може і буде намагатися скористатися слабкою владою в Україні та поновити агресивні дії з новою інтенсивністю.
– Ви казали що існує ще одне «К» – Коломойський. Розкажіть про цю проблему більш детально.
– Всі вже забули про обіцянки нової влади у 40% зростання ВВП і з острахом дивляться у майбутнє. Наслідками непрофесіоналізму влади стало вже хронічне невиконання дохідної частини держбюджету, згортання капітальних видатків та відсутність індексації пенсій і зарплат.
Перший уряд Зеленського вирішував цю проблему через облігації внутрішньої державної позики, позичивши таким чином понад 110 млрд. доларів. Але якщо МВФ кредитує під 2,5%, то ОВДП – це 10-12% річних. У зв’язку зі світовою кризою ця можливість теж закінчилася. Більше того, міжнародні інвестори тепер намагаються достроково погасити ОВПД, спричиняючи шалене падіння гривні.
Ситуація вимагає рішучих дій Зеленського і єдиний логічний порятунок – черговий транш МВФ. Але треба нагадати, що Україна досі недоотримала попереднього траншу, бо для цього необхідно прийняти «антиколомойський» закон, який забороняв би повернення Приватбанку колишнім власникам. І тут ми з вами згадуємо про чергове «К», яке Зеленський не може вирішити.
Захід чудово розуміє, що якщо «антиколомойський» закон не буде прийнято, то гроші траншу підуть не на стабілізацію фінансової системи та розвиток держави, а на виплату «компенсації» в кишеню одіозному олігарху. А це близько 150 млрд. гривень.
Перед Зеленським зараз стоїть не просте, а, можна сказати, екзистенційне питання: «Хто я? Лідер держави чи лялька Коломойського?». І навіть якщо він зробить вибір на користь першого варіанту, то голосування за цей закон не буде простим.
Частина депутатів-слуг не буде голосувати, бо безпосередньо підконтрольні Коломойському, а ОПЗЖ Медведчука це також не вигідно, бо вони хочуть, щоб Україна взяла гроші у Росії.
Звісно, що існує третій варіант – дефолт і крах держави. Саме цього і хочуть добитися олігархи та представники проросійських сил.
Перші, щоб викупити державне майно за три копійки, а другі, щоб принести Україну на долонях своєму патрону – Путіну.
– Який прогноз, що нам чекати?
– Після закінчення карантину світ буде іншим. Зміниться і Україна. Влада намагається використати епідемію, щоб прикрутити права і свободи та знищити опозицію. Денис Шмигаль доручив Міністерству юстиції розробити закон, який дозволяє передавати повноваження між гілками влади і дасть можливість президенту одноосібно вводити надзвичайний стан.
Цьому закону позаздрила би більшість диктаторів планети. Якщо він буде прийнятий, то у будь-який момент Зеленський зможе без погодження з Верховною Радою ввести надзвичайний стан. А якщо закони почне приймати «ручний» Кабінет міністрів, то це призведе до ще більшої узурпації.
Реальними є затримки з виплатами зарплати бюджетникам та пенсій, зниження соціальних стандартів. Також слід очікувати зміну в багатьох європейських країнах міграційного законодавства.
Якщо раніше людина, яка не може знайти собі роботу, могла поїхати на заробітки у Польщу, то віднині зробити це стане набагато складніше. Це призведе не тільки до зменшення валютних надходжень, але й до соціальної напруги.
– Невже все так погано? Чи існує якийсь вихід з ситуації?
– Вихід є завжди. В кризові часи необхідно припинити взаємне політичне поборювання. Необхідно відмовитися від прийняття рішень, які викликають невдоволення та поляризацію населення – тих, що діють на користь країни-агресора. Верховна Рада повинна прийняти «антиколомойський» закон про неповернення Приватбанку колишнім власникам та відновити співпрацю з МВФ. Це дасть можливість отримати макрофінансову допомогу і від Європейського Союзу, і кредит від Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку, які за попередньою інформацією готові до додаткового виділення коштів нашій державі.
Необхідно зберегти незалежність Нацбанку. Курсова політика повинна стати прогнозованою та збалансованою.
Необхідно повернутися до ідеї введення податку на виведений капітал. Це стане потужним стимулом для внутрішніх інвестицій та створення робочих місць.
І головне – треба забути «очі Путіна» та нарешті почати захищати Україну та українців.
Інакше в українців залишиться тільки одне право, яке закріплене ООН у Загальній декларації прав людини – право на повстання проти тиранії і гноблення.
Сергій Вересень, УІС
