Насправді, путін має перевагу над Західним світом не у кількості зброї і мобілізованих солдат. Контролюючи основні засоби донесення пропаганди в країні, він впевнений у тому, що не допустить внутрішнього спротиву громадян російської федерації. Тобто, зможе воювати до виснаженння ресурсів, яких в Росії вистарчить на багато років в умовах тоталітарного суспільства.
Одним з таких засобів контролю суспільства в Росії, традиційно є релігія. Мрія про Третій Рим споконвіку не дає спокою російським царям, які завжди керували православною церквою з патріархатом у Москві. Власне, ця мрія зображена і на гербі Росії, де над головами двох орлів зображені три корони. І якщо Ватикан і Константинопіль у XXI столітті шукають способи міжконфесійного діалогу в переспективі об’єднання християнського світу, то Російська православна церква, бачить це злиття лише у форматі, де буде домінувати російська мова з центром у Москві.
Взагалі, російське православ’я дуже відрізняється від інших християнських церков. Цю різницю важко відразу зрозуміти іноземцям. Біблія в Росії є тою самою Біблією як і в Константинополі. Питання, у її інтерпретації.
Відвідуючи, ще до 2014 року Україну з моїми друзями-португальцями, ми заїжджали в Почаївський монастир, згадки про який знаходимо з XIII століття і який до XVIIII століття належав українським православним та греко-католикам, а пізніше в українців його відібрала РПЦ. Мої друзі захоплювалися величавою спорудою монастиря у стилі бароко. Але коли всередині монастиря вони побачили охоронців з наліпками з російською символікою і інформаційними листами, що тут не можуть сповідатися вбивці, насильники і католики, то враження від зовнішньої краси змінилося на прикре відчуття ворожості.
Прихильники діалогу між московським православієм і іншим християнськими конфесіями, ніби стараються знайти діалог між сучасним світом і дрімучим середньовіччям. Католицька церква у світі, зокрема в Португалії , просить сьогодні пробачення за відхилення своїх священників від Божих заповідей. Російська православна церква – освячує ракети, які летять на голови українських дітей.
І йдеться мова не лише про агента КГБ – патріарха Кіріла.
Нещодавно, католицьке видання «Пілар», розмістило інтерв’ю Філіпа Давілеза з єпископом РПЦ для Іспанії і Португалії – Петру Прутеану. Нагадуємо, що це той самий журналіст, який передає голос православної Москви для католицького світу.
Так, у 2018 році він взяв інтерв’ю у митрополита РПЦ Іларіона для Радіо Відродження, де останній заявив таке: «Але з початку цього конфлікту греко-католики зайняли особливу сторону і продовжують використовувати агресивну риторику, яка часто набуває антиправославного характеру. Ми з цим не згодні», – визнає митрополит. Нарешті, російські православні скаржаться на експансію греко-католиків на схід України. «Ми вважаємо, що це не принесе ні миру, ні злагоди, ні примирення. Навпаки, ми бачимо багато конфліктів, які виникають через це розширення».
Тобто, не знаю, чи свідомо, чи несвідомо, але португальський журналіст передав попередження для західного світу від РПЦ про майбутню спробу захоплення всієї Україні під приводом «умиротворення агресивних греко-католиків», яке сталося 24 лютого 2022 року. Це ще один доказ того, що путін готував агресію проти України заздалегідь і роль РПЦ в цьому була на рівні МЗС Росії.
Насправді, Португалія для Москви є не просто ще однією країною ЄС і НАТО. Тут є Фатіма – одне з найвідоміших паломницьких місць в католицькому світі. Меседжі, які виходять з Фатіми мають особливу довіру не тільки для португальских католиків. Напевне тому, у 2018 році до Португалії був призначений послом від Росії один з кращих дипломатів Лаврова – Михайло Камінін, який організовував зустріч Папи Франциска і патріарха Кіріла на Кубі у 2016 році, отже який вже має колосальний досвід співпраці і і контакти на найвищому рівні з католицькими ієрархами. Доречі, Михайло Камінін є сином одного з найвідоміших пропагандистів часів СССР, спецкора газети «Изветия» в іспаномовних та португаломовних країнах – Леоніда Камініна. В чому росіяни дійсно є найкращі, так це в умінні донести світові свою пропаганду. Для цього, вони не шкодують ресурсів.
Отож, повертаючись до інтерв’ю з Єпископом РПЦ в Іспанії та Португалії – Петру Прутеану, українці, які вже загубили тисячі своїх родичів і знайомих через російську агресію, відразу розуміють нову течію в російській пропаганді, а саме: у фасадовому засудженні окремими священниками РПЦ війни проти України, та насправді продовженні пропаганди, що Росія має таки право на канонічну територію в Украіні. Це інтерв’ю, яке містить відверту неправду, зокрема щодо успішного діалогу єпископа з українцями в Іспанії, якого останні бойкотували після початку широкомасштабної агресії, чи причин відкликання посла України – Інни Огнівець, ніби через скаргу російського єпископа і яка зараз отримала високу посаду в МЗС України, пробує переконати західних католиків, які не знають досконало реалій Східних церков, що Україна, хоча і має право на самостійність, але історично належить до «канонічної Росії». Отже, в певній, релігійній перспективі, єпископи РПЦ повторюють офіційну позицію Москви щодо НАТО, ніби ця російська агресія проти України була спровокована спробами розширення Західного впливу на канонічні території Росії.
Ще одним доказом лукавості цього інтерв’ю, є згадка про священника Арсенія Соколова, який був в Португалії на початку масової міграції українців в кінці 90-х і який публічно називав український національний прапор – нацистським. Можливо сталося просвітлення російського священника, як святого Павла який з переслідувача християн, став одним з найбільших їхніх апостолів? Але в християнський релігії така трансформація людини проходить через таїнство покаяння.
У випадку єпископа Петру Прутеану, ми українці, не бачимо покаяння за пропагування і підтримку фізичного та духовного знищення, нас як нації. Ми бачимо самовиправдовування, яке для України означає продовження війни на роки.
