Заява архиєпископа Харківського і Полтавського Ігоря у зв’язку зі спробами перешкодити декомунізації назв районів, вулиць і площ у Харкові.
Східноукраїнські міста і села починають звільнятися від комуністичної прокази. Бо саме проказою на живому тілі наших поселень є стара совєтська топоніміка: назви населених пунктів, районів, вулиць і майданів. Не позбувшись її, ми зберігаємо вогнище небезпечної хвороби, яка коштувала нашому народові мільйонів людських життів, тисяч знищених храмів, зруйнованої економіки, занедбаної природи, понівечених душ.
Свого часу дивом, яке неможливо пояснити інакше, ніж волею Божого Провидіння, Харків разом із усією Україною позбувся колоніяльної залежности від імперії зла. Дивом торік наше місто лишилося поза сферою російської інтервенції. І наш християнський обов’язок – з вдячністю прийняти цей дар за запоруку нового життя. Так, як прийняв зцілення від прокази вдячний самарянин, який, видужавши, повернувся до Христа і прославив Бога (Лк. 17:12-19).
На жаль, міська влада Харкова зайняла іншу позицію. Вона прагне ледь-ледь замаскувати старі пам’ятки тоталітаризму – комуністичні назви районів, вулиць і майданів, залишивши недоторканими вогнища прокази. Вона знайшла пристосованців серед університетських професорів, мобілізованих для унеможливлення змін, і цинічно визискує безправних бюджетників, що формують слухняну аудиторію на т. зв. “громадських слуханнях”. Харків’ян намагаються уподібнити до легковажних дев’яти прокажених, які після свого зцілення подалися геть від Христа, забувши навіть промовити слова подяки.
Задовго до Христа пророк Єлисей зцілив був від прокази сирійського полководця Наамана. А його слуга Ґехазі вирішив мати зиск із хвороби й зажадав собі винагороди. Тоді хвороба Наамана перекинулася на нього, “і той вийшов … прокажений, побілівши, як сніг!” (4 Царств 5:27).
Бути невдячним до Бога, шукати поживи на суспільній кон’юнктурі, бути перешкодою в процесі духовного зцілення народу – небезпечна справа. Судити й звинувачувати не є справою Церкви. Але Церква покликана по-материнському попередити всіх, хто намагається використати власне службове становище та засоби адміністративного тиску на підлеглих задля збереження реліктів комуністичного минулого на карті Харкова: заважаючи зціленню від задавненої хвороби тоталітаризму, ви самі стаєте її жертвами, носіями інфекції, здатної скалічити вас самих і ваших нащадків. Є лише один спосіб подолати цю хворобу: з вдячністю прийняти волю Провидіння й учинити все для того, аби плями комуністичної прокази вже ніколи ні під яким виглядом не з’являлися на карті Харкова.
† Ігор.
архиєпископ Харківський і Полтавський
