Коли Росія почала військове вторгнення в Україну, Кремль зробив ставку на те, що Захід першим здригнеться, зменшивши свою рішучу підтримку Україні. Це значно збільшило б шанси Росії завоювати Україну, а потім приступити до відтворення Радянського Союзу, розпад якого, за словами Путіна, був «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття».
Чи окупилася ставка Росії?
Поки що ні, через надзвичайну стійкiсть Збройних Сил України з підтримкою Заходу.
Однак, за даними Ukraine Support Tracker Кільського інституту світової економіки, науково‑дослідного інституту в Німеччині: «Динаміка підтримки України сповільнилася. Новопризначена допомога досягла нового мінімуму від серпня до жовтня 2023 року – падіння майже на 90 відсотків порівняно з тим самим періодом 2022 року».
Якщо ця критична тенденція швидко не зміниться, ризик глобальної катастрофи зростатиме зі страшною швидкістю.
Чому Росія спочатку напала на Україну?
У своїй книзі «Стратегічне бачення: Америка і криза глобальної влади», Збігнєв Бжезінський колишній радник з національної безпеки США та вчений з міжнародних відносин, відповів на це питання з безпомилковою ясністю: «Не можна переоцінити, що без України Росія перестає бути імперією, але з Україною, підпорядкованою, а тоді підкореною, Росія автоматично стає імперією».
Чи Росія піде далі?
Безумовно, так і буде, оскільки Кремль не може відтворити Радянський Союз, що Путін обіцяв зробити, не підпорядкувавши колишніх радянських республік і держав-сателітів. Багато з них зараз є членами НАТО та захищені статтею 5 Північноатлантичного договору, який зобов’язує країни-члени НАТО вважати збройний напад на будь-яку з них нападом на всіх.
Чи це реальна можливість?
Безумовно так, і 10 січня 2023 року агентство Reuters повідомило, що під час інтерв’ю російській газеті «Аргументи і факти» Микола Патрушев, секретар Ради безпеки Росії та потужний союзник Путіна, сказав: «Події в Україні не є зіткнення між Москвою та Києвом — це військове протистояння між Росією та НАТО, і перш за все зі США та Британією».
Це явно показує, що Кремль вважає, що Росія вже перебуває у військовому протистоянні з НАТО, передусім зі США та Великою Британією.
Це не повинно бути несподіванкою, оскільки за три дні до початку повномасштабної війни проти України, 21 лютого 2022 року, агентство Reuters повідомило, що Путін заявив: «Дайте мені пояснити, що документи стратегічного планування США містять можливість так званого превентивного удару проти ракетних комплексів ворога. А хто для США і НАТО головний ворог? Ми теж це знаємо. Це Росія. У документах НАТО наша країна офіційно і прямо проголошена головною загрозою безпеці Північної Атлантики. І Україна буде передовим плацдармом для удару».
Тому Президент США Джо Байден 6 грудня 2023 року правильно визнав, що якщо Україна впаде, Росія піде далі, змушуючи США (та всі інші країни-члени НАТО) висилати своїх військових, коли він описав наступний суворий сценарій, який можна уникнути: «Якщо Путін забере Україну, він на цьому не зупиниться. Тут важливо бачити довгострокову перспективу. Він буде продовжувати. Він дав зрозуміти це досить чітко. Якщо Путін атакуватиме союзника НАТО — якщо він продовжить іти, і потім він атакуватиме союзника НАТО — ну, як член НАТО ми взяли на себе зобов’язання захищати кожен дюйм території НАТО. Тоді ми матимемо те, чого ми не бажаємо і чого ми не маємо сьогодні: американські війська, які воюють з російськими військами — американські війська, які воюють проти російських військ, якщо він піде в інші частини НАТО».
У двох словах, Президент Байден передбачив Третю світову війну, якщо Україна зараз не зупинить Росію.
Ставки справді дуже високі, час спливає, і будь-яке продовження коливань країн-членів НАТО, передусім США, буде сприйнято Кремлем як ознака слабкості, яку слід сповна використати.
Країни-члени НАТО, починаючи зі США, можуть або негайно надати необхідну підтримку Україні, щоб зупинити імперіалістичні плани Росії, або зіткнутися з незавидною перспективою бути змушеними висилати своїх військових, щоб зіткнутися з Росією в не надто віддаленому майбутньому.
Евген Чолій
Президент Громадської організації «Україна-2050»
Почесний консул України в Монреалі
Президент Світового Конґресу Українців (2008-2018)
