З самого початку повномасштабного вторгнення росії тисячі добровольців не чекали оформлення, виклику у військомат, а пішли захищати свої міста – без жодних соціальних гарантій, виплат та зарплат. Багато добровольців загинули або ж отримали важкі поранення в перші місяці повномасштабної вторгнення.
З квітня 2022 року Верховна Рада розглядала законопроєкт, покликаний вирішити питання статусів таких осіб та їхніх родин. Лише у січні 2023 року законопроєкт був ухвалений. Законом передбачено, що Кабінет Міністрів України має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом.
25 березня 2023 року Міністерством у справах ветеранів України було розроблено проєкт Постанови, але за невідомих причин Постанова не прийнята. – Можливо, через небажання Кабінету Міністрів або бездіяльності Міністра у справах ветеранів, або обидва варіанти.
Півтора роки родини загиблих, поранені не можуть отримати офіційного статусу. Ніхто не може їм пояснити, що робити, куди йти і коли питання буде вирішене. Члени сімей загиблих фактично позбавлені засобів для існування, в багатьох загиблих залишились малолітні діти або старі батьки. Вони втратили єдиних годувальників і не отримують жодної державної підтримки.
Держава з перших днів інформаційно сама заохочувала добровольців. Вони стали на захист своєї країни. Але органи влади – зокрема Кабмін, Мінветеранів – нічого не зробили для захисту цих людей та їхніх родин.
Громадська рада при Міністерстві у справах ветеранів надіслала звернення до відповідних органів та осіб. Чекаємо на відповіді та реакцію.
Закликаємо припинити знущатись над родинами Героїв, виконати вимоги Закону, прийняти Постанову та забезпечити можливість добровольцям та їхнім сім’ям отримати офіційний статус та соціальні гарантії.
А Міністру у справах ветеранів варто нарешті звернути увагу на ветеранів та їхні родини. Тобто – робити свою роботу.
Громадська рада при Міністерстві у справах ветеранів України
