Свято Героїв – це день пам’яті всіх українців, що присвятили своє життя
нашій з вами свободі, тих, хто боровся і захищав Україну.
У 1941 році Другий Великий Збір ОУН постановив відзначати 23 травня Свято
Героїв. Воно було покликане відродити в українців героїчний дух минулих
поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму лицарів Київської
Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР,
бійців УВО-ОУН. На їхніх прикладах виховувалися майбутні Герої УПА.
Травень було обрано тому, що саме в травні віддали своє життя у визвольній
боротьбі кращі сини України в ХХ столітті. З травня 1924 року – головний
ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із авторів
ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський. 25 травня 1926
року – провідник української національно-визвольної боротьби 1917-21 років
Симон Петлюра. А 23 травня 1938 року – перший Провідник УВО та ОУН полковник
Євген Коновалець.
В роки німецької, а згодом – радянської окупації це свято відзначалося у
підпіллі та в українській діаспорі, а в 1991 році – повернулося в Україну.
Воно широко святкується передовсім в Галичині, але останніми роками
відбулось значне його поширення в центральні та східні регіони України. На
Львівщині, за ініціативи націоналістичних сил, Свято Героїв з 1999 р.
відзначають офіційно. Святкові заходи проходять весь тиждень, на який
припадає день 23 травня. Нещодавно Львівська обласна рада прийняла рішення
про святкування в четверту неділю травня.
Колоніальне минуле, в якому перебувала Україна, залишило у спадок
відзначення чужих свят, вшанування чужих героїв, написану на базі чужих
ідеологічних засад історію. Нам потрібна власна світоглядна система, власні
державні свята. Одне з них – Свято Героїв. Свято борців, які загинули в
боротьбі за волю України, залишилися нескореними. Їх гаслом було: «Здобудеш
Українську державу або загинеш у боротьбі за неї!» Вони вірили: «Українська
нація зродилася тоді, коли в її обороні впала перша крапля червоної
української крови на чорну українську землю». Вони залишили заповіт,
написаний для нас, нащадків, кров’ю і потом: «Вірність і мужність – ось
головні риси героїв: вірність своєму ідеалу та мужність у втіленні цього
ідеалу в життя. Вірність і мужність аж до смерті!» 23 травня – це день, коли
кожен повинен запитати себе, що зробив за останній рік для здійснення
заповіту Героїв.
Ми повинні пам’ятати: «Українська нація існуватиме доти, доки хоча б один
українець буде готовий покласти своє життя в її обороні». Відзначення Свята
Героїв, плекання їхнього культу та духу – це свідчення твердої волі
українців йти накресленим Героями шляхом боротьби до найвищої мети –
розквіту і слави Української Самостійної Соборної Держави.
Слава Україні! Героям Слава!
23-го травня 2013
Провід ОУН (б)
