Богдан Червак: «Процес творення суспільного мовника незворотній»

Яким 2016 рік стане для українського книговидавництва? І коли вже нарешті закінчиться переродження національних телерадіокомпаній у єдиний суспільний мовник, який, до речі, в Європі існує вже близько дев’яносто років? Відповіді на ці запитання – у розмові з першим заступником голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Богданом Черваком.

• Пане Богдане, цьогоріч бібліотеки отримають 42 мільйони гривень на закупівлю українських книг, минулого року сума була відчутно менша – 9 мільйонів. А чи відбулися зміни в бюджетній програмі «Українська книга»?

• Зміни стосуються відкритості і прозорості формування переліку видань, які будуть видаватися за бюджетною програмою «Українська книга». У минулі роки нас критикували, що цей процес бюрократизований, непрозорий. І ми врахували пропозиції людей. На нашому сайті зараз опубліковані заявки на книги. Кожен може ознайомитись. Це, як правило, суспільно значущі видання, тобто твори класиків української літератури, твори лауреатів Шевченківської премії, книжки на актуальні теми суспільно-політичного життя. Однак це лише пропозиції. Це ще не той перелік, відповідно до якого будуть виділятися кошти. На часі засідання експертної ради. Коли вона зробить своє рішення, тоді буде засідання колегії Державного комітету, яка вже ухвалить остаточне рішення щодо фінансування тієї чи іншої книжки. Зазначу також, що тепер в одній тематичній рубриці буде не більше, ніж три видання від одного видавництва. Це для того, аби не говорили, що за бюджетні кошти друкують книги лише одних і тих самих видавництв. Також ми запровадили нову тематичну рубрику, пов’язану із випуском книжкової серії «Бібліотека українського воїна».

• Що це за книжки?

• Це різножанрові книги, котрі спрямовані на те, щоб підняти нашим бійцям патріотичний дух. Вони мають і спеціальний формат, щоб було легко в кишеню сховати. До речі, ці книги вже передали на передову.

• Чи стане 2016 роком запуску суспільного мовлення? Адже старт уже відбувся з реорганізації регіональних державних телерадіокомпаній, які спочатку негативно відреагували на зміни, мовляв, навіщо нищити державні канали, якщо на їхньому місці буде створено те ж саме, але просто з іншою назвою. Передбачалося, що повноцінне злиття з Національною телекомпанією відбудеться в грудні. Втім реальні зміни, окрім переобліку майна регіональних компаній, не відбулися? Чого ж очікувати далі?

• Процес творення суспільного мовника незворотній. Наразі ми вже об’єднали усі державні телерадіокомпанії шляхом перетворення їх у філії разом із Національною телекомпанією. Сформовано Наглядову раду з представників політичних фракцій, експертного середовища і громадських організацій, які діють у медійній сфері. Незабаром буде сформовано Правління. І дуже швидко ми завершимо всі організаційні заходи і заходи, пов’язані з оформленням майна, які свідчитимуть про те, що держава в особі уряду немає жодних важелів впливу на створення нового контенту та на програмну політику каналів. І всі повноваження щодо контенту перейдуть до Наглядової ради і до Правління.

• Фактично суспільне телебачення – це така структура, яка позбавлена впливу влади. Однак ви ж самі щойно сказали, що до Наглядової ради увійшли представники політичних фракцій…

• Такий закон. У ньому передбачена квота для представників фракцій, які на цей час є у Верховній Раді. І зрештою Верховна Рада – це ж теж українське суспільство.

• Чи матиме суспільне мовлення свій бюджет?

• Ні, спочатку фінансування буде здійснюватися за рахунок державного бюджету. І для цього в бюджеті буде виділений окремий рядок. Втім це буде тільки на першому етапі, щоб через проблеми з грішми ми не знищили суспільне телебачення. А вже потім Наглядова Рада і Правління будуть вирішувати це питання чи за рахунок абонентської плати, як в Лондоні, чи за рахунок якоїсь частки реклами (бо фактично на суспільному телебаченні реклама відсутня).

• Ще до складання цьогорічного бюджету на суспільне мовлення планувалося виділити понад мільярд гривень. Але Міністерство фінансів надало удвічі менше коштів. Чому так і чи передбачається збільшення цих коштів вже наприкінці кварталу?

• Очевидно, що виділені кошти недостатні для нормального функціонування. І ми сподіваємось, що бюджет буде переглядатися. Це нормальна практика, коли вносяться зміни до закону «Про Державний бюджет» для того, щоб врахувати потреби тієї або іншої сфери.

• Чи передбачається скорочення штату?

• Передбачається оптимізація. Зараз в системі державного телебачення працює близько десяти тисяч людей. Такого суспільного мовника в Європі, де б працювало так багато людей, немає. Тобто одне з питань, яке буде вирішувати Наглядова рада, оптимізації штатної структури. І, очевидно, що воно буде передбачати скорочення. Втім це все має відбуватися відповідно до чинного законодавства і у тісній співпраці зі спілками, щоб голос профспілок не загубився у цій ситуації, щоб люди були захищені. І взагалі суспільне телебачення і радіомовлення – це нові вимоги передусім до журналістів. Це нові журналістські стандарти. Має бути система навчання. До речі, при Держкомтелерадіо є спеціальний навчальний заклад, і ми готові забезпечити процес навчання журналістів.

• А яким повинен бути контент суспільного мовника?

• Безперечно проукраїнським, україномовним, скажімо, на історичну тематику, яка пов’язана з героїчною історією нашої держави.

• Однак більшість українських глядачів потребує, як мовиться, «хліба і видовищ», а не науково-популярних передач.

• Вони будуть мати таку можливість. Хай перемикають і дивляться інші програми. Ми живемо в демократичному світі, де такі проблеми вирішуються дуже просто.

• Але тоді виникне проблема низьких рейтингів.

• Ніде в світі суспільні мовники не мають захмарних рейтингів. Так, питання рейтингів важливе. Вони не можуть бути дуже низькими. І ми категорично проти того, аби на фініші реформи ми мали суспільний канал, який мало хто дивитиметься. Але ганятися за рейтингами в такий спосіб, як це роблять комерційні канали, суспільний канал не буде. Ми ставимо собі зовсім інше завдання. Коли інші канали ставлять собі за мету отримати прибутки, то ми хочемо налагодити діалог із суспільством, донести до людей вартості і цінності, які ми успадкували. Звичайно, тут питання рейтингу важливе, але не є самоціллю для суспільного мовника. Для нас головне, щоб суспільне телебачення і радіомовлення зайняло свою нішу, щоб ця ніша була міцна і надійна. І таким чином ми будемо впливати на формування національної свідомості, національної пам’яті.

• Деякі канали купують проекти за кордоном і адаптовують до українського середовища. Є ідеї створити саме український продукти, формат якого зацікавив би в подальшому іноземні канали?

• У нас є дуже багато обдарованих людей, які можуть створити конкурентоспроможний культурний продукт. У нас, можливо, не вистачає ресурсів, коштів для цього, але це питання часу. Ми пройдемо етап у своїй історії, який пов’язаний із війною, зі складною соціально-економічною ситуацією, і неминуче будемо створювати такий телевізійний і радійний продукт, про який ще заговорять.

• На яку вікову категорію буде спрямоване суспільне телебачення?

• На різну. Але чи багато ви знаєте комерційних каналів, де є дитячі передачі? Однак вони потрібні. І їх також буде робити суспільник.

• Ви сказали, що саме україномовний продукт буде в пріоритеті. Однак нещодавно результати моніторингу телевізійних каналів показали, що частка української мови у вітчизняному ефірі зменшується щомісяця на 1%. Як же боротися з цією проблемою?

• На превеликий жаль, ми маємо таке мовне законодавство, яке дозволяє спекулювати на цій темі. Тому ми будемо звертатися до Міністерства культури, яке відповідає за мовну політику, з пропозицією внести зміни до чинного законодавства під кутом зору збільшення української мови у засобах масової інформації. Ситуація, яка склалася у теле- і радіоефірі, на мою думку, незадовільна. Миритися з цим ми не можемо. І треба вирішувати цю проблему в радикальний спосіб, тобто на рівні законодавства забезпечити використання української мови на телебаченні. Багато хто зараз говорить про те, аби надати квоти для української мови. І мені дискомфортно від цього. Адже якщо вже говорити про якісь квоти, то треба запроваджувати їх на мови національних меншин, а не на українську. Бо українська мова має бути повноцінним господарем в українській державі, у тому числі в інформаційному просторі. Про це треба відкрито говорити.

• Розкажіть більше про єдиний електронний архів аудіовізуальних творів Національної телекомпанії України і її філій.

• У процесі реорганізації державних телерадіокомпаній в Національну суспільну телекомпанію ми передбачили, що кожна обласна телерадіокомпанія має якийсь архів. Як правило, цей архів дуже важливий і цінний. Ці надбання треба зберігати в одному місці, і люди повинні мати можливість ними користуватися і через Інтернет, і в бібліотеках. Має бути максимально відкритий доступ. Ми навіть розробляємо певні урядові рішення для того, аби забезпечити зберігання і використання цього архіву. Він не повинен зникнути.

• На ваш погляд, коли суспільний мовник врешті запрацює в Україні?

• В нас достатньо можливостей завершити роботу вже в цьому кварталі. Тобто здійснити усі організаційні заходи, необхідні для створення суспільного мовника. А коли власне з’явиться новий контент? Коли ми побачимо зміни у змісті? Це вже питання до Наглядової ради, до тих, хто очолить Правління і тих, хто почне творити цей канал. Сподіваюся, що це будуть справжні фахівці і патріоти.

Розмовляла Ольга СЕМИЛЯК