Арешт Єфремова – це те, чого так довго чекали без перебільшення мільйони українців. Але це й час “Ч” для самого Луценка. Бо справа Кацуби (так звані вишки Бойка) і справа Єфремова, в разі їхнього резуьтативного доведення до суду, роблять саме його, а не Лещенка, Чумака, Ситника чи Саакашвілі єдиним реальним борцем з корупцією
1. Атака ворогів
Як це не парадоксально, але поки, найменше готові атакувати Луценка екс-регіонали. Приклад Кацуби показав, що вони пробували і будуть пробувати все робити по-тихому. Простіше кажучи будуть пробувати домовлятися. Нинішні події показали, що поки з ними ніхто на переговори не йде. Але вони будуть пробувати до останнього домовлятися. І саме цей факт найбільше будуть використовувати всі ті, хто не хотів би політичної самостійності Луценка. При чому по обидві сторони барикад.
2. Атака екс-друзів по фракції
Зараз в пресу уже запускаються і найближчим часом будуть масово вкидуватися історії про те, як Луценка начебто веде переговори з олігархами чи якимись одіозними політиками. Так уже була заява Лещенка про те, що Луценко начебто зустрічасвся з Мартиненком. Потім Лещенко розповів про те, що генпрокурор зустрівся з Коломойським. Потім з’явилася від нього ж історія про те, що прокуратура умисно затягує процесуальні дії по Оніщенку. Ефективність цих заяв поки нульова – відсутня жодна доказова база. Проте, можна не сумніватися, що ряд представників громадянського суспільства буде активно працювати виключно на одне: на пошук будь-якого компромату на генпрокуратуру. Власне нічого нового в цьому немає – мотивація цих людей чітко зрозуміла: на сьогодні Луценко, якщо йому все вдасться, фактично хоронить відразу два нових політичних проекти.
Сюди також варто додати заяви НАБУ, яке просто не чекало конкуренції і зараз бореться за те, щоб залишитися головним ньюз-мейкером на антикорупційному полі. Поки НАБУ програє і не знаходить нічого кращого, як вихлюпувати свої образи в пресу. Чим це закінчиться? Тут питання лише до Ситника, якщо у нього вистачить розуму не рефлексувати щодо кожного затримання прокуратурою, а продовжити свою роботу – все буде нормально. Якщо ні – НАБУ почне втрачати свій авторитет.
3. Атака друзів по фракції
Зараз не дуже активно, але почалася кулуарна гра під назвою “прокуратура зливає інформацію”. Саме так розцінюється втеча мера Ірпеня Карплюка. Частково, саме так дехто трактує втечу Онищенка. Як би там не було – це не головна лінія атаки на Луценка, вона буде направлена на кількох більш ніж впливових політиків з оточення Президента. Задача цієї лінії атаки двока: з однієї сторони всім продовжувати нагадувати, що Луценко ніби то є маріонеткою Порошенка, а з іншої – це типовий прояв внтутрішньовидової боротьби, коли йде війна за великі політичні впливи. Насправді, якщо Порошенко в зародку не подавить ці настрої, наслідки можуть бути більш ніж неприємними для самого Порошенка.
4. Атака на “папєрєдніків”
Зараз, після виходу програми “Схеми” про громадянську дружину Шокіна і її заробітки, буде різко активізовуватися тема вибірковості правосуддя зі сторони Луценка. Шокін – прекрасна мішень, коли всі кому не лінь почнуть питати у Луценка коли він допитає Шокіна про його ніби то тіньове фінансове житття. Це одна з самих серйозних тем, бо вона дуже легко сприймається суспільством і при правильній інтерпритації, помноженій на хорощу медіа-підтримку, може стати серйозною лінією атаки на генпрокурора.
5. Атака екс-друзів по коаліції
Виклик на допит всієї фракції Ляшка, тролінг Тимошенко через схеми Онищенка – все це буде частиною фонової війни. Ляшко поки до кінця не розуміє, що йому робити далі – він не може намацати свою нішу. Тимошенко продовжить качати історію про тарифи і злочинну владу Порошенка з Гройсманом, згадуючи все частіше Луценка. Насправді, будь-які результативні дії прокуратури крадуть рейтинг і Тимошекно і Ляшка. Тому вони змушені будуть атакувати Луценка. Правда, поки вони не мають жодного патрона.
Але повторюся ще раз – у Луценка є часу до жовтня. Далі всі чекають рішення судів.
