Член Конгресу США з штату Міннесота, Ілган Омар, сомалійського походження, член Демократичної партії провокувала трохи, порівнюючи США та Ізраїль до терористичних організацій Гамасу та Талібану. Це викликало велике обурення від члена Конгресу США, Лі Зелдена з штату Нью Йорк, Республіканськоі партії, єврейського походження. Дуже цікавим було те, що його першою реакцією було назвати її, свою колегу по Конгресі, просто антисемітом. Чому цікавим? Бо Амар вперше хіба образила США, а щойно потім Ізраїль. Мабуть хтось йому згодом підказав, що ти американець та ще до того урядова особа і він пізніше став в обороні США також за несправедливе порівняння.
Виступ Зелдена був промовистим для мене бо цей виступ показав дві тенденції серед американських (мабуть і не тільки американських) євреїв навіть тих хто служать при урядових структурах США – перше заступати інтереси єврейські і навіть іти так далі, що сказати хто критикує Ізраїль — він чи вона антисеміт.
Це поважне натягнення бо Ізраїль це держава яка має свою політику. Вона основана на принципах держави для євреїв, тобто вона національна держава хоч на її території проживають інші національності. Вона має політику проєврейську і не зовсім демократичну. Критику цієї політики назвати антисемітизмом просто смішно. Одначе це не перешкодило членові Конгресу США Зелдену. Критиків Америки ніхто не прозиватиме антиамериканцями. Ані будь якої іншої держави. Це тільки дозволяють собі євреї.
З одної сторони таке наставлення корисне бо по цілому світу люди насторожені. Одначе таке вільне окреслення поважної справи і дискримінації зводить це окреслення до несерйозного значення. Євреям треба бути більш обережними. Коли я стверджую, що Ізраїль не зовсім демократична країна, то це не тому, що я антисеміт, а тому, що так є.
В Україні подібна боротьба з антисемітизмом. Президент України єврейського походження Володимир Зеленський недавно сказав, що в Україні хіба найменше антисемітизму сьогодні, щодо всіх країн Східної Європи. Рівночасно його партія ще у лютому внесла у Верховну Раду України Проєкт Закону про запобігання та протидію антисемітизму в Україні. На початку червня цей проєкт прийнято ВРУ у першому читанні.
Українські патріоти схопились. Тут, тобто в Україні, антисемітизму немає, але потрібно аж закону щоби не було. Тоді українські патріоти запитали чому немає закону проти українофобства адже в Україні це явище скрізь. Люди розмовляють по москальськи, бо не цінять української мови.
Проблема, мабуть, у тому, що ці великі патріоти теж часто розмовляють по москальськи, а коли зустрічаються з москальськомовними чи польськомовними, зразу переходять або стараються переходити на мову свого співбесідника. Це мабуть не українофобство, але свого роду рабство, що називається малоросійство.
Українофобство це штука з нюансами, але в основі витвір самої Москви і її пропаганди. Путін не раз висловлювався, що українці це не нація. Чому? Тому що від українців Москва забрала і присвоїла багато століть історії і навіть назву. Пересічні люди мудрі і менш мудрі просто слухають брехню, яка з часом стає для них правдою. Треба вчитися, щоби орієнтуватися, але легше просто приймати пропаганду. Говорити що треба боротися проти українофобства і говорити по москальськи це вершина гіпокризії та безвідповідальности.
Москва не тільки присвоїла нашу історію. Вона присвоїла Православ’я від нас, але вважає себе третім Римом. Двоголовий орел символ Москви фактично є символом Візантії та Православ’я, але москалі загарбали і це. Але дуже мало добрих людей про це знають, включно з мною. Я сам це навчився щойно кілька років тому.
У мене був такий іронічно смішний і гіркий випадок під час одних виборів, що відбувалися в Україні, здається вже за Януковича. Я був спостерігачем у виборчій місії Українського Конґресового Комітету Америки. Наша місія тісно співпрацювала з подібною місією Світового Конґресу українців. Місію СКУ очолював колишній посол Канади в Україні Дерек Фрейзер. У своєму виступі він порівняв демократичні процеси в Україні до процесів у Російській Федерації. В додатку він коротко сказав пару слів мовою тої країни де він раніше був послом, тобто України. На жаль ці слова були москальськими. Я, очевидно, не витримав, вибухнув і скартав його за глупі порівняння і ще більш глупі слова по москальському, називаючи його українофобом. Українські патріоти з Канади не критикували його, а натомість накинулись на мене за критику такої поважної особи. Очевидно я не дуже переймався реакцією українців з Канади.
Я хвалю єврея Президента України який використовує свою позицію і вплив для захисту євреїв. Дай Боже щоби ми мали Президента України дійсного українця з походження який боротиметься проти українофобства. До того часу маємо те, що маємо — мало антисемітизму але доволі українофобства, і це в Україні.
13 червня 2021 року Аскольд С. Лозинський
