26 листопада з нагоди 82-ї річниці Голодомору 1932-33 рр. – геноциду українського народу і 2-ї річниці початку Революції Гідності в Києві відкрилася виставка політичного плакату «Злочини російського імперіалізму проти людства». Під час неї «Музеї України» поспілкувалися з одним з організаторів заходу – співкоординатором Антипутінського інформаційного фронту, заступником директора Музею плакату України та директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД Сергієм Пархоменком.
– Сергію, розкажіть трохи про виставку…
– Ми зібрали копії найбільш цікавих політичних плакатів з тематики злочинів СРСР-Росії як проти поневолених нею народів, так і проти всього цивілізованого людства, я б навіть сказав – проти людяності. Тут представлені роботи як українських плакатистів, так і закордонних. Є в нас і плакати від легендарного художника Ніла Хасевича, який творив у підпіллі УПА під час визвольних змагань 40-х років, і твори сучасних авторів – музиканта Юрія Журавля, карикатуриста Георгія Ключника, плакатиста, учасника АТО Юрія Неросліка. Є також плакати у вигляді інфографіки, підготовані Кризовим медіацентром за сприяння закордонних партнерів. Є роботи з Америки, Європи, Росії, Казахстану, Азербайджану. Тут представлені копії робіт плакатистів навіть 30-40-х років, присвячені таким подіям, як Ризька мирна угода, анексія країн Балтії Радянським Союзом… Є в нашій експозиції й демотиВАТОри – як безіменні, так і плоди колективної творчості. Ми недарма приурочили свою виставку до річниці Голодомору-геноциду українців та початку Революції Гідності. Адже й страшний Голод 1932-33 рр., і війна з Росією, яка стала одним з наслідків Революції, були нічим іншим, як помстою Кремля українцям за їх бажання жити вільно, бажання обрати свій шлях, вирватися з болота брехні, репресій, диктатури… Та власне не лише українців Росія карала за їх непокірність і прагнення свободи. Це ми і демонструємо під час виставки. Адже доти ми живемо і боремося, доки живе пам’ять про полеглих за волю.
– В світі вже давно мусується питання антипутінського політичного, військового фронту, в основному на рівні заяв… Сергію,чому саме інформаційний фронт?
– Все дуже просто. Інформаційна складова гібридної війни проти України є однією з ключових. Якщо у військовому і політичному сенсі, та й навіть економічному, ми успішно чинимо Росії опір, то інформаційно ми програємо вчисту. Російська агентура не лише в Україні чи, наприклад, в Білорусі веде свою підривну роботу в інформаційній сфері. Агенти Путіна діють в країнах ЄС, країнах Сходу і навіть в Америці. Протистояти потокові брехні ми можемо лише об’єднавши наші зусилля з представниками інших народів, що постраждали від агресивної політики Москви. Тому в серпні 2015 року ми й започаткували ініціативу Антипутінського інформаційного фронту. Коло наших однодумців росте і ми небезпідставно розраховуємо стати головною протидією російській пропагандистській машині на теренах Європи.
– Якісь плани, окрім виставки, у антипутінського фронту є?
– Готуємо літературу для роздачі в підпільних умовах на території РФ, окупованих територіях України, поширюватимемо різними мовами об’єктивну інформацію про події в Україні і РФ в європейському медіапросторі. В цьому плані ми розраховуємо на українську діаспору та діаспори народів з «пострадянського» простору. Також будемо боротися за права політичних біженців з країн, де правлять проросійські режими, зокрема – вояків-іноземців, що змагаються за Україну в зоні АТО.
– Представники яких націй входять до «штабу» Фронту?
Є представники Азербайджану, грузини, чеченці, росіяни, білоруси, татари, козаки Кубані й Тереку… Не всі прізвища я можу називати, з міркувань безпеки цих людей.
– Чи зверталися Ви до офіційних органів влади з Вашими пропозиціями?
– Так. Неодноразово зверталися до Міністерства інформаційної політики України. Жодної підтримки та навіть просто адекватної реакції ми не отримали. Щоб ви розуміли, всі наші заходи і ця виставка були організовані власним коштом. Скинулися спільно й провели захід. І так вже не вперше. На жаль, наша держава досі не виробила ефективної інформаційної політики в умовах фактичної війни.
– Не боїтеся, що Фронт опоненти будуть звинувачувати у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі?
– Уже звинувачують і будуть звинувачувати. Навіть наші прихильники вважають подібні акції дуже радикальними, такими, що пропагують жорстокість. Та насправді ми не роз’єднуємо, а об’єднуємо різні нації проти спільного ворога. І цей ворог – російська влада – продовжувачка традицій кривавої московської імперії та СРСР. На плакатах представлені злочини проти різних народів, в тому числі й проти росіян. Щодо останніх Росія впроваджує теж своєрідну форму геноциду – вона знищує у росіян людяність. Століттями з росіян царі, генсеки, президенти робили слухняних рабів, знищували людську подобу, перетворювали на жебраків, а на заміну давали пляшку горілки та ідею «вєлікой Росії от Брітаніі і до Індіі». Зазомбовані росіяни замість бажання мати гідне життя і ставати успішними, ставали гарматним м’ясом й безвільно йшли помирати за амбіції своїх правителів. Скажу відверто – наші заходи можуть стати щепленням і проти українофобії, і проти русофобії, і проти антисемітизму та інших форм національної ненависті… Путін воює не лише з нами, він воює проти всього цивілізованого людства, а ще – проти власного народу. От цю правду ми будемо нести в маси.
– І ще пару слів про виставку плакатів… Яка подальша доля експозиції?
– Ця виставка більш потрібна на Півдні і Сході, найбільше – в Донбасі. Туди ми її далі і повеземо.
Ростислав Тригуб, Музеї України
