Сергій Кузан
Шось одне – або декомунізація, або “8 марта”
З року в рік те саме, але є прогрес. Спочатку було ставлення ніби ікону спаплюжив, тепер – дискусія. Це тішить.
Ну, і ще раз. Так, ми не святкуємо. Так, я не вітаю ні маму, ні бабусь, ні будь-кого іншого. Дружина не приймає вітань. Так, було важко відмовитись. Так, довелось свого часу пересваритись з усіма родичами-знайомими. Зараз все ок, потихеньку доходять і вони)
Особисто моя думка: не можна виступати за декомунізацію і вистуупати за “восьмемарта”. Так, важко. Так, треба робити зусилля над собою. Так, простіше – тюльпан і бухнуть.
І оскільки я затятий фемініст, то переконаний, що цей пережиток – вина чоловіків. Давайте будемо чесними: купили зранку тюльпан, щоб з обіду вже “накидатись” “за мілих дам”. От такими рагульними вчинками кожен виховує собі клушу, для якої 8 березня – єдине свято.
Чоловіки, влаштуйте своїй жінці хоча б кілька інших свят, шоб вона забула про цей пережиток совдепії і новомодної європейської ліваччини.
Коротше, не будьте рагулями.
