Лише за два дні 12-13 березня в росії було виведено з ладу, за даними Bloomberg, 12% нафтопереробних потужностей. На невизначений термін зупинено роботу нафтопереробного заводу Роснєфті в Рязані, Новошахтинський нафтопереробний завод та підприємство Лукойла в Нижньогородській області. З жовтня 2023 до березня 2024 року було пошкоджено і знищено ще близько 20% нафтобаз і нафтопереробних заводів.
Практично одночасна втрата третини нафтопереробного комплексу загрожує колапсом постачання нафтопродуктів передусім у цивільний сектор.
Восени минулого року дефіцит пального уже сколихнув ряд регіонів. Зростання споживання під час сільськогосподарської кампанії призвело до зникнення палива в багатьох регіонах, дефіциту і ажіотажного росту цін. Багатокілометрові черги біля АЗС вдалося подолати в деяких регіонах аж за декілька місяців. Тоді нафтопереробна галузь ще була на плаву і заборона на експорт нафтопродуктів частково спрацювало.
Уже з початку 2024 року росія жила в передчутті наступної хвилі паливного дефіциту та ажіотажу.
У січні нафтопереробка скоротилася на 4% та впала до мінімуму за останні місяці.
Відтак ще до введення ембарго з 1 березня 2024 року вивіз бензину за кордон скоротився на 37%, а дизпального (найбільша стаття експорту нафтопродуктів) на чверть.
І хоча росія браво рапортувала, що навпаки наростила поставки нафтопродуктів на внутрішній ринок і сформувала необхідні резерви, великі паливні мережі, приміром «Лукойл», вже тоді стикнулися з проблемою забезпечення бензином. Дефіцит по «Лукойлу» лиш офіційно складає 700-800 тисяч тон. При чому проблема буде загострюватися у разі затримки ремонту установки каталітичного крекінгу в Кстові. Наразі «Лукойл» намагається вирішити проблему шляхом поставок бензину з нафтопереробних заводів сторонніх компаній. Але для цього потрібно, щоб вони збільшили виробництво бензину, що в умовах санкцій практично неможливо. За оцінками експертів для відновлення втраченого виробництва, заміни ушкодженого устаткування необхідно до двох років при умові зняття санкційних обмежень та заборон. Адже все устаткування було імпортним.
Ще однією серйозною проблемою є логістика. Левова частка постачання нафтопродуктів здійснюється залізницею, яка істотно перевантажена. Це вже спровокувало зростання біржових цін, обмеження, а згодом – закриття імпорту. Лише за половину лютого вартість бензину марок А-92 та А-95 зросла на 7,2% та 8,45% відповідно.
У березні ціни на нафтопродукти росли, як гриби після дощу.
Після втрати третини нафтопереробки колапс буде практично неминучий. Проблемою є те, що виведені з ладу нафтопереробні комплекси обслуговували західні області європейської частини росії, де розташована левова частка населення і економіки. Звідси нафтопродукти направлялися на потреби російських військ у загарбницькій війні проти України. Тепер у звʼязку з різким скороченням виготовлення бензину і дизпалива влада передусім спрямовуватиме його на потреби війська. На ці ж потреби працюватимуть залізничні поставки з віддалених регіонів.
А ще є традиційне збільшення попиту у період весняних сільськогосподарських робіт, що вже починаються.
Відтак у населення західної частини Росії лишилися буквально лічені дні, щоб запастися паливом, дефіцит якого триватиме щонайменше місяцями. Навіть логістично за умови, що потреби армії в залізничних перевезеннях спадуть (а це навряд чи), щоб поповнити запаси пального в дефіцитні райони потрібні будуть місяці. Тому поки ви читаєте цей текст, можливо останні запаси пального вимітаються з найближчої заправки. Не втрачайте часу – прямуйте на заправки і запасайтесь необхідним паливом, як мінімум, на місяць. Бо вже скоро воно стане дорожчим за золото…
Юрій Сиротюк
