22 травня Українська Гельсінська спілка з прав людини презентувала ґрунтовне дослідження «Два роки під прицілом. Медичні та освітні заклади з якими воює Росія». У ньому зібрана статистична інформація Міністерства освіти та науки України, Міністерства охорони здоров’я та Офісу генерального прокурора щодо зафіксованих масштабів руйнувань освітньої та медичної інфраструктури після повномасштабного вторгнення. До звіту увійшли також дані, які УГСПЛ збирає в рамках масштабної ініціативи з документування воєнних злочинів «Трибунал для Путіна».
Об’єкти медичної та освітньої інфраструктури підпадають під особливий захист Міжнародного гуманітарного права. Насамперед мова про Женевську конвенцію про захист цивільного населення під час війни, 1949 року.
– З перших днів повномасштабного вторгнення освітні та медичні заклади стали об’єктами нападу росіян. Пам’ятаємо обстріл «ураганами» дитячого садочка в Охтирці, атаку на дитячий будинок у Ворзелі, що на Київщині, пологовий будинок «Адоніс». Відтоді щодня ми чуємо про руйнування чи знищення шкіл та лікарень. Тому захотіли дослідити, яким насправді є масштаб руйнувань освітньої та медичної інфраструктури України, як ведеться документування цих воєнних злочинів та чи можна і за якою правовою кваліфікацією притягнути до відповідальності винних, – наголосила заступниця керівника аналітичного відділу УГСПЛ Аксана Філіпішина.
Скільки шкіл, садочків та університетів втратила Україна?
Під час роботи над дослідженням аналітики помітили, що статистичні дані національних відомств значно відрізняються.
За інформацією Міністерства освіти і науки України (МОН) станом на 28 грудня 2023 року в Україні зруйновано 380 та пошкоджено 3417 освітніх закладів. Найбільше постраждали школи. За статистикою Офісу Генерального прокурора (ОГП) з 24 лютого 2022 року збройні сили РФ знищили та пошкодили 2 893 навчальних та виховних заклади.
– Чому статистика МОН і ОГП так відрізняється? Найпевніше, тому що кожна структура має свою методику обчислення. Слід пам’ятати, що у Офісу генпрокурора свої особливості розслідування кримінальних проваджень і це також може впливати на показники кінцевої статистики. Але мусимо констатувати, що між національними структурами не налагоджений зв’язок. А це в майбутньому може ускладнити відстоювання інтересів України перед партнерами, які готові допомогти з відновленням,– зазначила аналітикиня УГСПЛ Владлена Падун.
Руйнування об’єктів освітньої інфраструктури не тільки позбавляє доступу до навчання, а й тягне за собою колосальні збитки для держави. Так, за даними Київської школи економіки, на початок 2024 року в Україні було пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 3,8 тисяч закладів освіти, вартість яких оцінюється у 6,8 млрд доларів США. Ця оцінка приблизна, оскільки визначити повний грошовий еквівалент «втрат» не можливо: бойові дії тривають і доступу до окупованих територій немає.
Як Росія знищує медичні заклади?
Моніторинг руйнувань закладів охорони здоров’я проводить Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ). За його даними з початку повномасштабного вторгнення і до 4 січня 2024 року зафіксовано руйнування 1696 об’єктів закладів охорони здоров’я. З них зруйновано – 195, а пошкоджено – 1501.
Левова частка атакованих – це медичні заклади первинної ланки, тобто ті, де надають допомогу цивільним.
Тут також спостерігається значна різниця у статистиці ушкоджень та руйнувань, в порівнянні із даними ОГП. У переліку ОГП вдвічі менше закладів відносно зафіксованих у МОЗ: 723 медичних заклади проти 1696.
– Цікаво, що статистика МОЗ та ВООЗ щодо руйнувань медичної інфраструктури близька. А от з даними ОГП дуже відрізняється. Це знову ж таки свідчення того, що на рівні міждержавного співробітництва у нас краща комунікація та співпраця, ніж всередині держави між центральними органами, Міністерствами та ОГП. Тому необхідно уніфікувати методику збору інформації. Коли ми матимемо, так би мовити, єдину базу – це спростить роботу над стягненням збитків з агресора, – підкреслила аналітикиня УГСПЛ Владлена Падун.
За даними Київської школи економіки на початку 2024 року в Україні було пошкоджено, зруйновано або захоплено щонайменше 1300 закладів охорони здоров’я, вартість яких оцінюється у 3,1 млрд доларів США. Як і в ситуації із освітньою сферою ці цифри досить приблизні.
За напади на об’єкти освітньої та медичної інфраструктури передбачена кримінальна відповідальність, як за національним, так і міжнародним законодавством. Йдеться про ст.438 Кримінального кодексу України та ст.ст.7, 8 Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду.
Попри те, що міжнародне гуманітарне право має чіткі норми, які захищають освітні та медичні заклади від нападу, національне кримінальне законодавство (ст.438 КК) не виокремлює їх в самостійну категорію. Тому питання кваліфікації усіх воєнних злочинів РФ в рамках однієї статті 438 КК є доволі дискусійним, оскільки широка диспозиція цієї норми охоплює велике коло діянь. Це може призвести до труднощів у процесі досудового розслідування та доказування тих чи інших злочинних дій чи бездіяльності.
– Стаття 438 КК є доволі неконкретною і загальною у визначеннях складів злочинів. Вона передбачає відповідальність і за жорстоке поводження з військовополоненими, і вигнання цивільного населення для виконання примусових робіт, і розграбування національних цінностей на окупованих територіях тощо. Окремо напади на об’єкти освітньої та медичної інфраструктури не виокремлюються. Хочу підкреслити, що за Міжнародним гуманітарним правом, навпаки, вони «йдуть» окремим рядком. Тому ми радимо правоохоронцям переглянути свій підхід із застосуванням статті 438 КК, – наголосила заступниця керівника аналітичного відділу УГСПЛ Аксана Філіпішина.
Виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко зазначив, що органи громадянського суспільства співпрацюють з державними, зокрема, беруть участь у зустрічі експертних груп, організованих Офісом генпрокурора. Тому результати дослідження можуть вплинути на подальшу роботу.
– Варто розглянути питання щодо уніфікованого підходу і скорегувати спільні кроки на державному рівні, на рівні розслідувань. Це дасть нам чіткий, задокументований результат, який відповідатиме як національному законодавству, так і міжнародному. Нам потрібно актуалізувати цю тему, щоб атаки на медичні та освітні заклади стали окремим епізодом розслідування Міжнародного кримінального суду, – підсумував виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко.
Детально ознайомитись зі звітом можна українською та англійською мовами за посиланнями:
