Центр громадянських свобод, лауреат Нобелівської премії миру запрошує вас взяти участь у події, яку ми ораганізовуємо у межах XI Міжнародного фестивалю Книжковий Арсенал.
Маряна Мамонова – зі Львова, вона медикиня. Вікторія Андруша – з Чернігівщини, вона вчителька. Людмила Гусейнова – з Донеччини, вона правозахисниця. Ці жінки різного віку, різних професій, вони з різних частин України. Вони різні. Але є у них дещо спільне – усі вони пережили жахіття російської неволі. І кожна з них готова відверто поділитися історією своєї неволі під час Книжкового Арсеналу.
Нині Мар’яна бавить малечу, Вікторія навчає дітей, а Людмила допомагає іншим. Та для безлічі жінок, які лишаються за ґратами російських та окупаційних тюрем, такі звичні речі – недосяжні.
Ми недарма назвали формат цієї зустрічі «розмова-сповідь». Це непроста бесіда, від якої можуть моментами хапати дрижаки, але історії цих трьох жінок ілюструють те, як поводяться з нашими бранками у неволі. А про це треба говорити: гучно і на весь світ!
- Мар’яна Мамонова. Медикиня, капітан Медичної служби Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. З початку повномасштабного російського вторгнення служила в Маріуполі. Тоді вона разом з колегами та десятками цивільних переховувалися у металургійному заводі імені Ілліча та рятувала життя іншим. Ще до полону Мар’яна в одному із листувань повідомила рідним, що вагітна. З 4 квітня жінку утримували в Оленівці у полоні російські окупанти. 21 вересня Маряну звільнили з полону.
- Вікторія Андруша. Вчителька математики та інформатики у Броварському ліцеї. Родом з Чернігівщини. 25 березня 25-річну Вікторію Андрушу росіяни викрали з дому. Тривалий час Вікторію тримали в Курському СІЗО, до неї не пускали адвокатів і не підтверджували, що вона дійсно там. Її позбавили волі на пів року. 29 вересня Вікторію повернули. По поверненню з російської неволі нагороджена орденом «Народний герой України» та почесною відзнакою «За заслуги перед містом».
- Людмила Гусейнова. У 2014-му працювала інженеркою з техніки безпеки у Новоазовську, що на Донеччині. З початком війни допомагала розселяти переселенців. Наприкінці літа 2014-го місто окупували. Гусейнова дізналася, що Україна не встигла евакуювати дитячий сиротинець у Приморському на лінії фронту. Дітям з інтернату Людмила з підконтрольної території України возила взуття і одяг, а також українські книжки. У 2019 її заарештували. Людмилу тримали за ґратами три роки. Тепер вона захищає права інших жінок, яких силоміць утримують окупанти та допомагає тим, хто повернувся з полону.
Модераторка події: Анастасія Багаліка – радіоведуча, співавторка подкасту «Звільніть наших рідних» на «Громадському радіо».
Довідково:
- До Центру громадянських свобод звернулися родичі та друзі понад 1000 цивільних, яких насильно утримувала чи утримує Росія. 12% з них – це жінки. Жінок здебільшого викрадали за проукраїнську позицію, волонтерство та громадянську діяльність.
- Відразу після затримання жінок і чоловік зазвичай тримають разом в підвальних приміщеннях, які непридатні для перебування людей. Часто їх не годують, не дають воду і можливості сходити в туалет.
- Після переміщення в СІЗО або вʼязницю, зазвичай відбувається розподіл ув’язнених за статтю. Та спільним є процес «прийомки»: побиття, катування електрошокером, інформаційний вакуум, психологічний тиск, відрізання волосся та сексуальне насильство.
- Захід відбудеться у межах кампанії Prisoner’s Voice – це ініціатива Центру громадянських свобод, яка з 2014 року працює над звільненням всіх українських політичних в’язнів в Росії, Криму та на Донбасі й цивільних ув’язнених внаслідок російської агресії, приверненням уваги світової спільноти до цивільних заручників, українських політв’язнів, кримських правозахисників, які перебували або досі перебувають в російських тюрмах.
