11 липня о 16.00 у Національному музеї декоративного мистецтва України відкривається широкомасштабна виставка «Золоте перевесло мистецької династії Саєнків», яка представляє твори з родинної колекції авторів та музейного зібрання.
Це ювілейна ретроспективна виставка трьох поколінь мистецької родини: Олександра Саєнка (1899–1985) з нагоди 125-річчя від дня народження, його доньки Ніни Саєнко, заслуженого діяча мистецтв України, та онуки Лесі Майданець-Саєнко, професорки Київської академії декоративно-прикладного мистецтва й дизайну імені Михайла Бойчука, які продовжують справу видатного митця.
Виставкова експозиція презентує близько 100 робіт, серед яких твори художнього текстилю – килими, гобелени, батик, вибійка, декоративні тканини, а також панно та тарелі, виконані в техніці мозаїки соломою, писанки.
Представлені твори віддзеркалюють не лише тенденції часу, потужний шлях становлення українського декоративного мистецтва, а й актуальні за сучасними ідеями та сміливими інтерпретаціями, витримані в національному стилі з глибинним проникненням у закодований світ давньої символіки, знакових систем, яскравою колористикою та художньою довершеністю.
«Олександр Саєнко залишив значну мистецьку спадщину. Понад півстоліття він створював образотворчий літопис “Дума про Україну”. У його творчому доробку понад 500 творів, що увійшли до скарбниці української культури, посіли чільне місце у світовому мистецтві, представлені у колекціях відомих музеїв України та зарубіжжя», – зазначає Ніна Саєнко.
Творчість мистецької династії Саєнків – переконливий приклад розвитку українських традицій, спадкоємності поколінь, вагомих досягнень національної культури.
Виставка триватиме до 1 вересня 2024 року.
Для довідки:
Олександр Саєнко народився у невеликому містечку Борзна, що на Чернігівщині, в 1899 році в сім’ї Саєнків – директора школи садівництва Ферапонта Петровича та козачки Мотрони Іллівни.
Ще підлітком виявив потяг до малювання. Зустріч з Ганною Барвінок та Петром Ге мали той щасливий результат, що Саєнко вступив до Петербурзького імператорського училища для глухонімих, де здобув освіту і основи образотворчої грамоти. Складними були шляхи досягнення омріяної мети: Київське художнє училище, Миргородський художньо-промисловий інститут, Українська Академія мистецтва, де вчився у видатних педагогів – Василя Кричевського та Михайла Бойчука.
Перші роботи студента Української Академії мистецтва засвідчують неабиякі здібності, пошук власної мистецької мови, що базується на розвиткові традицій, переосмисленні народної творчості під кутом професійної культури (“Минуле”, 1920; “На панщині пшеницю жала”, 1922; “Українське село”, “Портрет Мотрони Саєнко”, 1922; “Козак на коні” тощо.
1928 року Олександр Саєнко закінчує Академію, захистивши дипломну роботу “Проєкт художнього оформлення інтер’єра сільради”.
Особливе місце у ранньому доробку митця посідає оформлення історичної секції Всеукраїнської академії наук 1928 року під керівництвом Василя Кричевського. Виконуючи для приміщень секції два панно “Козак Мамай” та “Невільники”. Вперше в архітектурі було застосовано оформлення інтер’єрів з використанням техніки мозаїчного набору соломою як різновид монументального малярства.
У 1930-ті роки Олександр Саєнко створює серію тканин у техніці вибійки, призначених для представлення за межами України; з групою художників формує і розписує керамічний посуд; бере участь у мультиплікації дитячих казок. Успішно експонуються його твори на першій виставці українського народного мистецтва у Києві, Москві, Прибалтиці, Парижі (1936). За участь у виставці нагороджений дипломом першого ступеня. Для оформлення Українського павільйону на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві виконав серію панно (“Танок”, “Збирання яблук”, “Колгоспниця”, “Птахи”, 1939-1940).
Новими гранями своєї творчості постає Олександр Саєнко у повоєнні роки, працюючи над циклом “Дума про Україну”. Митець звертається до історичної теми (“Козак Мамай”, “Семен Палій з люлькою”, “Іван Сірко”), поповнює Шевченкіану (“Реве та стогне Дніпр широкий”, “Невільники”), створює панно “Дума про хліб”, “Квітуча земля”, “Золота Україна” – вони славлять Людину, її працю на Землі.
Ніна Саєнко відома в Україні як діячка у галузі збереження пам’яток історії та культури, популяризації мистецької спадщини, знавчиня музейної справи, мистецтвознавиця, художниця декоративного мистецтва, режисерка масштабних мистецьких акцій в Україні та за кордоном. Мистецькі твори Ніни Саєнко – тематичні гобелени, килими, мозаїки соломою, вибійки здобули визнання на численних національних і міжнародних виставках. Ніна Олександрівна знана також своєю активною мистецтвознавчою працею, її публікації (понад 200) в книгах, енциклопедіях, наукових виданнях, каталогах та часописах.
Леся Майданець народилась у Києві у родині відомих українських художників. Закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (Львівська Академія мистецтв), факультет художнього текстилю. Її дипломна робота – гобелен “Присвята Олександру Саєнко”. Вона є членкинею Національної Спілки художників України, Європейської текстильної асоціації, кандидатка мистецтвознавства, професорка Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука. Нагороджена орденом Святої великомучениці Варвари за благодійну роботу з глухонімими дітьми.
Мистецьке кредо Лесі Майданець – творити світ краси, гармонії і добра.
