6 грудня о 16.00 у Національному музеї декоративного мистецтва України відбудеться відкриття виставки «Марія Примаченко. Невідоме» та презентація першої віртуальної галереї творів видатної художниці.
Музей вперше експонує близько 60 невідомих авторських робіт народної художниці України Марії Примаченко з унікальної збірки музею, створені протягом 1935-1937 років під час навчання у Школі народних майстрів народного мистецтва та роботи в Експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва.
Представлені «цикли» малюнків дають можливість простежити композиційні та колористичні завдання, що домінують в певні роки навчання майстрині. Важливо зазначити, що серед її викладачів були провідні українські художники – В. Кричевський, А. Петрицький, В. Касіян, М. Дерегус та інші. Залежно від учбових завдань «цикли» робіт цього періоду об’єднанні як за форматом аркуша, так і побудовою композиції, яскравим визначенням персонажу, технікою виконання (акварель, гуаш) та колористичними рішеннями.
Разом з виставковою експозицією музей презентує першу віртуальну галерею творів всесвітньовідомої художниці, яка демонструє 79 авторських малюнків Марії Примаченко. Це роботи з двох невеликих шкільних альбомів, які мисткиня виконала, ймовірно, в другій половині 1940-х рр. До колекції музею вони надійшли після декадної виставки українського народного мистецтва 1951 року. Це своєрідний підсумок учбових набутків Марії Примаченко з років навчання й роботи в 1935–1938 рр. у Києві і новий крок розвитку її творчості надалі.
Ці раритетні альбоми демонструють трансформацію та новий підхід Марії Примаченко до композиційних сюжетів, форм зображення з розширеною кольоровою гамою у поєднанні нових відтінків кольорів. В композиціях альбому з’являється рух, дія, емоції, які оживляють образи та сюжети художниці.
Самі альбоми з малюнками раніше демонструвались на виставках, але зазирнути всередину до них не уявлялось можливим для шанувальників таланту улюбленої художниці.
Завдяки технології віртуальної реальності та 3D моделювання у відвідувачів музею з’явилась фантастична можливість не тільки побачити рідкісні малюнки та перші керамічні роботи неперевершеної художниці, але й отримати імерсійний досвід – помандрувати залами галереї, наблизитись до творів, розглянути їх деталі, доторкнутись до них та взаємодіяти з ними. Віртуальна галерея також відкриває нові можливості для проведення цікавих інтерактивних заходів для дорослих та дітей – вікторин, екскурсій тощо.
Це спільний інноваційний проєкт музею, ГО «Є Музей» та компанії «Emerson», здійснений за допомогою оцифрування експонатів, над яким команда фахівців працювала протягом пів року на обладнанні, подарованому музею Французьким інститутом в Україні.
Виставка триватиме до 28 лютого 2025 року.
Для довідки:
Творчий шлях Марії Примаченко, як художника розпочався у 1935 р., коли молоду талановиту майстриню-вишивальницю запросили до Києва у Школу народних майстрів народного мистецтва (єдиний навчальний заклад в Україні сер. 1930-рр.). яку було реорганізовано у Центральні експериментальні майстерні, для підготовки Першої республіканської виставки народного мистецтва 1936 року.
Про роки навчання та роботу Марії Примаченко в майстернях впродовж 1935- 1938 рр. свідчить унікальна колекція, яка зберігається в музеї. Учбово-творчими процесами керували директор музею П. Рудяков, В. Гагенмейстер, який у 1936–1937рр. очолював школу та Експериментальні майстерні та провідні українські художники В. Кричевський, М. Рокицький, А. Петрицький, В. Касіян. М. Дерегус які не тільки керували учбовим процесом, але і створювали творчу атмосферу та надавали можливість розвиватися художнім талантам яскравих особистостей, серед яких була Марія Примаченко. В майстернях художниця створює і невелику скульптуру та декорує вази, миски і тарелі рослинними мотивами, фігурами звірів, птахів і риб.
Два альбоми малюнків середини 1940-х рр., які зберігаються в колекції музею, можна вважати своєрідним підсумком, як учбових набутків навчання у Києві так і новим кроком розвитку її подальшої творчості. Саме ці малюнки є яскравим свідченням еволюційного розвитку (зв’язуючим ланцюгом, лінією), перед усім у побудові композиції, її ускладненні, появі більш конкретної ніж у ранніх малюнках конкретного взаємозв’язку персонажів, зверненням до принципів побудови народної картинки, введенням сюжету та пейзажу зі зворотною перспективою в малюнку. Що з 1960-х рр. майстриня успішно використовує та розвиває при створенні композиційно узгоджених та колористично яскравих панно, досягаючи високої гармонії в серії малюнків «Людям на радість».
