1 вересня о 16.00 у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкривається виставка «Марфа Тимченко. Спогади життя» з родинної колекції.
Вперше виставкова експозиція демонструє близько 40 невідомих широкому загалу творів народної художниці України, лауреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка та премії імені Катерини Білокур Марфи Тимченко (1922–2009), збережені родиною.
Ця рідкісна збірка робіт відомої майстрині петриківського розпису є своєрідною автобіографічною сповіддю художниці у живописних та графічних творах. Мисткиня розповідає про найяскравіші сторінки минулих років – спогади про дитинство, рідне село Петриківку, страшний період голодомору, Другу світову війну.
«Роботи Марфи Тимченко вирізняються, в першу чергу, сюжетністю. Крім того, ті засоби виразності, які є в петриківському розписі, вона використовує абсолютно по-своєму. В її творах вони дають такий ефект, який інші митці не знаходять в цій техніці. Це дає просторовість, заглибленість, яка для сюжетних композицій дуже важлива», – зазначає Олена Скицюк.
На особливу увагу заслуговує альбом з графічними малюнками Марфи Ксенофонтівни. Кожен твір – це окрема історія зі своїм сюжетом та авторським текстом Про те, як вчитель вперше прийшов запропонувати їй навчатися у школі петриківського розпису, як колгоспна бригада забирала харчі у селян, і як вчителька викинула хрестик дівчинки у вікно, як вона ховалася від німців у печі, щоб не забрали до Германії, і як у Другу світову обстрілювали рідну Петриківку та багато інших.
Особливою теплотою, любов’ю, лірикою сповнені композиції, присвячені родині: батькам, дітям, онукам. Відкриття виставки відбудеться за участі доньки художниці Олени Скицюк та онуки Олени Кулик, які продовжують справу Марфи Тимченко, зокрема, відроджують петриківські розписи на фарфорі
Виставка триватиме до 8 жовтня 2023 року.
Для довідки:
Марфа Ксенофонтівна Тимченко (1922–2009) народилася у відомому селищі Петриківка на Дніпровщині, де вперше доторкнулася до джерел неповторного місцевого розпису. Значний вплив на формування її як художниці мали сільський вчитель малювання, педагог Олександр Статива та знана майстриня народного мистецтва Тетяна Пата. Саме вони помітили творчий хист маленької дівчинки та запросили її до Петриківської школи декоративного розпису.
Згодом Марфа Тимченко продовжила своє навчання у Київській школі майстрів народного мистецтва та художньо-промисловому училищі. 1941 року почала працювати на фарфоровому заводі в м. Коростені на Житомирщині. З початком війни, коли завод вимушено зупинився, повернулася до рідної Петриківки, що зазнала окупації.
По війні Марфа Ксенофонтівна працювала майстринею петриківського розпису в Інституті художньої промисловості Академії архітектури УРСР, а у період 1954–1977 рр. розписує складною технікою порцеляну на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі.
За роки довгого творчого шляху художниця опанувала різні види мистецтва: народну станкову графіку, декоративний та монументальний живопис, розпис на порцелянових і дерев’яних виробах, художню поліграфію, текстиль. Розписала салони й каюти пароплавів «Тарас Шевченко» і «Микола Гоголь», столичний павільйон до Декади української літератури та мистецтва.
У співавторстві з чоловіком Іваном Скицюком і донькою Оленою Скицюк перетворила у чарівний куточок інтер’єр магазину іграшок «Казка» в Києві, дитячої бібліотеки в Білій Церкві, шкільної їдальні в селі Чкалове на Херсонщині тощо.
