З 18 жовтня у Національному музеї декоративного мистецтва України працює ювілейна виставка «70: вчора, сьогодні, завтра», присвячена 70-річчю з дня утворення музею, як окремої інституції.
Ювілейна експозиція представляє близько 100 пам’яток з музейної колекції. Кожна з них є знаковою для музейного зібрання та пов’язана з важливими подіями – експедиціями в різні регіони України, науковими дослідженнями, реставраційними роботами, здійсненням творчих проєктів.
Виставку відкривають справжні раритети музею, збережені поколіннями музейників, які експонувались на Першій південноруській кустарній виставці 1906 року та Республіканській виставці народного мистецтва у травні 1954 року.
Ці події мають особливе значення в біографії музею, адже розповідають про формування музейної колекції, починаючи від дня заснування в Києві першого загальнодоступного музею у 1899 році (Міського музею старожитностей і мистецтв).
Після проведення Республіканської виставки народного мистецтва у травні 1954 року, було прийняте доленосне рішення про реорганізацію виставки у філіал Державного музею українського мистецтва, а експозиція, яка налічувала 2784 твори, стала основою колекції музею, як окремої інституції.
Переважна більшість виставкових експонатів – це твори видатних українських митців XX–XI століть. Серед них – перлини музейної колекції з унікальних збірок, яким немає аналогів. Це роботи народних художниць України Катерини Білокур, Марії Примаченко; корифеїв петриківського розпису Тетяни Пати, Надії Білокінь, Марфи Тимченко, петриківчанок, Віри Клименко-Жукової та сестер Павленко, які вперше почали розписувати фарфор петриківкою на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі; твори українських художників-авангардистів Ганни-Собачко-Шостак, Евмена Пшеченка та Василя Довгошиї.
Ювілейна виставка також представляє твори майстрів художнього скла київської та львівської шкіл – Віталія Гінзбурга, Світлани Голембовської, Івана Зарицького; художнього текстилю – Сергія Нечипоренка, Надії Бабенко, Олексія Мороза та багатьох інших визначних авторів.
Органічним доповненням експозиції є світлини з музейного архіву, які зафіксували неповторні миті музейного життя, його традицій, заходів та знаменних подій. Вони розповідають про цілу плеяду фахівців музею, відданих своїй справі, які створювали музей, досліджували та зберігали історико-культурну спадщину України, популяризували музейну колекцію.
Родзинкою виставки є творчі роботи працівників музейного закладу, зокрема, Наталії Кияниці, художниці декоративного мистецтва, зберігача фондів вишивки, яка була учасницею етнографічних музейних експедицій по Чернігівський області, 1979 р.
На виставці можна побачити і твори сучасних художників, адже музей не припиняє поповнювати музейну колекцію, працюючи в умовах повномасштабної війни.
Виставка триватиме до 15 січня 2025 року.
Для довідки: Цьогоріч виповнюється 125 років з дня заснування Міського музею старожитностей і мистецтв. Перший загальнодоступний музей було відкрито в Києві у 1899 році, який розмістився у відомій будівлі «музею з левами». Він став спільним домом для трьох тепер окремих інституцій – Національного художнього музею України, Національного музею історії України та Національного музею декоративного мистецтва України. Від дня його заснування й беруть початок колекції цих музеїв.
9 вересня Національний музей декоративного мистецтва України відзначав свою ювілейну дату – 70 років з дня заснування. З цією датою пов’язане рішення Міністерства культури СРСР, прийняте у 1954 році про реорганізацію Республіканської виставки народного мистецтва (травень 1954 року) у філіал Державного музею українського мистецтва.
За рік до цієї події Міністерство культури Української РСР прийняло рішення про створення окремої інституції – Музею українського народного декоративного мистецтва. Але відкрити самостійний музей не дозволила Москва, документи не були затверджені.
Філіал розмістився у приміщенні Благовіщенської церкви на території Києво-Печерської лаври, де і відбувалась Республіканська виставка народного мистецтва, яка мала велику популярність.
У грудні 1956 року до філіалу передали більшу частину колекції народного мистецтва та художньої промисловості Державного музею українського мистецтва. Розпочалася копітка робота з опрацювання й облікування величезної кількості творів, а також із підготовки музейної експозиції.
Громадськість Києва, працівники музею звертались до вищих органів влади з пропозицією перетворити філіал на самостійний музей. Цю пропозицію підтримали працівники культури та мистецтва. У газеті «Радянська Україна» було надруковано лист до редакції, в якому зазначалося, що за п’ять років музей відвідало 600 тисяч осіб, а за два останні роки – понад 300 закордонних делегацій і туристичних груп. Лист підписали Максим Рильський, Олесь Гончар, Микола Бажан, Левко Ревуцький, Василь Касіян.
У липні 1964 року Постановою Ради Міністрів Української РСР філіал було перетворено на Державний музей українського народного декоративного мистецтва УРСР. Саме тоді завершились ремонтні роботи в корпусі № 2 (колишні Митрополичі покої), була створена нова експозиція музею. Її урочисте відкриття відбулося 5 листопада 1965 року. Колекція музею на цей час становила 45 740 одиниць зберігання.
Нині музейна збірка складається з 80 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України, від ХV століття до наших днів. В колекції музею представлені всі види народного мистецтва України: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, рогу та металу, скло, фарфор, писанкарство, народний живопис та іконопис.
З початку 1990-х років переважна більшість нових надходжень – це авторські роботи, подаровані музею після виставкових проєктів. Тому за останні десятиліття музейна скарбниця поповнилась і творами провідних сучасних українських митців. Таким чином, гості музею мають можливість побачити на ювілейній виставці не тільки пам’ятки традиційної української культури, але і своєрідний зріз мистецького життя сучасної України.
