У час, коли війна щодня змінює людські долі, особливого значення набувають речі, які вдалося зберегти. Не просто вціліти, а знайти свій дім! Саме про це нова виставка «Вони там, де чекали», що експонується в Музеї мистецької родини Кричевських – просторі, де пам’ять про українське мистецтво не лише зберігають, а й рятують.
В одній виставковій залі зібрано безцінні картини, які потрапили до музею вже під час повномасштабного вторгнення. Це роботи представників родини Кричевських, їхніх друзів, учнів, людей одного мистецького кола, чиї долі та творчість тепер особливо гостро відчуваються крізь призму війни.
Кожна з цих картин має власну історію повернення або порятунку. Одні твори передали нащадки мистецької династії. Інші музей отримав у дарунок від людей, які хотіли, аби роботи залишилися в Україні й були доступні для наступних поколінь. Деякі полотна вдалося придбати, інші – буквально виміняти чи врятувати завдяки випадковим зустрічам, довгим перемовинам і людській довірі. Але всі ці шедеври мали одну дорогу додому – в Україну! До Опішного!
«Багато картин доводилося доставляти з-за кордону різними шляхами – і ми стикнулися з чималою кількістю труднощів. Добре, що на кожному етапі були друзі та знайомі, які сприяли вирішенню цих питань, але завдання все одно було непростим.
Наприклад, картина Миколи Кричевського, яку ми придбали на аукціоні у Франції, добиралася до музею кілька місяців. Із самої Франції вона виїхала досить швидко, усі супровідні документи були в порядку, але вже з нашого боку довелося чимало попрацювати. Була проведена мистецтвознавча експертиза в Національному художньому музеї України, яку підготували й передали на митницю. Однак, оскільки це відбувалося далеко, нам запропонували зробити експертизу ближче – тож ми повторно організували її у Львові. Після цього, разом із численними додатковими бюрократичними процедурами, картина нарешті пройшла митницю. І врешті ми побачили її у стінах нашого музею.
Були й роботи, які з’являлися у нас майже спонтанно – про які ми навіть не здогадувалися. Це ставало справжнім сюрпризом і неочікуваним дарунком. Наприклад, картина Олени Кричевської, яку подарував нам наш великий друг і меценат Олексій Петренко. Це перша і, на сьогодні, єдина робота Олени Кричевської у нашій колекції.
Загалом із 2022 року до нашого музею потрапили 16 картин. Усі вони нині експонуються на окремій виставці, тож побачити їх можна разом в одному експозиційному просторі», – коментує завідувач Музею мистецької родини Кричевських Антон Плохой.
Ця унікальна виставка не лише про мистецтво! Вона про прихисток. Про те, як у час небезпеки картини шукають місце, де їх не знищать, не забудуть, не сховають у темряві приватних сховищ. І, зрештою, опиняються там, де на них чекали роками.
У стінах музею полотна ніби повертаються до своєї великої родини. Наче сам час замкнув коло. Тут поруч опиняються роботи різних поколінь, різних доль і навіть з різних континентів, але їх об’єднує спільна культурна пам’ять.
Сам Музей мистецької родини Кричевських розташований у знаменитому будинку Кричевського-Лебіщака – пам’ятці української архітектури початку ХХ століття, яка давно стала місцем збереження не лише речей, а й української культурної тяглості.
Назва виставки звучить майже як теза-надія – «Вони там, де чекали». І в цих словах сьогодні легко впізнати не лише долю картин, але й долю людей, пам’яті, культури, які попри війну все одно знаходять дорогу додому.
Запрошуємо відвідати експозицію «Вони там, де чекали» і прожити ці історії повернення, закарбовані в полотнах талановитої родини Кричевських.
Світлана Пругло,
завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства
Фото Юрка Пошивайла
