Український день кіно — свято, яке цьогоріч має особливий подарунок для всіх, хто любить і шукає себе в кіно. Міжнародний інститут кінотерапії повідомляє про вихід нової книги відомого українського режисера, науковця, голови Наглядової ради Української гільдії режисерів і очільника Міжнародного інституту кінотерапії В’ячеслава Бігуна — «Кіно як ресурс студента. 77 українських фільмів».
Це перше в Україні видання, яке поєднує кінотерапію та систематизовану добірку українських фільмів. Ця наукова монографія, а також науково-популярне та навчально-методичне видання, що об’єднує теоретичне обґрунтування кінотерапії, емпіричне психологічне дослідження зі 102 студентами та унікальну добірку українських фільмів для самодопомоги, навчання й професійного зростання.
Автор переконаний — тепер уже внаслідок емпіричного дослідження, — що кіно не просто розвага, а потужний ресурс психологічного відновлення. «Не чекай, доки психолог призначить тобі кінотерапію. Признач її собі сам. Українське кіно — є. Якісне, чесне, ресурсне. І воно чекає на тебе», — відзначає автор. На сторінках книги він показує, як через ідентифікацію з героями, катарсис, метафоризацію й рефлексію глядач може пропрацювати власні емоції, знизити тривогу та віднайти внутрішню опору.
Чому це видання — унікальне? Попри зростаючий інтерес до кінотерапії у світі, в Україні досі бракує системних емпіричних досліджень її ресурсного потенціалу з урахуванням українського контексту. Ця книга — одна з перших спроб заповнити цю прогалину. Її унікальність полягає в поєднанні кількох вимірів:
§ Наукова новизна. Це не збірка рецензій і не популярна психологія. Це повноцінне дослідження з авторською анкетою «Сприйняття кіно як ресурсу», проведене під час екзаменаційної сесії в умовах Великої війни за Незалежність України. 102 респонденти з різних міст України — Києва, Харкова, Львова, Ужгорода, Тернополя. Результати опрацьовано методами описової статистики та контент-аналізу, а теоретична база спирається на праці Керол Ріфф, Мартіна Селігмана, Еда Дінера, Гарі Соломона, а також українських дослідників — Т. С. Кириленко, А. Б. Коваленко, Н. І. Рогаль та інших.
§ Практична цінність. Книга містить не лише теорію, а й готові дидактичні матеріали — семінари-практикуми «Кіно як ресурс правника» та «Кіно як ресурс психолога» з планами занять, питаннями, кейсами й рекомендованою літературою.
§ Унікальний доступ до контенту, інтерактивність. Це видання, яке не просто радить, що подивитися, — воно дає можливість це зробити. Книга містить список зі 77 українських фільмів, більшість із яких мають посилання та QR-коди, за якими читач може одразу перейти до перегляду. Для багатьох стрічок, особливо авторських, надано приватний доступ — тобто читач отримує можливість побачити те, що часто неможливо знайти у загальному доступі.
§ Авторський вимір. В’ячеслав Бігун не лише досліджує кінотерапію — він її творить. У книзі представлено його власні фільми, які є експериментом і перевіркою того, чи може кіно бути інструментом зцілення. Автор надає доступ до своїх стрічок, серед яких — «Вердикт 19», «Дума про правосуддя», «Зірка», «Серце мами Гонгадзе», «Між пеклом і раєм», «Найближчі до Бога», «Як тебе не любити», «Мати. В ім’я мільйонів», «Сильні духом», «Дума Олега Куцина» та інші.
§ Український контекст. Фокус виключно на українському кіно (чи фільмах, створених у копродукції): це перша книга-путівник, яка пропонує систематизовану добірку з 77 українських фільмів, розподілених за терапевтичними темами для різних аудиторій (правники, психологи, мотивація). Це свідома позиція автора: підтримувати власне, відкривати українське кіно заново й показувати, що воно може бути ресурсом.
Ключові цифри дослідження. Психологічне дослідження, яке проводилося на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під час екзаменаційної сесії студентів з усієї України (анонімне онлайн-опитування) в умовах Великої війни. Його результати засвідчили:
- 79,5% вірять у терапевтичний ефект кіно;
- 77% використовують перегляд для відволікання від проблем;
- 71% відчувають відпочинок після перегляду;
- 73% вважають, що кіно впливає глибше, ніж короткі відео;
- лише 37% обирають українське кіно.
Саме тому книга пропонує орієнтир у світі українського кіно — від класики до сучасних стрічок і авторських робіт.
Що всередині? Видання містить:
- науково обґрунтовані механізми кінотерапії: ідентифікацію, катарсис, метафоризацію, переосмислення;
- результати опитування студентів із різних міст України;
- 77 українських фільмів, розподілених за тематиками:
- для студентів-правників — про право, справедливість, анти/корупцію, розслідування й моральний вибір;
- для студентів-психологів — про травму, стосунки, кризи, сепарацію та надію;
- для всіх, хто шукає мотивацію, — про силу духу, подолання й відновлення;
- практичні поради, як перетворити перегляд на ритуал самодопомоги;
- посилання для перегляду фільмів та QR-коди для зручного доступу;
- приватний доступ до авторських фільмів В’ячеслава Бігуна;
- дидактичні матеріали для семінарів: «Кіно як ресурс правника» та «Кіно як ресурс психолога».
Серед фільмів, згаданих у книзі, — «1 вересня», «Бачення метелика», «БДСМ для чайників», «Пастка», «Хрест», «Я та моя кремезна дупа», «Чесний щоденник молодої мами», «Сліди», «Сяйво», «Чапля», «Нюанс» та багато інших.
Детальніше про цікаві факти з дослідження:
· Кожен п’ятий студент (21,6%) дивиться кіно щодня під час екзаменаційної сесії. А загалом 76,5% використовують кіно як ресурс під час сесії (з них 51% дивляться фільми безпосередньо під час сесії).
· Комедія — абсолютний лідер серед жанрів: її обирають 57,7% опитаних. У відкритих відповідях студенти пояснюють: «Комедія, щоб розслабитися від мисленнєвого навантаження», «Комедія, тому що ти відчуваєш легкість та не нервуєш».
· Детектив (39,7%) і трилер (35,9%) — наступні. Вони виконують іншу функцію — «перемикання уваги через когнітивне напруження»: «Трилери захоплюють всі думки, проблеми стають дрібними».
· 79,5% студентів вірять, що кіно має терапевтичний ефект. Лише 11% не вірять у це, а 9,6% вважають, що ефект залежить від фільму.
· 73% опитаних переконані, що кіно впливає глибше, ніж короткі відео в соцмережах. Короткі відео студенти називають «швидким дофаміном», «фастфудом для мозку» та «деградацією».
· 77% використовують кіно для відволікання від проблем, 71% — відчувають відпочинок, 67% — зниження тривоги, 69% — натхнення.
· Найнижчий показник отримало твердження «після перегляду легше зосередитися на навчанні» — лише 2,9 бала з 5 (36% згодних). Це важливе застереження: кіно не варто дивитися безпосередньо перед складними інтелектуальними завданнями.
· 75,5% студентів дивляться кіно самостійно, 68,7% — вдома, 76,5% — через онлайн-стрімінг. Лише близько 5% (5 осіб) ходять у кінотеатр під час сесії!
· 62% студентів обирають знайомі фільми, які вже дивилися, бо це створює «відчуття безпеки та передбачуваності».
· 57% вважають, що перегляд у компанії дає більший ресурсний ефект, ніж самостійний. Але більшість усе одно дивиться наодинці.
· Лише 37,3% студентів обирають українське кіно. 76,5% не дивилися жодного фільму В’ячеслава Бігуна.
· 49,3% студентів планують свідомо використовувати кіно під час майбутньої сесії як інструмент підтримки психологічного стану. Ще 24,7% — «можливо, залежно від ситуації».
· 45% студентів ідентифікують себе з героями фільмів, 52% — починають бачити свої проблеми інакше, 56% — краще розуміють себе.
· 60% опитаних надихаються на досягнення цілей після перегляду мотиваційних фільмів, а 69% відчувають натхнення загалом.
· Дослідження проводилося з 20 травня до 1 червня 2026 року в умовах екзаменаційної сесії та додаткового стресу — повітряних тривог і російських обстрілів.
· 82,5% учасників дослідження — жінки, 80,4% — молодь віком 18–24 роки, 76,3% — бакалаври, 73,2% — студенти очної форми навчання. Найбільша частка за спеціальностями — право (46,4%), філологія (14,4%), психологія (11,3%).
Для кого ця книга? Книга адресована студентам, психологам, викладачам, правникам, ветеранам, ВПО та всім, хто шукає доступний інструмент психологічної самопідтримки. Вона буде корисною кожному, хто хоче не просто «вбити час», а відновити сили, краще зрозуміти себе й віднайти ресурс у світі, де стресу стає дедалі більше.
Оскільки 82,5% учасників дослідження — жінки, їхній досвід, відповіді, історії лягли в основу наукової частини видання. Й у добірці — потужні жіночі історії: «Зірка» про Зориславу Ромовську, «Серце мами Гонгадзе» про Лесю Гонгадзе, «Бачення метелика» про аеророзвідницю Лілію, «Клондайк» про вагітну жінку на війні, «Сліди» про жінок, які пережили насильство, але знайшли сили говорити. Водночас книга не обмежується жіночою перспективою — вона говорить з кожним, хто шукає себе і прагне психологічного благополуччя.
Вихідні дані: Бігун В. С. Кіно як ресурс студента: 77 українських фільмів. Кінотерапевтичний путівник українським кіно. — Київ: «Інтерсервіс», 2026. — 112 с. ISBN 978-966-999-637-4
