Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Українська дума й пісня в світі: наукова спадщина Григорія Нудьги».
Вступне слово про видатного літературознавця, фольклориста, критика, подвижника української національної культури виголосив представник ОУН «Держава», завідувач відділу україніки Євген Салевич. Він висловив світоглядні думки про подвижництво Григорія Нудьги, який, сповняючи заповіти Пророка нації Тараса Шевченка, підносив «нашу думу й нашу пісню» у світі задля «нашої слави, слави України». Вчений наголошував на героїчних началах найдавнішого українського поетичного епосу (ліро-епічних пісень). У думах і піснях продовжували непереможний поступ нації наші героїчні поразки
і перемоги , оспівувалися полеглі герої і битви, у яких вони полягли – зазначив промовець.
Відомий український перекладач, письменник, науковець Андрій Содомора відтворив творчий образ подвижника нації, людини невтомної праці в царині українського духу, який своїм життям промовляв франкове гасло «лиш воюй, а не тоскуй». Григорій Нудьга відкрив світові нашу Україну як пісню. Зокрема, вчений розповів світові про дивовижну українську пісню «Їхав козак за Дунай», яка збереглася у багатьох варіантах, – пісню, яку й сьогодні співають у наших бойових лавах на фронті. У ліричному відступі Андрій Содомора також витлумачив козацьке прізвище «Нудьга» таким способом: якщо козак загалом без занять – то це вже нудьга – джерело протилежних до радості емоцій. А зі зруйнуванням Запорозької Січі в часи Григорія Сковороди – слово «нудьга» набуло значення історичної реалії: «Козак нудиться сердешний, що робить не знає». Григорій Нудьга не нудився в житті, а невтомно працював задля слави української думи і пісні в світі.
Історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник зупинився на козацькій тематиці спадку Григорія Нудьги, зокрема на дослідженні «Республіка козаків», висловивши таке. Згадане дослідження побудоване на численних європейських реляціях, мемуарах й історико-географічних описах, зокрема Е. Лясоти та Г. Боплана. Щодо першого джерела, то автор не зупиняється на ньому детально, а скромно відсилає читачів до українського перекладу, опублікованого в «Жовтні» 1984 р. Натомість опис України Боплана, зроблений як пояснювальний текст до великої карти України, вчений розглядає дуже докладно. Він підкреслює, що Боплан був військовим інженером на службі в польського короля, тому певний час ставився до козаків прохолодно. Але поживши на наших землях тривалий час і близько познайомившись із козаками, француз перейнявся до них глибокою симпатією й залишив дуже цінні міркування про волелюбних і войовничих українців, про українські звичаї, побут, бойові прийоми війська, морські походи та ін. Цінність праці Григорія Нудьги полягає в її потужному виховному характері, глибокій повазі до історії, яку автор слушно вважає вчителькою життя й вихователькою нації.
Доктор історичних наук, поет Петро Шкраб’юк розпочав свою промову з вірша «Далекі птиці», як алюзії, відгуку на книгу Григорія Нудьги «Українська пісня в світі». Промовець говорив про згадану книгу, як про подію в культурному житті України. Адже автор вперше простежив шляхи нашої пісні далеко за межами Батьківщини. Самий перелік країн засвідчив небувалий досі засяг досліджень ученого-патріота: Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Югославія, Румунія, Угорщина, Німеччина, Австрія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Англія, Франція, Італія, Іспанія, Португалія, Данія, Швеція, Фінляндія, США, Канада, Мексика, Куба, Бразилія, Австралія, Японія, Африканський континент… Петро Шкраб’юк оглянув дослідження вченого з історії українських пісень і їхнього походження, докладно зупинився на монографії «Козак, філософ, поет» про творця пісні «Їхав козак за Дунай» Семена Климовського. Знаковими в науковій спадщині за Петром Шкраб’юком є дослідження Григорія Нудьги про студії вихідців із різних земель України в середньовічних університетах Європи, які вписували нашу країну в світовий часопростір, книга «Республіка козаків», у якій подано думки й висловлювання Середньовічної Європи про Січ і козаків, дослідження Григорія Нудьги про зародження літературознавчої думки в письменстві Руси, про рідкісні українські книжкові пам’ятки XVI століття. На завершення свого виступу Петро Шкраб’юк прочитав молитву Григорія Нудьги, де є такі рядки:
«Пошли нам, Боже, духу того й сили
Щоб діти Україну, як себе, любили!
Щоб у містах і селах дзвеніло наше слово,
Яке разити ворога було б завжди готове».
Доктор філологічних наук, професор кафедри фольклористики ЛНУ імені Івана Франка Ганна Сокіл висловила концептуальні думки про тисячолітню українську історію давніх традицій та обрядів, які завжди супроводжувалися піснями. Подвижництво Григорія Нудьги за Ганною Сокіл – у піднесенні української пісні і традиції, національної історії й культури в світовому просторі. Значною мірою завдяки Григорієві Нудьзі наша пісня іде по континентах довершена у своїй простоті й мелодійності. Наша нація іде і прийде до піднесення пісні та національної культури у світі так, як пішла світами пісня «Ой у лузі червона калина». А неоціненна досі наукова спадщина Григорія Нудьги буде належно пошанована в Україні і світі.
Голова товариства імені Олени Теліги, подвижник бандурного мистецтва Тетяна Шаленко висловила подивування розмаїттям і багатством документальних фактів про українську думу й пісню в світі, які зібрав дослідник, і водночас жаль із приводу неналежного пошанування й поширення його наукових досліджень в освітніх і культурних середовищах, серед державних чиновників, музикантів, в українському інформаційному просторі.
Доповідачка подала ідею надавати статус пам’яток національної нематеріальної культури окремим знаковим думам і пісням, таким як пісні «Щедрик», «Їхав козак за Дунай». Вона висловилася також за повернення української пісні в український інформаційний простір і за збереження фондів записів пісень на магнітних стрічках.
Професор мистецтвознавства Роман Яців зазначив , що матеріали, які зібрав видатний дослідник Григорій Нудьга, і проукраїнські акценти про пісенну спадщину України, які він зробив, у світовому просторі повинні бути інтегровані в свідомість українців і стати нашою національною гордістю.
Кандидат філософських наук Віктор Маринюк висловив думки про потребу збереження автентичності національної пісенної культури у світових інтеграційних процесах, а композитор і оперний співак Роман Ковальчук про світові мандри українських пісень з українськими мігрантами й про те, яким було сприйняття на концертах в Німеччині, зокрема пісень «Їхав козак за Дунай» та «Засвіт встали козаченьки».
Українські народні пісні прозвучали у довершеній інтерпретації оперного співака Романа Ковальчука українською та італійською мовами.
Оля Донеччанка співала сучасні бардівські пісні про війну України з Московією.
Участь у круглому столі пошанування Григорія Нудьги, окрім уже згаданих учасників, брали заступник голови благодійного фонду імені Григорія Нудьги Тарас Галич, доктор економічних наук, поетеса Ольга Мних, доктор технічних наук Роман Базилевич, доктор історичних наук Ігор Гаврилів, дослідник давньої української літератури Павло Салевич, редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик, художники Наталя Білоус, Ігор Колісник, Ігор Копчик, співорганізатор фестивалю української пісні «Червона рута» Василь Петрина, директор фірми «Євротерм», меценат Олег Подвірний, культурна діячка, медик Зоряна Іванків, громадський діяч Юрко Антоняк, письменники Богдан Смоляк, Богдан Чепурко та інші.
