12-18 листопада у Варшаві вшосте відбувся кінофестиваль «Ukraїna!». У центрі польської столиці в «Кінотеці» Палацу культури і науки всі, кого цікавить сучасне українське кіно, мали нагоду переглянути одні з найкращих фільмів за останній рік.
У програмі були «Носоріг» (режисер – Олег Сенцов), «Я працюю на цвинтарі» (Олексій Тараненко)», «Stop-Земля» (Катерина Горностай), «Погані дороги» (Наталія Ворожбит), «Із зав’язаними очима» та «Моя війна» (Маша Кондакова) та інші. Показали кілька знакових кінокартин попередніх років – «U311 Черкаси» і «Земля блакитна, ніби апельсин», а також класику українського кінематографу – стрічку Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». Цей фільм обрали з нагоди 80-ліття від дня народження актора Богдана Ступки, який зіграв у ньому одну з головних ролей. Окрім цього, глядачі могли побачити добірку короткометражок, була представлена дитяча програма, дискусії, зустрічі з акторами і режисерами.
«Провідним для цьогорічного фестивалю стало слово “присутність”. Для мене особисто воно значить щораз виразніше присутність українців у Польщі, співбудування, співтворення цієї країни. Але також це – дедалі більша помітність українського кіно в Польщі та на світі. Українські фільми показують на престижних фестивалях, вони отримують важливі нагороди. Я маю на увазі передусім стрічку «Атлантида», яку ви вже мали нагоду побачити, а також роботу «Із зав’язаними очима», яку покажуть цьогоріч», – зазначила журналістка Яна Стемпнєвич. Вона вела церемонії відкриття і закриття разом зі своїм колегою Артуром Заборським.
«Як завжди, сьогодні вранці я панікувала, що не буде глядачів: через пандемію або ж тому, що всі виїхали на „довгі вихідні”. Але вигляд зали, де заповнено майже 75% місць, дуже приємний для мене. Тим більше, що серед аудиторії бачу своїх друзів, приятелів фестивалю, тому дуже дякую, що ви з нами вже шостий раз, – зазначила директорка фестивалю Беата Бєронська-Лях. – Я завжди маю відчуття, що українське кіно треба промувати, що не всі знають, яке воно, що у нас багато роботи. Але те, що вже є – це добре!».
Відкрив подію фільм Олега Сенцова «Носоріг». Режисер приїхав до Варшави на показ разом із кількома акторами. Світова прем’єра картини відбулася раніше на Міжнародному кінофестивалі у Венеції.
Олег Сенцов є своєрідним символом фестивалю, адже впродовж його перебування у російській в’язниці організатори привертали увагу громадськості до цього політичного ув’язнення, збирали кошти на підтримку режисера, вимагали його звільнення.
«Я вам дуже дякую: усім друзям, активістам, тим, хто підтримував акцію зі звільнення мене і інших політичних в’язнів. Я це все бачив і знав. Могло здаватися, що така боротьба не може увінчатися успіхом, адже Путін не відпускає своїх в’язнів, але, як бачите, – я тут, вдалося. Усі разом ми можемо робити великі речі. Але Путін не здається, він і далі продовжує боротьбу, і не лише проти України, а проти всієї Європи. Як-от те, що він зараз робить у Білорусі: біженці – це штучна історія, щоби впливати на Польщу і ЄС. Україна вже восьмий рік тримається. І тільки разом із поляками, з європейцями ми можемо вистояти проти цієї навали», – підкреслив режисер.
«Зараз ви побачите фільм “Носоріг”, робота над яким почалася ще 10 років тому. Він пройшов довгий шлях. Це дуже важке, іноді жорстоке кіно: про 90-ті роки, про період кримінального «безпрєдєлу» (беззаконня, – ред.), який був в Україні. На щастя, він закінчився. Але говорити про це треба, оскільки цей час дуже на нас вплинув», – додав Сенцов.
Директорка фестивалю Беата Бєронська-Лях з послом України в Польщі Андрієм Дещицею
Фестиваль розростається: і в контексті фільмів, і міст, де проходять покази, і в контексті глядачів та волонтерів.
«Спочатку волонтерами були лише українці: переважно з України, але також і з Польщі. Впродовж останніх двох років ситуація змінилася. Тепер, наприклад, в нашій команді, мабуть, половина – це поляки», – розповідає багаторічна волонтерка фестивалю Уляна Дрижак. Вона зазначає, що і серед аудиторії помічає дедалі більше поляків. «А ще мене вразила одна глядачка. Це жінка середнього віку. Мабуть, приїхала сюди на роботу. Я помітила, що вона ходить на кожен показ. Підходжу, питаю, як їй фільми, і додаю, що вона тут дуже часто буває, це тішить. І та жінка з таким спокійним достоїнством мені відповіла: я весь рік не дивлюсь кіно, а коли починається фестиваль „Ukraїna”, купую квитки на всі покази», – додає волонтерка.
Вже другий рік поспіль Український інститут є партнером кінофестивалю. Також підтримує його Посольство України. На відкритті події вітання його очільника Андрія Дещиці показали в записі, натомість на закритті він був присутній особисто. Тоді ж гості заходу подивились стрічку «Погані дороги» Наталії Ворожбит.
Також упродовж фестивального тижня глядачі могли обирати найкращу роботу. Нею стала «Моя війна» Маші Кондакової.
Ведучі події Яна Стемпнєвич та Артур Заборський разом з директоркою фестивалю Беатою Бєронською-Лях
З 11 по 21 листопада фільми можна було дивитися онлайн. Захід пройшов також у найбільших польських містах: Катовицях, Познані, Любліні, Кракові, Ґожові-Великопольському, Лодзі, Торуні, Вроцлаві, Ґданську, Білостоці.
Фото – з фейсбук-сторінки фестивалю.
Авторка –
Джерело: Наше Слово, Варшава
