У Празі (Чеська Республіка) відбулася перша закордонна презентація книги журналістки, керівниці відділу комунікацій Фундації Пилипа Орлика та ведучої Українського радіо Ксенії Дворнікової «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя». Видання об’єднало свідчення мешканців Гостомеля про перші дні повномасштабного російського вторгнення, окупацію, евакуацію, втрати та повернення додому.

Презентація відбулася за підтримки Фундації Пилипа Орлика та Українського інституту в Празі. Для авторки вибір Праги був символічним: район Прага-Ржепоріє та Гостомель мають партнерські зв’язки з 2023 року. Крім того, у Чехії нині живе велика українська громада, зокрема люди, які були змушені залишити свої домівки через російську агресію.

На початку презентації до присутніх звернулася другий секретар Посольства України в Чеській Республіці Надія Мальована. Вона наголосила на важливості документування свідчень людей, які пережили російську окупацію.

«Ці свідоцтва від тих людей, які були там на цей момент, на період окупації, важливо, щоб про це говорилося… Про це потрібно говорити, про це неможливо забувати, і світ має це обов’язково чути», — сказала Надія Мальована.

Під час зустрічі Ксенія Дворнікова також передала примірник книги Посольству України в Чеській Республіці, щоб свідчення мешканців Гостомеля залишалися доступними для української дипломатичної спільноти в Чехії.

22 розмови про Гостомель

Хоч книга називається «21 історія з міста-героя», фактично вона містить 22 інтерв’ю. Двадцять друге — розмова з Христиною Коновою, яка на момент запису інтерв’ю очолювала відділ розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управління ГУ Національної поліції Київської області.

Її розповідь стала своєрідною післямовою до книги та показує, як документуються і розслідуються воєнні злочини. Ксенія Дворнікова окремо наголосила: воєнні злочини не мають терміну давності, тому люди, які стали свідками або постраждалими від злочинів, можуть звертатися до правоохоронних органів і через роки.

Від першого збитого гелікоптера до історій людей, які просто намагалися вижити

Серед героїв книги — військовослужбовець Національної гвардії України Сергій Фалатюк, який 24 лютого 2022 року збив російський гелікоптер на підльоті до Гостомеля. Під час презентації авторка прочитала уривок із його інтерв’ю, у якому він згадує перші години повномасштабного вторгнення та момент, коли вперше застосував зброю проти російської цілі.

«Усе це робив уперше. Досвіду такого не було, бо тренувалися лише на макетах і навчальними, бо озброєння в нас тоді було небагато», — йдеться в його спогадах, які авторка зачитала під час зустрічі.

У книзі зібрані розповіді цивільних, які пережили окупацію, втрати та евакуацію. Серед героїв — учителі, лікарі, рятувальники, волонтери, колишні військові, люди, які допомагали Силам оборони, а також ті, хто був змушений залишити Україну.

«Війна складається не лише з великих цифр, територій, назв гучних, а з історій багатьох сотень, тисяч, мільйонів людей. І кожна ця історія десь у чомусь є спільною, а десь у чомусь є абсолютно індивідуальною — досвід проживання війни», — зазначила Ксенія Дворнікова.

Наталя Омельчук, координаторка освітніх проєктів Фундації Пилипа Орлика, розповіла про власну роботу в шелтері неподалік Гостомельського аеропорту та про рішення 24 лютого їхати до притулку, щоб вивезти жінок, які перебували там. Вона згадувала, що рішення було спонтанним, але відчуття того, що вона могла допомогти й не зробила цього, не дозволило б їй спокійно жити далі.

«Біженство — це дуже важко»

Окремо під час презентації авторка говорила про досвід вимушеного перебування за кордоном. Вона прочитала уривки з історій Володимира Симоненка та Віри Арєшиної, які після окупації Гостомеля опинилися в Італії.

Симоненко разом із родиною повернувся до Гостомеля вже на початку травня 2022 року, попри відсутність світла та води. Серед причин повернення були й домашні тварини, які залишилися вдома.

«Але ж тут наш собака. Кицьку знайшли», — згадував він.

Віра Арєшина описувала вимушене перебування за кордоном інакше: «Я не знала, куди себе діти, про що думати. Мова чужа. Все було для мене лише про Україну».

«Не складати рук»

Однією з центральних тем презентації стала необхідність зберігати пам’ять про пережите. Завершуючи презентацію, Ксенія Дворнікова звернулася до історії Бориса Харчука, який жив у Криму, а після окупації півострова обрав життя в Гостомелі.

«Я б дуже хотів, щоб люди ніколи не складали рук. Усе можна пережити, але спільними зусиллями, об’єднавшись з сусідами, однодумцями, містянами, можна пережити ще краще», — цитувала авторка його слова.

Цю думку підхопив директор Українського інституту в Празі Ростислав Прокопюк.

«Я хочу використати фразу Ксенії — “Не складати руки”. Власне, це те, що робить Україна, це те, що робимо ми тут за кордоном. І кожна з вас, Ксенія, не склала руки, написала цю історію», — сказав він, подякувавши авторці та учасникам презентації.

Книга «Вижити в Гостомелі: 21 історія з міста-героя» вийшла у видавництві «Фоліо». Перша презентація відбулася в Гостомелі, згодом книгу представляли під час 33-го Львівського міжнародного BookForum та її отримав у подарунок колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон.